У 2014 році розпочинав службу парамедиком в Добровольчому українському корпусі, а зараз – командир роти стрілецького батальйону 67 механізованої бригади Збройних сил України. Сергій Коновал вперше від початку повномасштабного вторгнення російських військ приїхав до Тернополя.
Чоловік розповідає, зараз його побратими тримають оборону на Луганщині. Вдома, каже чоловік, вирішив зустрітися з волонтерами, які допомагають його підрозділу.
Боєць каже з першого дня вторгнення російських військ захищає Україну. Зі свого автомобіля бере сувеніри для волонтерки, яка допомагає його підрозділу.
"Сувеніри я спеціально підготував для тих людей, котрі активно допомагають моїй роті. Бо на війні потрібно дуже багато різних ресурсів для того, щоб ефективно виконувати свою роботу. І я хочу якось подякувати всім людям, які активно долучаються до допомоги. В мене відпустка 15 днів, після чого я знов повертаюся звідки приїхав. Це напрямок Кремінна", — говорить Сергій Коновал.
Військовий передав волонтерці Христині Феціці розмальовану гільзу 105-го калібру і футболку з емблемою 67 механізованої бригади.
"Ми давно з Сергієм знайомі. Давно товаришуємо. Я завжди хвилююся, коли вони там. Коли туди приїжджаю, не завжди можу з ними зустрітися. Бо часто вони на позиціях. Часто вони зайняті. Вони воюють і я абсолютно до цього ставлюся з розумінням і зустрічаюся з іншими хлопцями, які мають можливість і якраз повернулися з виїзду. Тобто дуже рада", — розповіла Христина Феціца.
У 2014 році чоловік у складі Добровольчого українського корпусу був парамедиком. Коли їздив на ротації додому – волонтерив. У 2018 році Сергій брав участь у благодійному велопробізі 20 штатами Америки. Тоді збирали гроші на допомогу жителям Донеччини. Коли розпочалася повномасштабна війна – знову добровольцем пішов воювати. Брав участь в обороні Києва. Зараз чоловік – командир роти стрілецького батальйону 67 механізованої бригади Збройних сил України.
"Приблизно місяць тому розпочалися активні штурмові дії противника. Виходить від Кремінної і аж до Куп’янська. Противник накопичив резерви, нові сили, підтягнув боєприпаси і цілими днями відбуваються артдуелі, переміщення його особового складу, спроби штурму. Тримаємо оборону. Складно. У ворога дуже багато снарядів, на жаль, живої сили. Вони не жаліють своїх, відправляють на штурми, активно працюють. Ми цьому всьому активно протидіємо", — говорить Сергій.
Сергій Коновал показує автомобіль, який привезли волонтери з передової. Чоловік каже, на війні автомобілі швидко виходять з ладу.
"Саме такі автівки, якісь інші речі, які показують, що війна — це кров, війна це смерть, війна — це можливість отримати надзвичайно важкі поранення, не повернутися додому до рідних. Це хоч якось демонструє людям, щоб вони стали і задумалися, що такий осколок він може пробити не тільки корпус автівки, а може й попасти в людину. І якщо він робить в металі такий отвір, то з людським тілом на жаль буде ще набагато гірше".
Сергій Коновал розповідає, як його змінила війна.
"Війна мене зробила сильнішим. Саме на війні, ти вчишся тим речам, які в цивільному житті могли ніколи до тебе не прийти. Ти вчишся перемагати якісь труднощі, важкості, які приносить війна. Війна, в принципі, загартовує. Якщо винести ці речі з війни і лишитися живим, то можна стати, мені здається, набагато сильнішою особистістю, як ти був до того".
На запитання, що робитиме після завершення війни, Сергій відповів так:
"Після війни я мрію про сім’ю, про хороше життя. Свій бізнес розпочати. Звісно, займатися також "Домом ветерана", але також хочеться трошки вже знайти час на себе, на сім’ю. Бо ці всі роки, фактично вони в мене починаючи з 2013 року і до тепер, ти живеш заради чогось, але вже хочеться якось трошки заради себе".
