Мешканці Великої Писарівки почали ненадовго повертатися додому. Як розповів заступник голови Великописарівської селищної ради Микола Богданов, більшість приїздять на один день за господарчими справами. Хто і чому повертається у селище, яке розташоване за 5 кілометрів від кордону і практично щодня обстрілюється – в матеріалі Суспільного.
“В нас немає ніде нікого, всі повиїжджали. На день приїжджають, на ніч виїжджають”, – пояснює місцевий житель Олександр.
“Кожного дня приїздять люди, але не ночують. Тваринок погодувати, город посапать, поприбирать, вікна позабивать. Роботи дуже багато, все попрозбивано”, – зазначає Микола Богданов.
У Великій Писарівці до вторгнення мешкало близько чотирьох тисяч людей. Нині, за інформацією Миколи Богданова, залишається кілька сотень. Після масованих російських атак у березні більшість людей виїхали, але дехто іноді приїздить додому.
“Це я приїжджаю кіз попораю – і їду туди, тому що вночі тут стріляють. Собака, два коти, курей 12 штук, і вутят там, мабуть, двоє чи троє. Ріжемо їх через кожні три дні. Зараз тихо, вони до обіду не стріляють, а з 14 години, 16, і вночі разів два-три. Немає ні газу, ні електрики. Тут навіть мобільний зв’язок коли робить, коли не робить”, – каже місцевий житель Анатолій Юхименко.
Чоловік виїхав в одне з сусідніх сіл, його родина винаймає там житло.
“Спимо на полу, тому що один диван. З нами живе 5 онуків, в сина другого ще 8. Одні в Кириківці, а ми в Іванівці, хто де квартиру знайшов, туди й поїхав. Обустраюємся. Думаєм там залишитися і жить, якщо вистачить грошей викупити квартиру. Багато людей кажуть, що сюди не повернуться, предполагають, що і громади тут, мабуть, не буде”, – пояснює Анатолій.
Олександр Мірошниченко виїжджав у Харків та Охтирку. Розповідає: повернувся, бо скоро городи, та й треба відновлювати аптеку в якій працює. Показує пошкоджене приміщення, багато ліків зіпсовано, щось відправив власнику, залишив найнеобхідніші препарати, адже аптека продовжує працювати.
“Від болю голови, від тиску, мазі. Необхідне позалишав. Світло, якщо що, генератором пустимо. Тут усе отак було повалене, ну потихеньку будемо, завтра хлопці приїдуть – будем ремонтувати. Не спіша все зробимо”, – говорить Олександр.
Також матеріали надала для ремонту надала селищна рада. За його словами, місцеві підприємці налаштовані відновлювати бізнес.
“Сусід мій, Федорович, насінням (торгує – прим. ред.), вивіз поки трохи, потім теж думає повертатися сюди. Так що потихеньку все буде хорошо, і люди будуть повертатися. Думаєм, переживем усе, ось що головне”, – додає Олександр.
З двоповерхівки, розбитої російським снарядом, люди виносять вціліле майно.
“Дочка жила. А ми в Попівці живемо по цей день і нікому не нужні, нікому. Вони за день перед цим виїхали, а наступного дня вікна вилетіли, все. Ми приїхали, двері забили з дідом. Раз же ж вікна і двері повилітали, а другий раз бомбу кинули, той же під’їзд зовсім вигорів, а це оце ж таке наробило. Їздили сьогодні в Охтирку, сказали: зона бойових дій, ніяких виплат не буде. А як не буде виплат, за що вона житиме на мінімалку? Бухгалтером робила”, – пояснює Ніна Бондаренко.
Поки сім’я житиме в родичів, які й самі евакуювалися зі Славгорода. Вони допомагають перевозити речі.
“Унітаз зняли, мийку, бойлер – таке, що вціліло. Знять зняли, а хтозна, яке воно буде. Бойлер робитиме чи не робитиме. Ніхто не візьме на себе відповідальність підписати акти чи протоколи, що можна жить. Зараз люди заселяться, не дай Бог рухне, хто буде винуватий? Той хто дав дозвіл. Несущі стіни, вони тріснули, все. Це тільки ці, а де волна взривна, туди зайти? Плюс нагрузка, плити, бетон”, – говорить родич місцевої жительки Сергій Пушкар.
Пані Ніна каже, що допоможуть доньці перевезти речі і повернуться додому у Попівку, яка розташована на кордоні з Росією й обстрілюється щодня. За словами жінки, їй пропонували виїхати.
“Пропонують. За 2700. Я ось покажу вам чек, на 2520 купила ліків, чоловік після інфаркту, я з інвалідністю, за що ми будемо знімать і за що жить? Не буду (виїздити – прим. ред.), хай там уб’ють і не поїду нікуди. Хай вони дадуть таке, як ми построїли – ми виїдем і завтра, хай дадуть що небудь дочці, залишилася без нічого”, – каже жінка.
Михайло Обідець до вторгнення працював у Великописарівському відділенні Гетьманського національного природного парку.
“Контора Гетьманского парку в Тростянці, в нас було три відділення: Писарівське, Охтирське і Тростянецьке. Тепер я там на роботі, а зараз приїхав”, – говорить Михайло.
За його словами, в середині березня, коли Велику Писарівку постійно обстрілювали, його примусили евакуюватися. Зараз працює у Тростянці, але разом з односельцями приїздить провідати домівку і хоче вже повернутися.
“Ми приїхали подивитися додому, треба ж глянуть, 31 березня приїхали, в чоловіка бджоли, а в мене ж хата стоїть, я зумів прикрити тоді хату. Ночував, грубку топив, в перший день зварили суп у дворі, на цеглинах. Я б уже сьогодні пішки прийшов, ну я поки що на роботі, і в нас у цьому році, 27 квітня, 15 років створення Гетьманського національного природного парку”, – пояснює Михайло Обідець.
Навпроти візит-центру Гетьманського парку – те, що залишилося від місцевої школи. Як розповіли в селищній раді, під час одного з обстрілів авіабомба влучила у шкільний корпус, ще одна потрапила поруч.
За словами заступника голови громади Миколи Богданова, попри небезпеку, люди вже не виїжджають.
“Евакуаційний автобус пару тижнів кожного дня ходив, і все менше і менше, дійшло до того, що не було жодної людини на евакуацію. Ми постійно даємо оголошення на запис. Якщо людина хоче евакуюватись, вона дзвонить, записується і її вивозять. На сьогодні пару-тройку днів таких записів немає, ніхто не хоче евакуюватись. Ліхтарики роздавали, ті, що павербанк, що заряджаються від сонця, так можна зарядити телефон. Гуманітарна допомога видається тим, що переселилися: Кириківка, Охтирка, Суми, там видають”, – зазначає заступник голови Великописарівської громади Микола Богданов.
Про відновлення та компенсації говоритимуть, коли буде налагоджена робота відповідних служб, які зараз виїхали за межі громади, як каже голова громади Людмила Бірюкова.
“Стосовно допомоги, працює державна програма єВідновлення, я думаю, що люди матимуть можливість на неї податися, і будемо заявляти про себе на рівні держави, можливо, буде якась відбудова чи будуть донори”, – говорить Людмила Бірюкова.
За її словами, наразі у Великій Писарівці працюють над відновленням електропостачання. В селищі відчинені кілька магазинів, деякі будинки мешканці почали відновлювати самотужки.
Що відомо про Великописарівську громаду на Сумщині
- До повномасштабного вторгнення у громаді жило 10 тисяч людей. З початком активних бойових дій у березні 2024 залишилося близько половини жителів. У 5-кілометровій зоні наразі проживає 25 людей.
- Як повідомила голова громади Людмила Бірюкова, станом на 29 березня в селах Олександрівка та Пономаренки залишилось по три людини. В Шевченковому – 42, Дмитрівці – 49, Братениці – 57.
- Чотири населених пункти, які знаходяться у 5-кілометровій зоні, знищені вщент.
- З 13 березня у громаді почалася планова евакуація населення громади.
- Станом на 1 квітня було відомо, що до 20 населених пунктів без електроенергії.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram