У Велико-Бобрицькому лісництві філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України» працює державна лісова пасіка. Вона розташована на Сумщині, приблизно за 20 кілометрів від кордону з Росією. Попри близькість до зони бойових дій та регулярні обстріли, господарство продовжує функціонувати.
Пасічник Володимир Івашів — бджоляр у другому поколінні. «Це в мене пішло від батька. Він тримав чималу сільську домашню пасіку. Згодом я відучився у профтехучилищі й почав працювати на пасіці у місцевому колгоспі. Це моє життя і мій хліб», — розповідає чоловік.
За його словами, нинішній сезон видався продуктивнішим за минулий, оскільки весняні заморозки не пошкодили медоносних рослин.
«Одна сім'я може принести 100 кілограмів, а дві — нічого. У середньому цьогоріч вийшло близько 30 кілограмів із вулика, а буває, що й 50, залежно від року. Ми качали мед тричі: був травневий, акація, липа та соняшник із різнотрав'ям», — зазначає бджоляр. Зібрану продукцію здебільшого реалізують працівникам підприємства.
Пасічник підкреслює, що лісовий мед суттєво відрізняється від польового. «Мед із польової пасіки більш монофлорний. Скажімо, ріпак окремо, соняшник окремо. А лісовий мед — це інша історія. Там зібраний букет із багатьох різних дикоросів, тому він набагато корисніший», — пояснює Володимир Івашів.
Крім того, ліс забезпечує стабільну кормову базу для комах. «Кажуть, що молоко в корови на язиці, так і з бджолами — має бути належна кормова база. На жаль, у нинішніх умовах майже все розоране. Сіють здебільшого кукурудзу та сою, а медоносів небагато. Соняшник переважно самозапильний, тому нектару в нього виділяється мало. А в лісі бджоли завжди знаходять собі поживу», — додає фахівець.
Наразі на пасіці утримують кілька десятків бджолиних сімей породи Бакфаст. Вони продуктивні, не агресивні та не схильні до роїння. Цьогоріч для оновлення господарство додатково придбало матку італійської породи.
Близькість до кордону ускладнює ведення бджільництва. «Війна впливає на все. Вибухи згубно діють на бджіл, особливо взимку, коли вони перебувають у стані спокою. Ці звуки їм дуже дошкуляють. А прильоти в нас регулярні, місцевість така, що потрапляємо під обстріли доволі часто», — розповідає чоловік.
Окрім виробництва меду, пасіка виконує рекреаційну функцію. Як пояснює лісничий Велико-Бобрицького лісництва Ігор Козловський, на території облаштовано спеціальний простір.
«Пасіка — це не лише продукція бджільництва, але й апібудинокАпібудинок — це спеціальна дерев'яна споруда для оздоровчого відпочинку та сну на бджолиних сім'ях (сон на вуликах), яка використовується в апітерапії — альтернативний метод медицини, в якому для профілактики та лікування хвороб використовуються бджолині продукти — мед, пилок, прополіс, маточне молочко, віск та бджолина отрута.. Саме тут відвідувачі можуть повною мірою насолодитися ароматерапією, отримати бджолину інгаляцію та відчути своєрідний бджолиний гул», — зазначає лісничий. Також у лісництві встановили прозорі вулики, щоб показати красу і неповторність життя комах зсередини. Проте перед процедурами в апібудинку радять проконсультуватися з лікарем.
Загалом утримання пасіки не є основним напрямом діяльності лісового господарства — вона працює насамперед для запилення рослин та додаткового використання лісових ресурсів. Наразі працівники вже завершили основні етапи підготовки до зими. Залишилося лише провести санітарну обробку вуликів від кліщів.
«Бджоли готові до зимового спокою, хоча в них і відчувається певний неспокій, адже попереду шість місяців екстремальних умов», — підсумовує Володимир Івашів.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram та Threads
Додайте Суспільне Суми в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах