Сергій Дегтярьов народився у 1991-му — в один рік із незалежною Україною. Чоловік говорить, що за 35 років вони разом із країною подорослішали, пережили чимало випробувань і навчилися приймати складні рішення. Сергій працює на Сумщині: поблизу кордону відновлює електромережі після обстрілів. А торік через безпекову ситуацію йому довелося залишити рідний дім у Хотіні. Навесні цього року будинок, у якому Сергій проживав разом із родиною, зруйнував російський обстріл. Про роботу під постійними обстрілами, важливість електроенергії та переосмислення історії України — у матеріалі.
«До роботи не могли приступити, тому що починалися обстріли»
Наразі чоловік працює майстром Хотінської експлуатаційної бригади філії «Сумського району електричних мереж».
«Прийшов я до професії енергетика взагалі випадково. Працював на заводі, і мені запропонував друг, який вже працював у цій організації: «Не хочеш спробувати себе в енергетиці?". Я подумав, вирішив: спробую. І так залишився тут. Працював спочатку електромонтером. Потім мені сподобалося, я зрозумів, що з цим можна зв'язувати своє життя».
До 2025 року, говорить, виїжджали працювати під сам кордон.
«Села в обслуговуванні моєї бригади були під самим кордоном. Олексіївка, Володимирівка, Біловоди, та, навіть Писарівка. Безпекова ситуація там завжди була дуже напружена, але виїжджали. І поки люди так жили в тих населених пунктах, ми все-таки їздили, ходили лісами, кущами, пішки, відновлювали мережі під обстрілами, не під обстрілами. Були такі випадки, що ми приїжджали, до роботи не могли приступити, тому що починалися обстріли».
Згадує, як з колегами потрапив під перший обстріл.
«Найперший обстріл, під який ми попали, якраз був в Писарівці. Ми потрапили під РСЗВ РСЗВ — реактивна система залпоого вогню.«Град». Встигли заховатися під міст. Знайшли укриття і там пересиджували весь обстріл».
«Для людини 35 років — це вже деякий життєвий досвід. У 35 років у людини уже є сім'я, робота, професія, в більшості. Тому для людини, думаю, це вже якийсь життєвий шлях. А як для країни 35 років — це дуже молода країна. Хоча як для нашої країни, вона пройшла за свої 35 років дуже багато випробувань, але це в нас молода країна і ми сподіваємося, що буде вона розвиватися».
«Ми разом росли, розвивалися. Так, як і в України, в мене були випробування на моєму життєвому шляху. Я навчився приймати рішення, брати відповідальність за себе».
«Будинок мій розбитий»
Сергій родом із Хотіні.
«Я зростав у селі, найбільше пам'ятається друзі на вулиці, не в онлайні, футбольні матчі, вулиця на вулицю, вечори. Найбільше мені пам'ятається це з дитинства. В мене спогади про моє село лише позитивні. Гарне, красиве було село, яке постійно розвивалося. Робочі місця, училище, яке випускало спеціалістів. Школа, однокласниці, перше кохання».
Розповідає, що на його очах змінювалися Суми, куди він приїжджав із друзями на вихідні.
«На вихідні ми приїжджали сюди відпочивати: McDonald's, кафе. Суми дуже розвинулися. З мого дитинства багато нового, нових будівель. Вони покращились, стали набагато красивішими».
Через безпекову ситуацію Сергію довелося залишити Хотінь. Спочатку він вивіз із села дружину та дитину, а сам залишався там, доки це було можливо.
«Переїхав я минулого року. Дружину з дитиною ще раніше вивіз, а ми залишалися ще там, поки була можливість більш-менш проживати. якось. Все-таки будинок свій шкода було кидати. Туди вкладено дуже багато сил, душа вкладена в будинок. Все будувалося, вкладалися великі кошти. Тому було дуже тяжко прийняти таке рішення — покинути його і виїхати, але безпекова ситуація склалася так, що уже неможливо було сидіти і потрібно було обирати чи своє життя, чи здоров'я, чи майно».
«Будинок мій розбитий. В цьому році навесні його розбили. Безпекова ситуація там дуже складна. Наскільки мені відомо, цивільних туди взагалі не пускають, тому що там ведуться постійні обстріли, КАБи, артилерія, РСЗВ, дрони».
Чоловік розповідає, що мешканці села через війну були змушені роз'їхатися.
«Село в нас було дуже красиве, гарне прибране, все акуратно. Люди були гарні, привітні. Тепер розкидало життя так. Люди пороз'їжджалися».
«Ми не думали, що ви приїдете»
«Без електроенергії в наш час існувати ніяк. Це зв'язок з рідними, ті люди, які залишилися на небезпечних територіях, все-таки потрібний зв'язок. Електроенергія — це і тепло, і опалення. Взагалі це найперше, що потрібно для існування, для нормального існування людини в наш час. Тому що ми зараз не можемо уявити наше життя без гаджетів: записатися до лікаря, зв'язок. Це наш внесок у наш час для перемоги».
Сергій розповідає про реакцію місцевих жителів, коли енергетики приїжджають відновлювати електромережі після обстрілів.
«Люди все-таки і виходять до нас, і допомагають, і слова вдячності від них приємно дуже чути, коли приїжджаємо в небезпечні місця. Люди виходять, кажуть: "От, ми не думали, що ви приїдете. Ми думали, що вже все, світла в нас ніколи не буде". Ми приїхали, зробили».
За словами Сергія, через російські обстріли енергетикам часто доводиться чекати, щоб розпочати роботи.
«Часто доводиться ховатися. Часто буває, що ми не можемо приступити до роботи. Їдемо, приїжджаємо наступного дня або ще через якийсь час, виїжджаємо в більш безпечні міста, чекаємо, поки обстріл закінчиться. Тобто, постійно є якась небезпека. Не було таких у нас або це дуже рідкий випадок, коли ми приїжджаємо і тихо. Це з 10 виїздів, можливо, один. Потрібно за всім дивитися, слухати і зробити все швидко і якісно, щоб потім не приїжджати, не переробляти, бо в такі місця не дуже хочеться вертатися».
«Тому я переосмислив це все»
«Я думаю, Україна могла б пишатися своїми людьми: військовими захисниками, волонтерами, медиками і тими людьми, які працюють для кращого нашої держави». Українці — свободолюбива нація, а як показує час, є такі люди, яким не подобається наша незалежність. Тому постійно намагаються нам перешкодити в цьому».
Сергій розповідає, як повномасштабна війна вплинула на його сприйняття історії України.
«Шлях України, як незалежної країни, був дуже складний. Усі події за останні, напевно, 100 років, це Голодомор, це було знищення нації. Тому я переосмислив це все. Коли ми навчалися в школі і оце бачили тільки в підручниках з історії, це одне, а коли стаєш більш дорослим, ти починаєш розуміти, що тоді відбувалося».
Сергій пояснює, що для нього незалежність України та свобода вибору.
«Незалежність — це свобода. Свобода вибору. Люди можуть висловлюватися, нічого, нікого не боятися. Можуть вибирати: працювати на роботі чи займатися своєю справою. Можуть вибирати професію, вільно вибирати професію, на яку вони хочуть навчатися і з якою хочуть зв'язати своє життя. Якщо буде процвітання, будуть люди, то буде, я думаю, однією з найкращих країн. Сподіваюсь, що так воно і буде».
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok