У поліському селі Підгірник живе лише два десятки людей. Одна з них — місцева старожилка Надія, якій 86 років. Від Рівного сюди — 78 кілометрів, від Сарн — 43. До найближчого села Кузьмівка 3,5 кілометри потрібно йти пішки, або ж їхати власним транспортом. Автобус сюди ніколи не їздив.
Як живуть місцеві, дивіться у новому випуску програми «Село… де люди?».
Жительці Підгірника Надії — 86 років. 11 років жінка живе одна в дерев'яному будинку, який побудувала разом із покійним чоловіком. Тримає кілька курок та садить город.
«А вже було село, а вже пропало, вже нема нічого. Вже все-все пропало. Була ферма, була школа, і колгосп був. А нічого не стало. Ось кілька жінок живе — і все. Ні хліба, нічого немає, що привезти кому. В мене є діти, у Рівному живуть. Але зараз сама живу».
Надія пояснює: раніше працювала дояркою.
«Я дояркою пропрацювала, мабуть, 28 років. А ще працювала у ланціНайменший виробничий підрозділ у колгоспі, що складався з кількох колгоспників (зазвичай від кількох до десятка людей). Вона створювалася для виконання конкретних сільськогосподарських робіт на певній земельній ділянці (лані). Вийшла заміж за місцевого і живу, четверо дітей. Старший помер, немає. А решта — не вдома. А тут ніхто не хоче жити. Добре, що в мене сусіди добрі такі попали. Ми дружимо», — розповідає жінка.
Володимир — із будинку навпроти. Живе «на два місця» — Рівне та Підгірник. За компанію із сестрами доглядає за будинком, якому майже 100 років. А також тримає коня і корову.
«Це батьківська хата, тут я народився. Де родилась коза, там солодка лоза — так колись казали. Літо, природа, ягоди, гриби, все. Люди виїжджають звідси, молодь втікає. Чужі купляють хати на дачу собі, а тут і купляти не потрібно — живи. Аби здоров'я було — працюй, не лінуйся. В селі жити, я дійшов такого висновку, що головне — аби було бажання і здоров'я. Якщо нема здоров'я і бажання — це мука. Тут встаєш рано і лягаєш пізно. Мій девіз — це робота, а робота є рух. А рух — то є життя. Під таким девізом я в селі живу», — розповідає Володимир.
У Підгірнику зареєстрована 31 людина, але фактично там проживає в межах 20 осіб. Здебільшого це старші люди, хоча також є діти шкільного віку. У селі немає ані магазину, ані школи. Єдиний транспорт, яким можна добратися до центральної садиби, що у селі Кузьмівка, — шкільний автобус, який возить дітей до місцевої гімназії.
Більше про це дивіться у програмі «Село… де люди?».
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok