Перейти до основного змісту

Війна, деколонізація, вибори: як Одещина переживає важкий період | Інтерв’ю з Олегом Кіпером

Ексклюзивно

Одещина в умовах війни: чого вдалося досягти у 2024 році, на що сподіватися у 2025? Голова Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер дав ексклюзивне інтерв’ю Суспільному. Говорили про розвиток медицини та освіти на Одещині, про будівництво бомбосховищ та боротьбу з російською пропагандою в регіоні. Кіпер також назвав проміжні підсумки процесу деколонізації, озвучив позицію про своє політичне майбутнє та прокоментував можливість проведення виборів в умовах війни.

Почнімо з підсумків року, на вашу думку, що було вашим головним досягненням у 2024 році, що змінилося для регіону?

Основним завданням для керівників регіону є підтримка і допомога нашим людям, особливо сьогодні під час війни. Підтримка тих людей, хлопців і дівчат, які воюють на фронті. І, звичайно, багато було зроблено громадами області для того, щоб підтримати наші збройні сили. Підтримати їх функціонування, підтримати їх можливість виконувати свої бойові завдання щодня — це як пріоритет. Я думаю, що він не тільки в Одеської області.

Ми багато звертали уваги щодо питання медицини. Звертали увагу до навчання дітей, щоби воно було офлайн, а не онлайн. Декілька років ковіду, декілька років війни, а сьогодні ми робимо все можливе і неможливе, щоб більша кількість наших діток навчались офлайн. Для цього потрібні бомбосховища, забезпечення аудиторії всім необхідним, щоб можна було б навчатися. Я думаю, що сьогодні Одеська область друга в Україні щодо навчання офлайн наших діток.

Також ми почали проєкт меліорації, який 30 років, на жаль, не працювала. Південь нашої області — це Болградський, Білгород-Дністровський, Ізмаїльський райони — показав, що якщо її не робити, не починати і не запускати цей процес — це дуже, дуже буде негативно впливати на економічні процеси. Засуха, яка була в цьому році, було багато втрачено врожаю, тому економічно ми до цього підійшли таким чином, що краще сьогодні вкладати гроші в меліорацію і покрити більшу частину тих земель, які сьогодні потребують цього. Це дасть можливість економічної стабілізації і покрити ті витрати, які ми плануємо вкласти.

Також хочу звернути увагу, що у сфері медицини багато проєктів, які ми розпочали. Це і надкластерні заклади: Ізмаїльська, Дунайська та обласна лікарні. Закупаємо нове обладнання, робляться нові ремонти для того, щоб забезпечити всім необхідним по всім напрямкам наших людей, які туди можуть звертатися і отримувати достойну медичну допомогу. Нещодавно відкрили перший лінійний прискорювач, якого за 30 років чомусь не було державного, не було безкоштовного. Все було комерційним.

Голова Одеської ОВА Олег Кіпер. Суспільне Одеса

Які виклики, на вашу думку, були головними для Одеського регіону в 2024 році. Що не вдалося зробити, але планувалося?

Я не хотів би якісь пріоритети давати тим чи іншим викликам. У нас сьогодні виклик — це побудова нової дитячої лікарні. Ми тільки почали розробляти новий проєкт, тому що старий проєкт був приватної особи чомусь. Дитяча обласна лікарня – це був проєкт приватної особи. Це виклик? Мабуть, так, бо 30 років дитяча лікарня перебуває в гуртожитку колишньому, де сьогодні немає сучасних нормальних приміщень та умови не ті.

Бомбосховища всі не зробили — це виклик! Хочеться збільшити кількість цих місць для того, щоб більше діток могли б ходити в свої школи, тому що багато в школу ходять у дві зміни. Одна школа ходить зранку, інша школа в теж приміщення ходить ввечері. Ну і звичайно, основний виклик — це те, що ми ще не перемогли. Я думаю, що 2025 рік виправити цю ситуацію.

На початку грудня Одеська міська рада проголосувала за виділення коштів на знесення пам'ятників, які асоціюються з радянською та імперською політикою в Одесі. Це було зроблено, бо раніше було опубліковане ваше розпорядження, яке змушувало це зробити. Ця історія стала частиною політичної боротьби між обласною та міською владою. Наскільки ви зараз моніторите весь цей процес? І чи вводило ваше розпорядження якісь конкретні терміни для того, аби ця політика була реалізована і ці пам'ятники були демонтовані та прибрані з публічного простору?

Цей процес почався, якщо не помиляюсь, ще у 2023 році. У квітні був проголосований закон, який був підписаний президентом. По суті, моє розпорядження, яке було підписане 23 липня поточного року — це була лише фіналізація цього шляху. До цього всі громади мали самі виконати закон, але в законі була можливість затягнути час. І голова адміністрації військової тоді має це все вирішувати. Я хочу сказати, мабуть, тільки в нас в регіоні на мене залишили близько 70 вулиць, які були не перейменовані і це тільки в місті. Все це через різні політичні бачення тих чи інших голів громад, різні політичні бачення тих чи інших депутатів. Жоден на себе не хотів брати відповідальність.

Я виконував закон, свої функції голови військової адміністрації для того, щоб бути послідовним. Я не можу бути непослідовним. Але я хочу зазначити, наприклад, в Харкові таке питання не підіймалось взагалі. Коли в день по три КАБи прилітає, то таких питань немає взагалі. На щастя, в нас є така перешкода природна, як наше море, яка не дає можливості літакам ворожим атакувати КАБами і тому ми думаємо за пам'ятники, вулиці. В інших містах таких проблем не виникає.

Я хочу наголосити, що сьогодні нові часи. У нас нові герої. Якщо хтось з цим не згодний, то хай мені про це скаже. Я не маю нічого проти Пушкіна. Я не маю нічого проти, будь-якого іншого автора, будь-якого діяча — вони мають бути в музеях. Це ніхто не забороняє. На сьогодні є інші герої, які поклали своє життя за Україну. Поклали своє життя, аби інші могли ходити у своїх гарних костюмах в теплі кабінети, на засідання в міських радах, обласних радах, в громадах. Я думаю, що це більше не політична історія, це більше неповага до того, що відбувається сьогодні. Ці хлопці і дівчата віддавши своє життя і іменами ми сьогодні назвали ті вулиці, бульвари.

Якщо я десь помилився, то перевірте. Сьогодні кожна громада може знов переглянути, будь-яке питання і в робочому порядку змінити назву, якщо я в чомусь помилився. Мене було чітко поставлено законом в позицію, що я мав приймати рішення — я його прийняв.

У червні ви анонсували таку подію, як тестування ретрансляторів для протидії російській пропаганді на кордоні з невизнаним, так званим Придністров'ям. Скажіть, будь ласка, зараз є якісь результати, про які вже можна говорити? Чи працює це?

Так, це була наша ініціатива, тому що це всі населені пункти, які біля так званого Придністровського сегменту, а це близько 400 кілометрів кордону. Невизнана ПМР так розташована, що будь який ретранслятор діставав 40-50 кілометрів, а то і 100 по території України. Це було одне із прохань до Держспецзв'язку, щоб нам сюди не сіяли свою пропаганду. Росія має свій вплив на цю зону. Вони розповсюджували свою інформацію, а інформація — це взагалі вид зброї, я так рахую. Були побудовані вишки. Я не технічна людина, але я знаю, що Держспецзв'язок вивчав відстань, вивчав висоту. Вони зараз тільки все підсилюють для того, щоб повністю перекрити будь-які сигнали з того боку. Ну і звичайно, надати тепер наші сигнали.

На вашу думку, ця пропаганда російська, вона сильно впливала на людей на Півдні Одещини?

Я думаю, що вона і зараз впливає. Це один з напрямків війни. Сьогодні ЗМІ – це дуже потужна зброя і вони її використовують максимально. Давайте візьмемо Одесу. 30 років незалежності, скільки нам імперія навішала своїх наративів? До цього часу намагаються розповідати, що Одеса — це російське місто. Поїдьте в Європу, де ви скажете "Одеса", вас перепитають "Раша?". Ця пропаганда була і ми сьогодні розуміємо, що мабуть фіналізація цієї пропаганди — війна.

Вони думали і рахували, що при заході військ на території України 70% наших українців мали зустрічати їх з квітами з прапорами. Ми цю інформацію також знаємо, моя попередня робота давала можливість це вивчати, і я її вивчав. Вони над пропагандою постійно працюють. Ви знаєте, що в медійну частину вони багато вкладають засобів, коштів, людей і ресурсів. Ми це бачимо щодня.

Ще один виклик і ще одна проблема для нашого регіону, яка існувала – це проблема з мобільним зв’язком та інтернетом. У січні 2023 року, за даними Держзв'язку, під час проблем з електрикою в Одесі працювали лише 57,8% базових станцій. Цю проблему фіксують для всіх фронтових та прифронтових регіонів. В Одеській ОВА скликали спеціальне засідання, на якому акцентували мобільним операторам, що ситуацію треба змінити в цьому році. Чи є зміни?

Я вам просто наведу кілька прикладів. Більше 5000 таких станцій у нас працюють в Одеській області. Велика частина з них закрита додатковими акумуляторами. Те, що ви сказали, були перебої в листопаді. Ви знаєте, що у нас тоді взагалі не було три доби світла, коли були потужні обстріли нашої енергосистеми і просто багато із цих веж після там 5-8 годин роботи були розряджені.

Сьогодні з цим проблем менше. Ви бачите, коли є планові відключення світла, то зв'язок практично скрізь працює. Сьогодні є близько 300 станцій, які працюють до 10 годин. Інша частина цих станцій — трішечки менше. Була задача в ультимативній формі для того, щоб ці потужності були максимально збільшені по території всієї області, не тільки міста Одеси. По всій території, всі основні траси наші: на південь, на північ, на Миколаїв. Наради проводяться для контролю, скільки зробили і що планують далі робити в мобільних операторів.

Як би там не було, мобільні оператори наші точно сьогодні не працюють собі в мінус. Ми намагаємося допомогти, де ми можемо бути корисними. Якщо у нас є генератори, то ми їх даємо, це наша зацікавленість. Люди не питають мобільних операторів, чому в них не працює зв'язок, а питають нас, хоча ми до цього відношення не маємо, бо це їхня приватна історія, це їхні послуги. Але ми в комунікації, в контролі і в допомозі. Поки таких гострих проблем я не бачу, тому що були проблеми тільки тоді, коли світла не було більше 10 годин. Працюємо, щоб воно постійно працювало. У них є такі можливості, у операторів, вони про це знають.

Останні два тижні активно обговорюють ваше інтерв'ю з моєю колегою, пані Мосійчук, щодо заяви про АгафангелаМитрополит Одеський та Ізмаїльський, який ходив вздовж узбережжя та начебто якось вплинув на те, що російський десант не потрапив на Одещину. Скажіть, будь ласка, ось ця активна реакція в соціальних мережах, чи бачили ви її, як ви до неї ставитесь?

Я ставлюся спокійно. Якщо взяти все інтерв'ю, там було відверто мною сказано, що всі намагалися бути корисними, щоб захистити Одесу від ворога. Хтось мішки з піском засипав, робив якісь фортифікації. Потрібні вони були? Як показав час, то ні, але люди хотіли бути корисними. Звичайно, левова частина була зроблена військовими, які стояли на сторожі в разі підходу кораблів до берега. Вони робили свою роботу. Керівник митрополії Одеської робив те, що він бачив. Він також хотів бути корисним.

Розповідають про погоду та про інше. Я на це не звертаю уваги. Я сказав, що цей факт був. Ми з вами точно не знаємо, хто в чому допомагав. Ми знаємо точно, що це наші військові левову частину зробили. Мені навіть там хтось писав, що десант в Коблево висаджувався. Тобто я багато бачу того, що люди не зовсім були інформовані і витягували з інтерв'ю певні частинки моїх слів і це розповсюджували. Ви бачили в матеріалі наших військових? Вони працюють кожного дня, кожної ночі мобільно-вогневі групи, чомусь про них не згадали. Ну мені дико, так. Якщо людям цікаво хайпувати на тому, що сказав голова військової адміністрації, якщо це допоможе нашій перемозі, я тільки "за".

Як ви бачите своє політичне майбутнє зараз, після посади голови Одеської обласної військової адміністрації?

Попередньо, я мав би повернутися туди, звідки я був мобілізований до Сил оборони. Я досі залишаюся керівником одного із підрозділів прокуратури, і я був мобілізований до Сил оборони. Відповідно, відряджений сюди. Тобто, по закону, я мав би повернутися туди. Чи політик я? Я думаю, що ні. Я більше практик, який хоче щось робити корисне. Для того, щоб сьогодні використати ці свої можливості, ресурс посади, щоб бути корисним для військових, для дітей, для людей. Політичне направлення, я навіть про це не задумувався.

Зараз дуже активно обговорюють тему виборів, при яких умовах вони можуть бути, чи можуть вони бути у 2025 році. Про політичне майбутнє, доєднатись до якоїсь політичної партії ви не думали?

Ви про вибори чули заяви від президента, від головнокомандувача Сирського?

Президент якраз заявив про те, що вони неможливі в існуючих умовах.

Про вибори говорять ті ж люди, які все знають про Агафангела, про те, що Кіпер корову доїв – вони це все знають, їм це цікаво. Я навіть чув тут, у нас в Одесі, що 25 травня призначають … вже до виборів готуються. Ну, видно, люди може ходять до гадалок, на картах гадають. Я знаю, що сьогодні пріоритет це війна і перемога. Сьогодні гинуть люди і я не можу думати про якісь політичні амбіції, чи про якісь вибори. От коли мені скажуть, що закінчилася війна, то можна тоді з вами сісти і поспілкуватися. А що краще? Може просто піти відпочити та забути. А може варто взяти на себе ще якісь проблемні питання. Хай мене "похають" ще трішечки і сказати: "Да, Кіпер не справився, але ми перемогли". І тоді йти займатись вихованням дітей. А люди, які вже знають, що є вибори. Ну мені жаль їх.

Тобто це питання вас не сильно хвилює? Ми бачимо інформацію про те, що деякі політичні сили вже зарплати виплатили своїм штабам, тому я і питаю.

Можна, я прокоментую. Нехай платять, бо видно вони не зі своєї кишені взяли ці гроші, вони взяли десь з інших джерел. Якщо це допоможе нашим людям, то хай платять. Але скажіть, яка свідома людина сьогодні, розуміючи, що відбувається на Сумщині, на Чернігівщині, на Запорізькому, Херсонському, Харківському напрямках, може думати про вибори?

Це можуть бути ті люди, які рахують бюджет громади своїм бюджетом. В мене ці питання виникали постійно, бо чую такі слова: "Я виділив, я передав" — та ні, не ти це зробив, це громади зробили. Це ми з вами, ми також з вами платимо податки. Нема мого бюджету, а є обласний бюджет, яким сьогодні ми можемо розпоряджатися в плані підпису свого. Все це тільки посада, але вони тимчасові. Тому якщо є ті, в кого пріоритет вибори — ну я їм бажаю успіху…

І останнє. Що би ви побажали жителям Одещини у 2025 році?

Я хочу сказати, що вони в нас дуже потужні. Я хочу сказати, що вони в нас креативні і круті. Кожен в своїй справі. Хтось під обстрілами робить якусь продукцію, хтось воює, хтось лікує. Я їм хочу просто побажати сил це все витримати і залишитися людьми і після нашої перемоги, яка неодмінно буде. Щоб цей 25 рік, я дуже хочу, щоб він був би вирішальний для нашої країни. Країни, якій давали три дні життя. Це завдяки людям, в тому числі Одеського регіону. Вони всі представлені на фронті, вони всі представлені в тилу, в бізнесі, в медицині, науці. І я хочу сказати, що це одні з самих мудрих, сильних людей. Завжди Одещина була не першим місцем в країні, але і точно не другим.

Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області

Топ дня
Вибір редакції