На сайті президента України зʼявилась петиція з проханням надати звання "Героя України" загиблому військовому з Одещини Петру Кишенку. Про те, яким був Петро і як він загинув, Суспільному розповіла його дружина Ольга Кишенко.
Петицію про присвоєння 27-річному військовому звання "Герой України" розмістила саме Ольга. Станом на 24 листопада вона зібрала понад 20 тисяч підписів.
Петро народився у с. Доброолександрівка Одеського району (колишнього Овідіопольського). У дитинстві відвідував різні гуртки, зокрема бальні танці, читав гуморески, займався тайським боксом.
Після дев'ятого класу вступив до Одеського обласного базового медичного училища на фельдшера. У 2016 вступив до Одеського національного медичного університету на спеціальність лікар. У 2021 році закінчив університет та вступив до інтернатури на спеціальність "Радіологія". Планував опанувати саме сферу діагностики та надалі відкрити свій діагностичний центр, розповіла дружина Ольга.
Лікар за фахом, Петро пішов на війну добровольцем 25 лютого 2022 року. Став розвідником кулеметником розвідувальної роти 122 бригади ТрО. Потім обіймав посаду старшого бойового медика мінометної батареї, був фельдшером медичного пункту військової частини. З січня 2024 року ніс службу в 3 ОШБр на посаді санітарного інструктора.
Чоловік брав участь в обороні Миколаєва у квітні 2022 року, в обороні Очакова влітку 2022 року. Під час виконання бойового завдання отримав травму, але повернувся до лав Збройних Сил. Забезпечував евакуацію та надання медичної допомоги під час Харківської кампанії влітку 2023 року. У 2024 році у складі 3 ОШБр забезпечував відхід ЗСУ з Авдіївки, виконував евакуацію поранених з наданням медичної допомоги та полеглих на Авдіївському напрямку.
Петро загинув 28 квітня 2024 року на Сватівському напрямку Луганської області під час надання медичної допомоги важкопораненому побратимові. Йому було 27 років. Військовий був нагороджений "Знаком пошани" в серпні 2023 року, а також поданий 3 ОШБ на нагородження орденом "За мужність" III ступеня в травні 2024 року.
З 2016 року Петро почав зустрічатись з майбутньою дружиною Ольгою. Вони одружилися 9 грудня 2023 року. Пара познайомилась на навчанні у медичному:
"Він не знав яким спеціалістом хотів бути. Казав, що його ціль — головний лікар. Паралельно з навчанням працював не в медичній сфері. Прагнув досягти фінансового достатку та незалежності. Пєтя працював завжди. Не було періоду, щоб він сидів без діла. Мене це завжди мотивувало теж рухатись далі. Петро був дуже розвинутий у всіх напрямках. Міг поставити діагноз, встановити програмне забезпечення, відремонтувати авто, приготувати вечерю тощо", — згадує Ольга.
У 25 років Петро мав власне СТО та займався ремонтом автівок. За словами Ольги, чоловік був не лише цілеспрямованою людиною, а й завжди готовим прийти на допомогу:
"Пєтя завжди приходив на допомогу, якщо його просили, й навіть, коли не просили, але він бачив, що її потребують. Я була з ним, як за найміцнішою стіною, яку не зламати ніяким ударом. Я дуже пишалась тим, що він зміг зробити свій бізнес по ремонту авто з нуля, бувши студентом п'ятого курсу. Пєтя впевнено йшов до своєї мети, не дивлячись на ті перешкоди, які могли постати перед ним".
Пара мріяла про весілля, дітей та будинок біля моря. Однак ці плани зруйнувала війна, розповіла Ольга. Петро пішов на фронт добровольцем, а коли приїздив додому — спішив до коханої та намагався побачити якомога більше друзів:
"У моєму серці він назавжди залишиться коханим чоловіком, вірним другом, цікавою людиною, гідним Чоловіком та Захисником, цілим всесвітом, моєю гордістю. Ми були разом 7 років, 7 місяців та 12 днів. Це було велике, щире кохання. Його загибель — це мій біль, що ніколи не пройде, рана, що не заживе", — поділилась Ольга.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області