Українська співачка Христина Соловій виступила у місті Чорноморськ Одеської області на підтримку військових. Виступ відбувся у межах фестивалю культур "Виделкафест". Про зміни у музичній сфері, незалежність та українських слухачів виконавиця розповіла в інтерв'ю Суспільному.
В соціальних мережах та в Інтернеті вас називають фольк-рок, поп-рок та хінді виконавицею. Що ви самі думаєте про свою музику і якою виконавицею вас можна назвати?
Я дуже творча особистість. І будь-які рамки, жанри чи штампи мене стискають. Я це відкидаю на всі чотири сторони. Я хочу встигнути зробити за своє життя якомога більше. Доки я змінююсь, доти розвиваюсь. Інакше для мене це не матиме сенсу.
Скажіть, ви як виконавиця забобона? Чи є у артистів таке поняття як "зурочити альбом"? Чи говорите ви зазвичай про свої плани?
Я не люблю говорити про свої плани виключно з тієї причини, що не завжди їх дотримуюсь. Планування стратегій — це ніколи не було про мене. Я дуже залежна від свого емоційного стану, від натхнення. Завжди йду за ним. Коли я декілька разів пробувала зробити навпаки — це нічим хорошим не закінчувалось. Тому це не про забобони. Якщо ми говоримо про колаборацію, то вона відбувається у мене в "хімії" з артистом, з яким я співісную. Ми створюємо свій світ. Якщо цього не відбувається, то я не створюю дуети тільки через те, що ми хочемо обмінятися аудиторіями чи викликати якийсь хайп у суспільстві.
Як саме з початку війни змінився музичний ринок і ваш погляд? Чи чули ви, коли приїжджали в окопи, що слухають люди? Чи є у них інші ритми і чи не втомилися вони від військових мотивів?
Більшість військових, як і я, абсолютні меломани. Слухають різну музику. Я не могла не поцікавитися, що саме змушує їх підтримувати цей бойовий дух. І це не та музика, на яку я сподівалась. І це не завжди моя музика. Моя музика завжди на контрасті. Вона про щось ніжне, вічне, непереборне. Але, проте, я б дуже хотіла отримати натхнення, щоб написати для них пісню, під яку вони захочуть "мочити" росіян ще завзятіше.
Чи пригадаєте якийсь неординарний випадок з ваших концертів? Чи було щось таке?
Найперше, що спадає на думку, це коли у мене був благодійний тур під назвою "Українська лють". Концерт цього туру відбувався в оперному театрі. Я сказала зі сцени: "Русский военный корабль, иди…..!" А моя мама дуже болісно це сприйняла. І у нас були дуже довгі дискусії в декілька місяців.
Чи є різниця в аудиторії слухачів у різних регіонах України?
Зараз всі дуже об'єднанні. Але я думаю, варто говорити про різність темпераменту. Мене це дуже захоплює. Тому що в кожному регіоні люди все одно мають різний менталітет, різні темпераменти. Наприклад, якщо я виступаю у Львові, то це буде більш стримана публіка, ніж у будь-якому східному місті. А особливо, якщо я виступаю в Одесі, в Чорноморську чи на Донеччині. Це дві реальності — два світи. І для мене це нескінченно цікаво.
На вашу думку, на кому і на чому тримається незалежність України? В чому цінність незалежності?
Українська незалежність зараз тримається виключно на тому, наскільки ми зростаємо, як суспільство. Наскільки наша національна свідомість зазнала змін за час цієї війни. В чому цінність незалежності — це наші привілеї. Це те, з чим ми живемо. Цінність незалежності — це те, хто ми є і це те, чим ми можемо по праву і справедливо пишатися. Тому що називатися українцем зараз і не робити для цього нічого — це не дуже.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області