Безпілотники змінили правила сучасної війни, однак не витіснили армійську авіацію з поля бою. Українські екіпажі й далі підтримують піхоту, евакуйовують поранених, перевозять військових та перехоплюють російські дрони. У День армійської авіації України військовослужбовці 16 окремої бригади армійської авіації "Броди" розповіли Суспільному про бойову роботу, нові виклики та одну з найризикованіших операцій війни — польоти до оточеної "Азовсталі".
"Ми працюємо на піхоту і заради піхоти"
Повномасштабна війна змінила спосіб ведення бою. Росія та Україна масово застосовують безпілотники, а повітряний простір став значно небезпечнішим. Проте, каже пілот Ігор, для армійської авіації головне завдання залишилося незмінним — підтримувати українських військових на землі.
"Дрони змінили філософію саме війни, але роль армійської авіації кардинально не змінилася. Ми працюємо на піхоту і заради піхоти", — каже Ігор.
За його словами, екіпажі виконують авіаційну підтримку підрозділів, евакуйовують поранених, перевозять особовий склад і беруть участь у боротьбі з російськими безпілотниками. Разом із новими завданнями зросла й кількість небезпек.
Якщо раніше найбільшу загрозу для вертольотів становили засоби протиповітряної оборони та авіація противника, то тепер до них додалися безпілотники. Через це кожен виліт потребує ще більшої підготовки.
"До кожного польоту, який би він не був, ми ретельно готуємося, і немає надлегких завдань", — зазначає пілот.
Ігор прийшов до бригади ще у 2011 році. Каже, бажання літати з'явилося ще в дитинстві — його батько був військовим, а сам він часто спостерігав за польотами вертольотів. Перший бойовий виліт виконав на початку АТО під час висадки десанту біля Краматорська.
Про те, що робота авіації важлива для тих, хто воює на землі, йому нагадує молодший брат, який служить у піхоті.
"Він говорить, що саме приємно чути, коли працює авіація. Це морально піднімає стан нашої піхоти, і вони розуміють, що є підтримка з неба".
Полювання в небі
Для повітряного стрільця Івана боротьба з російськими безпілотниками — це вже звична частина служби. До армійської авіації він прийшов у 2020 році, а згодом здійснив свою мрію — став членом екіпажу вертольота.
Першу збиту повітряну ціль пам'ятає досі:
"Перша ціль — це однозначно адреналін. Потім ти прилітаєш на землю і розумієш, що кожна збита ціль — це збереження життя".
За його словами, після отримання команди екіпаж вирушає в район перехоплення, де починає шукати безпілотник — візуально або за допомогою технічних засобів. Іван із вантажної кабіни контролює повітряний простір і допомагає екіпажу виявити ціль.
Схожий шлях до професії пройшов і пілот Володимир. Він пригадує, що ще дитиною потрапляв на парашутні стрибки разом із батьком-десантником. Саме тоді вперше побачив екіпаж вертольота за роботою. Сьогодні він вже сам виконує бойові вильоти.
За словами Володимира, екіпажі армійської авіації займаються перехопленням російських безпілотників уже близько двох років. За цей час вони адаптували тактику до нових умов війни.
"Ми не стоїмо на місці. Війна — це постійний розвиток обох сторін — і нашої, і противника", — зазначає Володимир.
Політ, з якого потрібно було повернутися
Навесні 2022 року українські екіпажі виконали одну з найнебезпечніших операцій цієї війни — польоти до заблокованої "Азовсталі".
Командир вертольота Лев був серед тих, хто вирушав до Маріуполя. Перед кожним вильотом, говорить він, екіпаж розумів, наскільки високий ризик, але водночас знав, навіщо летить:
"Хвилювання є перед кожним бойовим вильотом, бо не переживати — це дуже погано. Але ми знали мету".
На борт брали вантажі для українських захисників, а назад мали забрати поранених.
Щоб залишитися непоміченими, летіли в окулярах нічного бачення. На одному з маршрутів екіпаж змінив напрямок польоту після того, як помітив замасковану позицію російських військових.
"Ми попри море, повздовж моря, прикриваючись цим уступом, долетіли до самої «Азовсталі»", — згадує Лев.
Після посадки часу майже не було. Необхідно було швидко розвантажити вертоліт, прийняти на борт поранених і повернутися.
"Найголовніше — це було нам повернутися", — зазначає командир вертольота.
Тоді екіпаж евакуював вісьмох українських військових, четверо з яких були лежачими. Лев згадує, що після приземлення на підконтрольній Україні території один із поранених знайшов сили подякувати екіпажу:
"Каже: «Мужики, дякую»".
За офіційною інформацією, українські екіпажі здійснили сім успішних рейсів до оточеної "Азовсталі". Частина цих місій завершилася втратами — загинули українські льотчики та члени екіпажів, кілька гелікоптерів було втрачено, а частина військових потрапила в полон.
Для Лева ця операція й досі залишається найемоційнішою сторінкою служби.
"Треба розуміти, що ця задача була дуже важка", — каже військовий.
Він говорить, що в бригаді пам'ятають усіх, хто не повернувся з тих польотів, підтримують їхні родини й приходять на місця пам'яті.
Найголовніше — повернутися
Попри досвід і ретельну підготовку, кожен бойовий виліт залишається ризиком.
Лев каже, що перед польотом екіпаж продумує кожну деталь, адже будь-яка дрібниця може вплинути на результат:
"Кожен політ треба обдумувати... щоб повернутися до своїх близьких і найрідніших людей".
Про родину говорить і Ігор. Саме вона, зізнається військовий, допомагає переживати втому, небезпеку й постійне очікування нового бойового завдання.
"Ми всі воюємо насамперед за наші родини і за наші сім'ї, щоб вони жили у вільній і незалежній країні".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області