Артур Гілка разом із командою вирушив у фотоекспедицію Бессарабією, аби зафіксувати унікальні мозаїки, які масово знищуються або зникають без сліду. За два тижні вони проїхали понад 1300 км, зафіксували десятки об'єктів і вже презентували демоверсію артбуку. У планах — велика фотокнига на 400 сторінок про культурну спадщину.
"Їх було багато. А зараз — де вони всі?"
Ідея проєкту з’явилася випадково: Артур натрапив в інстаграмі на книжку про українські мозаїки. Згадав, як у дитинстві бачив їх десятками — на будинках культури, школах, гуртожитках. І зрозумів: більшість зникли.
"Я побачив, що у книжці "Чипси: українськы мозаїки" немає Бессарабії. А це ж теж Україна! Ми вирішили: маємо це зняти. Вони великі, красиві, унікальні. Але багато з них уже знищено. Десь — трактором, десь — просто молотком. У жодному селі ми не побачили, щоб щось зберегли нормально".
Команда розділила Бессарабію на три райони: південний, центральний і північний. Першим дослідили Південь — стартували з Ізмаїла. За два тижні проїхали 1392 км, відвідали десятки сіл, зупинялися у кожному населеному пункті.
Були мозаїки — і немає. Частину знищили, інші — під вогнем
У деяких селах про мозаїки лишилася лише памʼять. Люди показували будинки, де вони колись були. Але ні фотографій, ні слідів — нічого, розповів Артур. Часто місцеві не розуміли української мови або реагували агресивно. Доводилося шукати інші способи спілкування, щоб дізнатися бодай щось.
"Ти приходиш у будинок культури, питаєш — і директор каже: "Так, тут була мозаїка". А де вона? "Здерли". І це повторюється знову і знову", — поділився Артур.
За словами чоловіка, найбільші враження на нього справили дві мозаїки. Перша — у селі Шевченківське. Там на фасаді будинку культури зображено величезного Тараса Шевченка — висотою близько шести метрів.
"Це не черговий памʼятник, як у кожному селі. Це — унікальна робота. І ти дивишся — аж подих перехоплює".
Друга — в Ізмаїлі. Група не розкриває її точне місце з міркувань безпеки. Мозаїка покриває три поверхи з чотирьох — на різних стінах будівлі. Там зображені козаки, штурм фортеці Ізмаїл, Мамай. Частина мозаїки пошкоджена внаслідок обстрілу: була пожежа після прильоту "шахеда".
Ями та поля замість дороги
Окрема тема — дороги, каже дослідник. Багато з них існують лише на мапі: насправді це поле або напрямок. Машина Артура — легкова, із низьким кліренсом.
"Їдеш і не обираєш, як об’їхати яму. Обираєш, у яку краще заїхати, щоб менше боліло. Інколи ти в ямі настільки, що навіть двері відкрити не можеш — бо авто цілком "сідає" в неї".
Попри всі складнощі, команда вже зібрала демоверсію артбуку — 36 сторінок із фото та історіями. Дизайнерка артбуку Валерія Куліш. Усі мозаїки — з Бессарабії, багато з них раніше ніде не публікувались. Текст — у форматі подорожнього нарису, щоб читач відчув цю експедицію так, ніби був там сам.
"Зараз працюємо над повноцінною книжкою. Уже є матеріал на 180 сторінок — а це лише одна експедиція з трьох. Плануємо до 400 сторінок. Це буде велика книга про мозаїки Бессарабії — яких більше нема. І про які ніхто не написав раніше".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області