Після чотирьох років із-під мішків із піском відкрили пам'ятник Дюку де Рішельє в Одесі. Значних дефектів не виявили, однак фахівці зафіксували сліди корозії та механічні пошкодження.
Питання, яке постало після розконсервації, фактично ширше за долю однієї пам'ятки: як захищати одеські скульптури від війни так, щоб сам захист не став додатковим фактором їхнього руйнування. Міські депутати, науковці та громадськість наголошують на потребі єдиної концепції такого захисту.
Як правильно встановити укриття, які саме об'єкти і за якими критеріями мають його отримати, з'ясовувало Суспільне Одеса.
Що побачили після зняття мішків із Дюка
Захист із мішків із піском навколо Дюка встановили у 2022 році через два тижні після початку повномасштабної російської агресії. У серпні 2026-го його демонтували депутати міської ради. Після цього пам'ятник обстежили фахівці Одеської державної академії будівництва та архітектури: оглянули постамент, горельєфиГорельєф — це вид скульптурного рельєфу, в якому опукле зображення виступає над площиною тла (фону) більше ніж на половину свого об'єму. та бронзову скульптуру за допомогою автовишки.
За попередніми результатами, значних пошкоджень пам'ятки не виявили. Конструктивний стан оцінюють як стабільний, декоративне оздоблення загалом збереглося.
Водночас фахівці зафіксували окремі проблемні ділянки. На горельєфах виявили сліди поверхневої хімічної корозії, а на скульптурі — нову кавернупорожнечі або глибокої пори на поверхні чи всередині матеріалу, з якого створено художній твір. Частина плям, які спочатку могли сприйматися як нові пошкодження, виявилася наслідком реставрації початку 2000-х років. Тоді на окремих ділянках використовували оловоОлово (станум, хімічний знак — Sn) — це м'який, пластичний і легкоплавкий метал сріблясто-білого кольору з атомним номером 50., а захисне патинуванняПатинування — це процес штучного або природного утворення на поверхні матеріалів (металу, дерева, меблів) особливого шару чи плівки (патини), що імітує давнину та додає виробам благородного антикварного вигляду. з часом втратило властивості.
Директор Архітектурно-художнього інституту Одеської державної академії будівництва та архітектури, доктор технічних наук Володимир Суханов пояснює: після відкриття пам'ятника справді побачили сліди корозії, однак вони не мають критичного характеру.
«Ми бачили там сліди початкової корозії, яка дуже просто знімається», — зазначив Суханов у коментарі Суспільному.
За його словами, темні плями на бронзі, ймовірно, пов'язані з ділянками, які реставрували раніше. Після відновлення захисного патинування їх можна буде привести до належного вигляду.
Остаточні рекомендації академія має надати після завершення обстеження.
Чи міг нашкодити пам'ятнику сам захист
Саме спосіб, у який Дюка захистили від можливих ударів та уламків, став головним предметом дискусії.
Володимир Суханов вважає, що під час встановлення мішків не врахували вимоги до вентиляції та відстані між захисною конструкцією і бронзовою скульптурою. За його словами, використовувати для такого захисту морський вологий пісок також було небажано.
Фахівець наголошує: проблема не в самій ідеї консервації. На його думку, захищати пам'ятник під час війни потрібно, але конструкцію слід проєктувати з урахуванням матеріалу, з якого він виготовлений.
Для бронзи особливо важливі вологість, вентиляція та відсутність безпосереднього контакту з вологим матеріалом.
Схожу позицію висловлює історик Андрій Красножон. Він вважає, що використання морського піску могло створювати агресивне вологе середовище навколо бронзової скульптури.
«Не можна в таких випадках використовувати морський пісок. Пісок солений набирає вологість з повітря або з дощів і таким чином перетворює на суцільну, солону, агресивну вологу середу усю цю масу піску, притерту навколо статуї, яка з бронзи зроблена і яка піддається корозії», — сказав він у коментарі Суспільному.
Красножон вважає, що між пам'ятником і захисною конструкцією мав залишатися простір для циркуляції повітря. Водночас він наголошує: у 2022 році рішення ухвалювали поспіхом, коли ніхто не знав, наскільки довго триватиме війна.
За його словами, нинішній стан Дюка ще не є критичним, однак пам'ятник потрібно знову захистити — вже з дотриманням відповідної технології.
Від чого захищають пам'ятники
За словами Суханова, головна функція таких конструкцій — захистити пам'ятки від уламків та інших наслідків вибухів. Тому захисна споруда, нехай і зроблена поспіхом, свою функцію виконувала.
Історик Андрій Красножон вважає, що всі пам'ятники, які мають історичне та культурне значення, особливо в зоні ЮНЕСКО, мають бути захищені від дії ракет і дронів.
Водночас не всі захисні конструкції навколо пам'ятників можна пояснити лише необхідністю захисту від уламків.
Два пам'ятники Олександру Пушкіну в Одесі залишаються закритими конструкціями, однак у цьому випадку питання має ще й політичний вимір: це об'єкти російської імперської спадщини, щодо яких триває процес визначення подальшої долі. Тож захисні конструкції в місті можуть виконувати не лише безпекову, а й своєрідну управлінську функцію: тимчасово закривати об'єкт до ухвалення рішення щодо його подальшого статусу в контексті деколонізації міського простору.
Які пам'ятки захищає місто
Питання захисту пам'яток в Одесі стосується не лише того, як правильно встановити укриття, а й того, які саме об'єкти мають його отримати та за якими критеріями. Серед таких параметрів можуть бути розташування пам'ятки, її історична та мистецька цінність, матеріал, конструктивні особливості та підвищенний ризик пошкодження внаслідок російських атак.
Дюк — пам'ятка національного значення. За словами заступника директора департаменту культури туризму та охорони культурної спадщини Одеської міськради Федора Стоянова, крім нього, місто захищає ще низку об'єктів.
Зокрема, захисні конструкції встановлені навколо «Лаокоона» біля Одеського археологічного музею, «Лева і левиці» у Міському саду, «Ерота і Психеї» та скульптурної композиції «Діти та жабеня». Захист став можливим завдяки співраці міста з громадськими організаціями. Роботи фінансували місцеві меценати.
У випадку Дюка, за словами спеціаліста управління культури Одеської облдержадміністрації Дмитра Пєткова, у 2022 році формальної процедури встановлення захисту не проводили. Оскільки це пам'ятка національного значення, будь-які реставраційні роботи потребують погодження міністерства культури. Але рішення про тимчасове укриття ухвалювали в умовах початку повномасштабної війни, тому про погодження не йшлося.
Пєтков пояснює, що навесні 2022 року в Україні ще не було напрацьованої єдиної практики захисту пам'яток. Мішки з піском використовували в різних містах, а спосіб захисту кожного об'єкта, на його думку, потрібно визначати індивідуально.
Захищають не лише пам'ятки
Окремий підхід застосувала громадська організація Museum for Change. За фінансової підтримки ЮНЕСКО вона у першій фазі проєкту в 2022 році встановила захисні конструкції навколо п'яти скульптур: левів роботи Жозефа Мормоне на Старосінній площі, «Петі та Гаврика», меморіалу жертвам Голокосту, «Лева та левиці» Огюста Кена в Міському саду та «Колоса» Єгора Зігури.
Пізніше, у 2024 році, на запит Одеської міської ради, у межах другої фази проєкту захистили «Купальницю» на вулиці Леонтовича та пам'ятник отаману Головатому на Старобазарній площі. Також відремонтували п'ять раніше встановлених конструкцій.
При цьому не всі об'єкти, які захищені станом на сьогодні, мають статус пам'яток. Ними є леви в Міському саду, «Лаокоон», «Ерот і Психея» та «Діти та жабеня». Натомість скульптури Головатого, «Петя і Гаврик», меморіал жертвам Голокосту та леви на Старосінній площі такого статусу не мають.
Співзасновниця Museum for Change Олександра Ковальчук пояснює, що під час відбору організація орієнтувалася не лише на юридичний статус. Враховували культурну, мистецьку та меморіальну цінність об'єктів і те, наскільки вони були захищені на початку проєкту.
Зокрема, леви Жозефа Мормоне на Старосінній площі, за інформацією організації, є особливо цінними для історії міської скульптури. У Museum for Change зазначають, що інших робіт цього автора у відкритому публічному просторі, які збереглися поза музеями, наразі не виявили.
Як відрізняється конструкція від укриття Дюка
Для цих скульптур Museum for Change використовувала каркасні конструкції. Вони складаються з двох каркасів, обшитих ОСБОСБ плита (ОСП, або Oriented Strand Board) — це багатошаровий листовий будівельний матеріал із деревини, який створюють шляхом пресування плоских трісок (стружки) під високим тиском і температурою. або фанерою, а простір між ними заповнюють мішками з піском. Внутрішній каркас не має торкатися скульптури.
За словами Ковальчук, такий принцип фізичного захисту використовують у міжнародній практиці. Конструкція створює додатковий бар'єр від уламків і вибухової хвилі, але водночас має бути відокремлена від самої скульптури.
Для левів Мормоне, за інформацією організації, використали також вогнетривкий та водостійкий зовнішній матеріал — бакелітові плити. Захисні конструкції при цьому не є просто мішками, складеними безпосередньо біля скульптури.
Таким чином, різниця між цими двома підходами полягає не в самому використанні піску, а в тому, як він розміщений і наскільки конструкція відокремлена від об'єкта, який має захищати.
Типове рішення для захисту пам'ятників
Українське архітектурне бюро balbek bureau розробило систему RE:UKRAINE MONUMENTS — типове модульне укриття, яке можна адаптувати до пам'ятників різних розмірів, аби захистити їх від руйнації в умовах війни. Проєкт створили на запит волонтерів спільно з Альянсом реставраторів історичних будівель України та департаментом охорони культурної спадщини Київської міської держадміністрації. Фахівці команди попередньо вивчили світовий та український досвід захисту пам'ятників.
Конструкція має захищати монументи від уламків, вибухової хвилі, куль і вогню. Каркас із ригельного риштування встановлюють на відстані від пам'ятника, зовні обшивають волого- та вогнестійкою бакелітовою фанерою, а для великих монументів простір між шарами заповнюють мішками з піском. Такий принцип дозволяє захищати скульптуру, не створюючи додаткового навантаження на неї.
За словами Федора Стоянова, за цією технологією захистили левів у Міському саду Одеси.
Система також передбачає фотофіксацію та 3D-сканування пам'ятника перед встановленням укриття, щоб у разі його пошкодження мати матеріали для реставрації або відтворення.
Хто і за якими критеріями вирішує, що захищати
Питання критеріїв захисту виникає і щодо інших пам'яток Одеси. Депутат Одеської міської ради Олег Звягін звертає увагу на те, що одні об'єкти закриті, а інші залишаються відкритими.
«Зокрема в нас чомусь Дюк був укритий, але Тарас Григорович Шевченко, наприклад, у нас стоїть неукритий. Якось незрозуміло, чому одні пам'ятники укриті, а інші ні».
За його словами, нещодавнє падіння російського дрона приблизно за 20 метрів від пам'ятника Шевченку також показало, що небезпека існує не лише для об'єктів біля порту.
Тому депутат вважає, що місту потрібна спільна концепція захисту пам'ятників — із зрозумілими критеріями, які визначатимуть, які об'єкти потребують укриття і яким саме воно має бути.
Захисні конструкції потрібно обслуговувати
Ще одна проблема — тривале обслуговування таких конструкцій. Олександра Ковальчук повідомила, що організація зверталася до міських служб щодо необхідності регулярно перевіряти стан захисних конструкцій, матеріалів і за потреби замінювати пісок.
Однак після завершення грантового проєкту ЮНЕСКО окремого фінансування на подальше обслуговування конструкцій уже не було.
На думку Ковальчук, місту потрібна система, яка передбачатиме не лише встановлення укриттів, а й регулярний моніторинг та ремонт. Для особливо цінних оригіналів, додає вона, одним із варіантів може бути переміщення скульптури до музейної колекції, де можна забезпечити контрольовані умови зберігання.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області.
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.