Через 80 років після депортації кримськотатарського народу в 1944 році історія повторюється: в анексованому Криму окупанти застосовують нові методи тиску — від ув'язнення активістів до заборони мови та примусової мобілізації. Що відбувається сьогодні з корінним народом українського півострова та як кримські татари продовжують свій ненасильницький спротив?
До Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу Суспільне в ефірі "Українського радіо. Одеса" поспілкувалося із громадським діячем Февзі Мамутов, брат якого зараз перебуває в російській тюрмі за політичними обвинуваченнями.
1944 рік: спроба знищити кримськотатарський народ
18 травня 1944 року — одна з найжахливіших сторінок в історії кримськотатарського народу: це була не просто депортація, а спроба знищити цілий народ, позбавивши його зв'язку з рідною землею, вважає Февзі Мамутов. Чоловік описує масштаб трагедії, яка сталась лише через 9 днів після звільнення Криму від нацистів:
"18 травня 44-го року, це така нова точка, мабуть, одна з жахливіших сторінок в історії кримськотатарського народу. Це було намагання, по-перше, позбавити людей доторкатись до своєї рідної землі, а по-друге, знищення значної частини народу. А мета — знищити цілий народ", — розповів Мамутов.
Радянська влада не лише виселила кримських татар, але й змінила всю топоніміку півострова. Майже кожне село і місто отримали нові назви, намагаючись стерти історичну пам'ять народу, каже Мамутов. Водночас умови депортації були нелюдськими — частина населення загинула під час перевезення:
"І от вони ці 9 днів живуть. І до них вночі стукають, забирають і везуть кудись. А куди везуть — не зрозуміло. Це просто 7 днів в дорозі, 40% населення просто вмирає. А це травень, Крим, Узбекистан, жара і абсолютно набиті ці вагони".
"Дальня висельна зона" і епізоди геноциду
Мало хто знає, що після прибуття на місце заслання, пояснив Февзі Мамутов, кримські татари не отримали свободу пересування. Вони опинились у таборах, де мусили жити під суворим наглядом.
"Їх же не відпустили на території Узбекистану. Ні, вони жилі в ДВЗ, "дальня висельна зона". Вони 10 років були оточені колючим дротом і за межі цієї території могли вийти тільки за дозволом коменданта. Тобто бараки, табори. Чому 10 років? До смерті злочинця Сталіна", — пояснив чоловік.
Февзі розкрив і маловідомі епізоди геноциду, які сталися на Арабатській стрілці в Херсонській області сьогодні:
"Приїжджають до людей, кажуть, що чекає евакуація, саджають їх на баржі, баржі виходять в море, вони стріляють в ці баржі і люди тонуть. Це не дві людини, не три, не десять, це цілі села".
Сучасна окупація: нові методи знищення
Після анексії Криму в 2014 році Росія продовжила політику утисків кримських татар, але вже новими методами. Замість масової депортації окупанти використовують інші інструменти тиску, продовжив Февзі Мамутов.
"Сьогодні відбувається в сучасному Криму, на території якого наші люди є, можна сказати, в полоні, знищення проявів громадської активності, громадської свідомості", — наголосив громадський діяч.
За його словами, сьогодні на анексованому півострові відбувається "тиха депортація" та "ментальне вбивство" народу.
"Росіяни кримських татар не вивозять. Вони саджають їх в тюрми, а інших змушують виїхати. Їхні інструменти змушування — це мобілізація. Яка, до речі, нам потрібно відмічати, що вона заборонена Женевською конвенцією на анексованій території", — пояснює Мамутов.
Він також звертає увагу на проблему знищення кримськотатарської мови:
"Мову вони переводять на факультатив в школах, в місцях компактного проживання навіть кримських татар. Це неможливість знати мову наступним поколінням і це таке зерно, яке потім перетворить кримськотатарську спільноту в спільноту без своєї мови".
Тюрми та знущання з політв'язн
Особистісною темою для Февзі Мамутова є ув'язнення його брата Алі Мамутова, який зараз перебуває в російській тюрмі. Він розповідає про умови утримання кримськотатарських політв'язнів:
"Мій рідний брат зараз знаходиться в тюрмі на території вже материкової частини Росії. Але ж перший рік він просидів в Сімферопольському СІЗО №2, де відношення від представників адміністрації тюрми різко відрізняється на анексованій території і на материковій конституційно російській території", — поділився Мамутов.
З його слів, на анексованій території наглядачі "вислужуються перед своїми московськими панами" і жорстоко поводяться з ув'язненими. Февзі розповідає, що його брату та іншим політв'язням намагаються інкримінувати "захоплення влади в Росії" та участь в "екстремістських організаціях":
"Один з них вчитель-філолог, інший — будівельник, який вставляв вікна. Інший —підприємець", — розповів чоловік про арештованих росіянами.
Демографічні зміни та руйнування культурної спадщини
У Криму окупанти активно заселяють півострів росіянами, змінюючи демографічний склад населення, додав Февзі Мамутов та наводить цифри:
"Я виїжджав з міста Севастополь, де проживає 350 тисяч людей. Сьогодні в місті Севастополь, за різними даними, 650 тисяч людей. Чи збільшилась територія міста? Ні. Густота населення збільшилась? Так".
Окрім демографічних змін, окупанти руйнують культурну та історичну спадщину півострова. Будівництво військової інфраструктури призводить до знищення археологічних пам'яток, зазначив чоловік.
Ненасильницький спротив як філософія
Не зважаючи на всі утиски, кримськотатарський народ веде ненасильницьку боротьбу за свої права. Цей підхід виявився ефективним навіть проти найжорстокіших режимів, додав Февзі Мамутов.
"До чого це призвело? Це призвело до боротьби і генетичного досвіду цілого народу до такого ненасильницького спротиву, ви ж бачите, що кримськотатарський народ зараз є, але Радянського Союзу якийсь зробив це, його нема", — підкреслює Февзі Мамутов.
Кримськотатарська спільнота використовує всі можливі міжнародні платформи для привернення уваги до проблеми політв'язнів. Однак ситуація ускладнюється тим, що Росія не визнає їх політичний статус.
"Люди, які сидять через статті про екстремізм, в Росії взагалі не підлягають обміну. Там є юридичний пункт, що для нас вони політв'язні, а для них вони терористи і вони не підпадають під одну паралель, як, наприклад, військовополонені", — пояснює Мамутов.
Незважаючи на всі складнощі, кримські татари звертаються до міжнародних майданчиків таких як ООН та ОБСЄ та намагаються захищати своїх людей, зазначив Февзі Мамутов:
"Ми поки не знаємо, скільки ще потрібно боротись... Але боротись ми будемо до кінця... Закрити рота цілому народу — задача неможлива".