До повномасштабного вторгнення Росії в Україну лікар з Одеси Ігор Торубаров займався пластичною, естетичною та реконструктивною хірургією. Має 25 років медичного стажу, з них — 16 у пластичній хірургії.
Навесні 2022 року чоловік долучився до Збройних сил України. Він оперував поранених військових у мобільних госпіталях. У лютому 2025 отримав поранення — у його спину влучив дрон. Про операції, пластичну хірургію та поранення — читайте в інтерв’ю Суспільного.
Розкажіть про свою роботу до повномасштабного вторгнення.
До війни я жив життям, яке давало людям добро. На сьогодні у мене понад 25 років медичного стажу, з них лікарем-хірургом вже майже 16 років. Пластична хірургія — це змога давати людям нове життя, гарне та без комплексів. І плюс до всього я займаюсь не тільки пластичною і естетичною хірургією, а ще й реконструктивною хірургією.
Коли ви долучилися до війська? Як досвід у хірургії допоміг у лавах ЗСУ?
Я пам'ятаю, що це було 14 березня, День добровольців в Україні. Я зняв останній шов пацієнтці, сказав, що ми з нею далі вже на телефоні. Закрив за нею дверцята, закрив клініку, сів в автівку, поїхав у військовий комісаріат. Тоді побачив величезну чергу таких же людей, котрі прагнуть захищати Батьківщину. Я долучився до Сил оборони України і наступного дня вже мав зброю.
Перша військова частина, де я служив, це був 26-й прикордонний загін. Це місто Одеса, де були поранені і я залучався до цивільних лікарень для надання як консультативної допомоги, так і вже надання безпосередньо оперативної допомоги.
Після цього було переведення до військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби, де були ротації як на Південь України у зони ведення бойових дій для надання хірургічної допомоги, так і лікування поранених вже безпосередньо на базі військово-медичного центру.
Досвід загального хірурга, невідкладної хірургії, досвід реконструктивного хірурга – вони одне одного доповнюють. Плюс до всього лікування вогнепальних поранень наша країна почала професійно, на жаль, з 2014 року. Тобто досвід лікування вогнепальних осколкових поранень з'явився набагато раніше. Я просто у 2022 році почав це знову оновлювати у своїх навичках.
Які завдання передбачають ваші службові обов’язки?
Станом на сьогодні я начальник медичної комендатури. Моє завдання — заходити на ділянку, у декілька там сіл, і налаштувати ланцюг евакуації. Від позиції до лікарні, плюс до всього знати географічно всі шляхи, куди можна проїхати, щоб пораненого безпечно вивезти. Плюс організація роботи стабілізаційних пунктів, які є на цій ділянці. І ти повинен з ними мати постійний зв'язок.
Розкажіть про операції військовим.
Це було у Донецькій області. У пацієнта був масивний дефект м'яких тканин, шкіри й найголовніше — кісткової тканини. Покази для ампутації у нього були. Коли взяли в операційну, все передивилися ще раз. Закралися сумніви, робити ампутацію чи ні. Тому, що ми побачили, що є цілі нерви. Є спроможні кровоносні судини. Ми зробили операцію і кінцівка у цього військовослужбовця була врятована.
Ще один військовослужбовець отримав вогнепальне поранення лівої щоки з дефектом м’яких тканин. Коли його побачив, я все ж згадав, що до війни був пластичним хірургом і якщо йому виконати деякі елементи підтяжки обличчя, ми можемо отримати дуже непоганий результат. Ось військовослужбовець в кінці оперативного втручання.
Як ви отримали поранення?
Це було 7 лютого 2025 року. Надійшла інформація, що на визначеній позиції є тяжкий поранений і його потрібно забрати.
Враховуючи важкість поранення, зону, де ми були, і погодні умови, ми їхали на пікапі. Ми пораненого поклали в кузов, я взяв свій медичний рюкзак, заліз з ним до кузова і почав працювати. Десь близько за метрів 100-150, як тільки ми рушили, побачили, що з землі за нами полетів дрон. Враховуючи всі інструкції, що я знав, почав відстрілюватися.
Коли ти їдеш по полю, де багато ям, то прицільно стріляти не виходить. Я бачив, що все ж таки він наближається. Я просто ліг на пораненого і закрив його собою. Після цього почув вибух. Темно, яскраво, боляче.
Відкривши очі, побачив, що руки, ноги всі зі мною. Трошки якась цяточка, щось тече по обличчю, побачив, що це кров. І відчув, що дуже болить спина. Прикривши собою бійця, потім зрозумів, що основний удар хвилі прийшовся мені в бронежилет.
Як відбувається реабілітація? Коли плануєте повернутися до роботи?
Станом на сьогодні рука повільно рухається і вона ще не та повноцінно функціонуюча, яка була до 7 лютого. Але голова є, мозок працює, права рука працює, ліва допомагає. Станом на сьогодні можна поступово починати працювати. Люди приходять, консультуються і поранені також. Перебуваючи на лікуванні в госпіталі, ми плануємо, обговорюємо, як в конкретних випадках будемо лікувати тих чи інших поранених.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області