Професія не завжди визначається ще в університеті — іноді її знаходиш поступово, пробуючи нове й змінюючи плани. 27-річна мовознавиця й перекладачка Катерина Мороз не планувала ставати журналісткою — просто одного разу вирішила спробувати.
Сьогодні Катерина — кореспондентка Суспільне Житомир. У журналістику вона прийшла поступово, знайшла колег, з якими цікаво розвиватись і долучає їх до своїх захоплень, зокрема до практик з йоги. До Дня молоді ми розпитали Катерину про те, як знайти роботу мрії і що допомагає не боятися змін.
Читайте також: ШІ-стратегія Суспільного: інтерв'ю з Лорою Яремчук, директоркою департаменту інновацій та штучного інтелекту
— Катерино, яким був ваш шлях до журналістики?
— Я не планувала бути журналісткою. У студентські роки — дружила з людьми, дотичними до медіасфери, і поступово почала працювати разом із ними.
Спочатку писала рекламні статті для різних сайтів. Потім працювала з новинною стрічкою в одному з місцевих видань. А згодом вирішила спробувати себе вже безпосередньо в журналістиці й прийшла на Суспільне.
Мабуть, мій шлях до професії був не одним великим рішенням, а низкою маленьких кроків. Іноді просто пробуєш щось нове — і раптом розумієш, що це твоє.
Матеріал Катерини Мороз про відтворення обряду традиційного українського весілля у Покришеві Житомирської області
— За що ви любите цю роботу?
— За те, що вона дуже різноманітна й цікава. Однакових днів не буває. Я постійно дізнаюся нову інформацію, знайомлюся з людьми з різних сфер, чую дуже різні історії. Мені цікаво працювати над матеріалами з прикордоння, розповідати про життя людей у громадах, їхній досвід і виклики. Окреме місце для мене займають історії про збереження та відтворення українських традицій — коли через людей, їхні родини, ремесла, пісні чи звичаї вдається показати, як наша культура продовжує жити й передаватися далі.
Мені подобається, що я висвітлюю важливі для суспільства теми. Особливо ціную інтерв'ю з військовими, ветеранами та їхніми родинами. Кожна така зустріч по-своєму особлива. Мені подобається слухати людей і давати їм можливість розповісти те, що для них важливо. Іноді це складні розмови, але дуже цінні. Після них ще довго думаєш про почуте.
Матеріал Катерини Мороз про ситуацію на кордоні з Білоруссю на Житомирщині
За кожною історією — людина, її досвід, біль, вибір, пам'ять. Важливо це зберегти. Бо ж журналістика — це не лише про новини, які швидко змінюють одна одну. Важливо допомогти глядачеві чи читачеві побачити й відчути те, що без журналістського матеріалу могло б залишитися непоміченим.
Матеріал Катерини Мороз про військовослужбовця 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Руслана Мокрицького
— Що вас врівноважує після активних і, можливо, стресових робочих годин?
— У мене багато хобі. Я люблю кататися на роликах, займаюся стретчингом, йогою та пілатесом. А ще дуже люблю в'язати.
В'язання особливо допомагає відволікатися від турбот і переживань. Ти зосереджуєшся на своїх руках, пряжі, на тому, що створюєш щось красиве й корисне. Для мене це своєрідна медитація.
— Ідея додати йогу в ньюзрум Суспільного теж з'явилась, як спосіб перемкнутися?
— Якось одного ранку я прийшла на роботу раніше за всіх. В офісі було порожньо і трохи сумно, тому я вирішила зробити кілька красивих фотографій у ньюзрумі. Виклала їх у соцмережі й написала, що на фото поєдналися два мої захоплення — журналістика і йога. Це не була практика з йоги в ньюзрумі. Просто одного разу вийшло таке цікаве творче поєднання.
Але колеги таки долучалися до моїх практик на відкритому повітрі в одному з мальовничих місць Житомира. Думаю, це актуально для всіх, хто працює за комп'ютером. Сподіваюсь, це лише початок спільних занять.
Читайте також: Легка атлетика — це завжди легка атмосфера: розмова з Аллою Васьковською, журналісткою Суспільне Спорт
— Тобто йога може бути ще одним способом об'єднати команду?
— Думаю, так. У нас узагалі дуже різна команда, і це прекрасно. Кожен має свій талант, свій особливий погляд на життя. Я дуже ціную колег за те, що вони завжди підтримають і допоможуть знайти вихід навіть у найскладнішій ситуації.
Пам'ятаю одну з перших моїх зйомок. Я потрапила під дощ і прийшла до офісу намокла. Навколо мене одразу почали бігати колеги: хтось дав сухий одяг і взуття, хтось заварив чаю, хтось накрив пледом, щоб я зігрілася і не застудилася. Ось така в нас команда Суспільне Житомир.
— Здається, були й заняття з йоги за донати на потреби військових: кому допомагали і як усе відбувалося?
— Так. Йогу за донати проводила для бойової медикині Софії Куправи-Янчевської з третього армійського корпусу. Вона збирає на ремонт авто та інші нагальні потреби підрозділу, я долучилась.
Люди не платили мені за заняття з йоги, а кидали безпосередньо на банку Софії. Зібрали небагато — тисячі дві гривень, але я щаслива, що ми долучились до збору.
— А що б ви порадили тим, хто зараз шукає свою професію?
— Не боятися пробувати. Не обов'язково одразу знати, ким ти будеш через десять років.
Мій власний шлях до журналістики показує, що іноді професія знаходить тебе поступово. Головне — бути відкритою до нового, помічати, що тобі справді цікаво, і не боятися зробити перший крок.
Я б порадила кожну справу робити з любов'ю, ставитися з любов'ю до себе, а також любити й поважати навколишній світ і людей у ньому.
Оперативні новини від команди Суспільне Житомир — на сайті Суспільне Новини та у соцмережах:
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео й аудіо Суспільного від 1920-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Більше новин про Суспільне Мовлення — на корпоративному сайті, а про роботу команд у регіонах — у Медіацентрі Суспільного.