Справа Зінченка: свідки розповіли про момент вбивства Фаріон та втечу ймовірного вбивці з місця події

У середу, 8 жовтня, у Шевченківському районному суді Львова продовжили слухання свідків у межах справи В'ячеслава Зінченка, якого обвинувачують у вбивстві Ірини Фаріон. Зокрема, сусідки професорки, а також чоловіка, які чули постріл і бачили втечу особи у панамі та окулярах з місця вбивства. Донька Ірини Фаріон Софія Особа анонсувала на наступне засідання допит таємного свідка, який бачив вбивцю без маскування.

Про це повідомила кореспондентка Суспільного.

Засідання стартувало о 10:55 у закритому режимі із складання присяги свідками. Об 11:15 оголосили перерву. До зали суду впустили журналістів. Під час засідання заборонили робити відеозйомку та фотографування, проте дозволили робити аудіозаписи.

На засіданні присутні адвокати В’ячеслава Зінченка — Володимир Вороняк та Ігор Сулима, прокурори Олена Данилів та Дмитро Петльований, донька Ірини Фаріон Софія Особа, а також свідки.

Перший свідок — сусідка загиблої мовознавиці

Першою виступила сусідка Ірини Фаріон. Її ім'я не вказуємо з міркувань безпеки. Жінка була на вулиці Масарика тоді, коли здійснили вбивство мовознавиці. У той вечір вона бачила чоловіка у капелюсі, окулярах та червоній олімпійці, якого регулярно помічала перед тим на лавці перед під'їздом.

"Цей Зінченко, ну я ж його не знала, він весь час сюди-туди ходив, на лавочці сидів постійно. В парк зайшов-вийшов — на лавочку і сидів. Та як пані Ірина вийшла, а в нас там біля хати садочок такий, ми там сиділи весь час в тому садочку і то все бачили. Він сидів, пані Ірина вийшла з валізою і машину чекала, не знаю, куди вона їхала. Я дивлюся, він сидить на лавочці, встав, зайшов в арку, побув там хвилинку, може півтора, не знаю скільки, вийшов, оглянувся, пішов і знову на лавочці сів. Я тоді встала, помалесеньку собі йду, дивлюся, а він одягає рукавичку червону, з сумки витягує, потім ще одну. Я повернулася, іду назад, перейшла я пані Ірину, минула, чую — щось бухнуло. Я оглянулася, а він побіг в арку туди. А вона впала і лежала. Це те, що я можу сказати", — каже жінка.

У той момент вулиця, за її словами, була порожня.

"Нікого на вулиці не було. Один чоловік там біля машини стояв, біля багажника руки мив. А більше нікого не було. Вулиця пуста, тільки одні машини", — додає учасниця судового процесу.

Після її промови слово взяв адвокат Зінченка Ігор Сулима і почав ставити жінці запитання.

— 19 липня сталася ця трагедія. І два тижні тому в нас виходить 5 липня. Ви можете підтвердити, що від 5 липня хтось сидів на лавці?

— Я його бачила майже два тижні там.

— Ну дивіться, тому я і взяв цю хронологію. 19 липня і відмотаємо назад — виходить 5-6 липня. Ви можете ствердно сказати, що і 5 і 6, і 7, і 8 липня він там був?

— Постійно він там сидів.

— Тобто дві неділі?

— Так-так, майже дві неділі сидів.

— Ви постійно слідкували за ним?

— Я не слідкувала. Я виходила з хати чи в магазин, чи що. Я на пенсії. Він сидить. Я могла піти, він в той момент міг піти собі, але він там постійно, я його бачила постійно.

— Скажіть будь ласка, ви бачили, що хтось сидить дві неділі. Чи спало вам на думку підійти до нього, заговорити, дізнатись, чому він там сидить?

— Там де ми сидимо, там жіночки і мужик, і я ще сказала: "То якась людина підозріла, кожен день сидить". Жіночки спілкувалися з ним. Він сидів не говорив, він сам сидів, а як жіночки запиталися там його, він відповів, каже: "Я сам з Тернополя".

— Гаразд. Те, що ви побачили, ви кажете, що він попри мене пройшов, чи помітили ви, можливо, якісь характерні ознаки на обличчі?

— Нічого.

— Ще хотів запитатися щодо рукавичок, то рукавички одягалися в арці чи на лавочці?

— На лавочці, там, де він сидів.

— Коли ви проходили повз Ірину Фаріон, ви йшли двічі повз неї, скажіть будь ласка, чи змінила своє місце перебування пані Фаріон?

— Ні, як стояла, так і стояла. Вона чекала машину. Спокійно стояла. Валізи, на валізі — сумочка.

— Тобто вона бачила цю особу, яка рухалась попри неї, чи він попри неї не проходив?

— Арка позаду, він зайшов і вийшов. Біля неї він не проходив.

— Ви коли пройшли повз Ірину Фаріон, якщо можете сказати, через скільки метрів ви почули постріл?

— Я відійшла, тутво вона стояла, я відійшла метри три і чую постріл. Я оглянулася, а він побіг. Дивлюся, а вона лежить. Сусіди кажуть, добре, що він тебе ще не стукнув по голові.

— Скажіть будь ласка, ви подивилися на нього, ви бачили як він біг?

— Спину бачила.

— Чи бачили ви щось в руках?

— Ні, нічого. Тут ще машина стояла, я ж мала, то момент, секунда.

— Крім звуку пострілу ще було щось, якісь звуки?

— Ні.

— Ще скажіть, оці атрибути, які були на цій людині, вони були увесь час однакові чи щось мінялося? Маю на увазі одяг.

— В тому самому кожен день. Ще люди кажуть, весь час в одному і тому самому, що то за один сидить?

Після цього запитання жінці почав ставити обвинувачений В'ячеслав Зінченко.

— Ви можете сказати, який зріст був у цієї особи?

— Десь 1,80.

— Чи можете ви сказати приблизний його вік?

— Молодий хлопчина. До 18 я би йому дала, більше ні.

— Ви кажете хлопчина. Чому ви стверджуєте, що це саме був хлопчина?

— Це хлопчина. Я ж проходила біля нього. То що не видно?

— Скажіть будь ласка, ця особа була постійно одна? Він з кимось проводив час? Може, комунікував?

— Тільки одного бачила, він ні з ким не спілкувався.

— Скажіть будь ласка, ця особа не їла і не пила нічого?

— Ні-ні, нічого, я не бачила.

— Чи бачили ви на цій особі навушники?

— Ні, я не бачила навушників. Я бачила капелюх, окуляри і все.

— Після вчинення злочину на місці події ви бачили якусь гільзу біля машини?

— Ні, я не бачила нічого. Я прийшла і пішла. Вже поліцію викликали, "швидка" приїхала.

— Чи заходила ця особа в під'їзд якийсь?

— В під'їзд ніхто не заходив.

— Ви сказали, що пані Фаріон до цього протягом двох тижнів заходила, виходила і ця особа сиділа собі спокійно. Тобто, ця особа і Фаріон перетиналися, але ніякої реакції не було.

— Ні, ви спокійно сиділи на лавочці, вона собі могла і на цю сторону піти, і на цю, ніхто її не чіпав. Вона і на роботу, і з роботи йшла.

— Скажіть будь ласка, чи можете ви вказати, яка була стрижка в цієї особи: коротка, некоротка? Якого кольору волосся?

— Чорне волосся, таке закручене, кучеряве таке. Не дуже довге, ні, недовге волосся. Капелюх був.

— Звідки ви почули сам постріл?

— Позаду.

— Чи бачили, що робила в арці ця особа?

— Втікав.

— Скажіть будь ласка, за якими ознаками ви зрозуміли, що особа, яка сиділа на лавці, і особа, яка втікала, це одна і та сама особа

— Як сталася трагедія, особи вже не стало на лавочці. Я спину бачила і капелюх як тікав.

Суд оголосив перерву через повідомлення про замінування будівлі. У цей час В'ячеслав Зінченко складав кубик Рубіка.

Другий свідок — майстер з підключення інтернету

Після перевірки зали суду засідання поновили. Слово взяв наступний свідок Василь. У той день, за його словами, він працював у під'їзді на вулиці Масарика, 3 — проводив перепідключення інтернету на першому поверсі.

"Після завершення частини своєї роботи, забруднивши руки об вапно об стіну, вирішив піти до машини помити руки. Машина була припаркована біля 5 під'їзду. Ішов я від 7 під'їзду до своєї машини і звернув увагу, що стояла жінка з валізою, тримала телефон в руках, склалось таке враження, що вона чекала на таксі. Я пішов далі. На лавці сиділа людина в окулярах, чорний капелюх і таке кольорове вбрання. Коли я вже підійшов до машини, він почав рухатись до мене. Коли я відкривав багажник, ми розминулися. Я дістав пляшку з водою, повернувся в сторону під'їзду, там зелень, на тому місці я почав мити руки. Через деякий час почув наляканий крик і постріл. Я обернувся і попрямував в ту сторону. В той момент та людина, яка сиділа на лавці і яка проходила повз мене, бігла в арку з того місця, де був той звук", — говорить свідок.

Тоді чоловік побачив як Ірина Фаріон вже була на землі.

"Вона не відповідала. Візуально її оглянувши по тілі, я нічого не помітив. Оглянувши ще раз, але вже зайшовши зі сторони голови, я побачив кульове поранення, дірку в голові, грубо кажучи. І зразу почав набирати "швидку". "Швидка" приїхала швидко, переклали її на ноші і поклали в "швидку", де вже проводилися реанімаційні заходи", — додає чоловік.

Після цього запитання почав ставити прокурор Дмитро Петльований.

— Скажіть будь ласка, яка була відстань від тієї машини до арки?

— Якщо порівняти машинами, то моя машина стояла, наступна машина, третя і арка.

— Тобто ваша машина, ще дві і арка?

— Так.

— Яка відстань була від вашої машини до сьомого під'їзду, де ви проводили ремонтні роботи?

— Важко сказати.

— Коли ви йшли з сьомого під'їзду до машини, ви вже побачили цю жінку з валізою?

— Серед дороги, коли проходив шостий під'їзд, вона стояла по правій стороні спиною до мене. Я звернув увагу, що стояла валіза і вона телефон в руках тримала, чи дивилася як таксі під'їжджає, чи що.

— Чи правильно я зрозумів, ви вийшли з сьомого під'їзду, рухались в сторону арки до своєї машини, а жінка стояла біля шостого під'їзду, правильно?

— Так.

— Ви проходили за її спиною?

— По тротуару, вона стояла на проїжджій частині, де машини були припарковані.

— А в який момент ви помітили того хлопця, який сидів на лавці?

— Можливо, як її пройшов і вже рухався до машини. Ще можу доповнити? Коли ми приїхали туди, він вже був на лавці. Ми просто звернули увагу з колегами на вбрання цікаве.

— Раз ви зачепили вбрання, в чому полягала ця цікавість?

— Для мене це були незвичні окуляри і панама велика. І по одягу якась кофта широка, не по розміру.

— Тобто вперше ви його побачили там. Далі ви куди пішли?

— До машини.

— Вдруге ви його коли побачили в полі зору?

— Це він вже почав до мене рухатись, коли я відкривав, він вже рухався. Це, не знаю, хвилина чи менше.

— Ви його помітили на якій відстані від себе приблизно?

— Можливо, як звідси до дверей.

— Коли ви займалися своїми справами, ця особа в яку сторону йшла?

— В сторону арки.

— Наступного разу ви коли знову побачили цю особу і в зв'язку з чим?

— Це вже було, коли він біг в сторону арки.

— Коли вже відбувся крик, звук?

— Так-так.

— А звідки він біг?

— Між машинами, зі сторони потерпілої.

— А яка відстань була від того місця, де потерпіла була, до арки? Приблизно, на ваш погляд.

— Метрів 15-10.

— З того часу, як ви почули звук, до того часу, як ви помітили цю особу, яка забігає в арку, скільки часу пройшло?

— Це було моментально. Крик, звук.

— В дворі, в тому радіусі, який був у вашому полі зору біля автомобіля, біля потерпілої, біля арки ще якісь особи були?

— Ні, не бачив.

— В той момент, коли особа бігла, опишіть детально одяг.

— Ну одяг, все те саме. Та особа, яка проходила повз мене і яка сиділа на лавці, це була та сама особа. Це була молода людина. Окуляри, капелюх.

Після цього уточнюючі запитання поставила прокурорка Олена Данилів.

— Тілобудова була така як у вас чи інша? Ви кажете, що одяг був вільний.

— Ні, це була людина меншої тілобудови від мене значно, худіший.

— На що ще ви звернули увагу? Чи тримала щось в руках?

— Як я попередньо зазначав, щось чорне, якийсь предмет, щось було в руці, коли він біг в арку. Що конкретно, я не можу сказати, бо в мене була якась паніка. В цей момент я хотів бігти за ним, але мене щось гальмувало. Важко сказати, я не можу це пригадати.

— Тобто, це був предмет, схожий на зброю, що це було?

— Щось таке чорне, щось з довгим, точно не можу сказати.

— Добре, мене цікавить постріл, який ви чули, опишіть цей звук.

— Це було схоже на сильну петарду. То не такий був легенький звук, а сильніший. Спершу була думка, що це хтось може кинув петарду.

— По часу крик і звук оцей, скільки часу?

— Долі секунди.

Запитання почав ставити захисник В'ячеслава Зінченка Ігор Сулима.

— Скажіть будь ласка наступне, на той час, коли ви підключали кабель, вам взагалі потрібне було живлення електричне?

— Ні.

— Чи пам'ятаєте ви, чи було світло в сьомому під'їзді?

— Не пам'ятаю, тоді були часті відключення.

— Повернімося до пані Фаріон. Ви проходили повз потерпілу. Вона стояла, ну ви чоловік, маєте автомобіль, дозволю запитати вас, чи пам'ятаєте між якими машинами і де стояла потерпіла?

— Марки я не пам'ятаю, чи раніше я вказував, не можу сказати.

— Вона була перед машинами чи як стояла?

— Між двома машинами на проїжджій частині.

— Ще були якісь машини?

— Попереду якісь були машини, далі була одна машина, друга і третя — моя.

— Скажіть будь ласка, коли ви почули постріл і повернулися, пані Фаріон вже лежала на тому місці, де вказували на схемі?

— Це був крик, постріл, я повернувся, і коли я вже біг, я тоді побачив.

— Від того місця, де вона стояла, і де її знайшли, скільки метрів?

— Як від однієї стіни до другої, метрів 5-6. На слідчому експерименті вимірювали.

— Ви були першим, хто прийшов на місце скоєння злочину?

— Так, я перший. Мені здається, в той момент нікого не було. Потім вже почали сусіди підбігати, десь, виявляється, сиділи ці бабульки.

— Скажіть будь ласка, щось бачили біля машини? Може, гільзу?

— Ні, нічого не бачив.

— А "швидка" куди під'їхала, прямо до неї?

— Не біля самого тіла, далі.

— Скажіть будь ласка, валізи і її особисті речі залишились на місці?

— Так, на місці. Прийшли сусіди, шось там почали, ті валізи в "швидку" віддали потім. Їх запхали в "швидку".

— Крім вас до потерпілої хтось підходив?

— Потім вже підходили всі.

— Ваші дії які були?

— Я підійшов, подивився, кажу чи все добре, людина мені не відповідала, тільки очі бігали, губами рухала, візуально подивися, ніби все добре, потім підійшов, заглянув і все було зрозуміло. Зразу дістав телефон і почав набирати "швидку".

— Ви повідомили суд, що бачили щось в руках. Можете уточнити?

— Щось було, а от що сказати не можу.

— В протоколі допиту написано, що ви бачили чорний предмет, схожий на пістолет

— Що можу сказати, я бачив щось чорне подовжене, схоже на ствол, але я сумніваюсь, щось було в руці, але мені важко пояснити, що це.

— Ви можете сказати, чи було в нього рукавиці?

— Не можу.

Потім із свідком поспілкувався обвинувачений В'ячеслав Зінченко.

— Скажіть будь ласка, ви бачили цю особу одну, тобто він ні з ким не гуляв, не комунікував?

— Це була одна особа.

— Він їв щось чи пив, ви не бачили?

— Ні, не бачив.

— Ви стверджуєте, що це був чоловік, скажіть будь ласка, за якими ознаками?

— Статура, обличчя.

— Чи бачили ви в цієї особи навушники?

— Не звертав уваги.

— Чи звертали увагу на його стрижку?

— Важко сказати, була велика панама і окуляри.

— Відносно вас де ви чули постріл?

— Машина, я так стояв, позаду, під кутом.

— Ви стверджуєте, що особа, яка сиділа на лавці і особа, яка бігла, це одна й та сама особа. Ви це стверджуєте за схожістю ознак. Чи бачили ви якісь ознаки, характерні для однієї особи? Подразнення на обличчі чи щетина?

— Капелюх, окуляри, одяг. По цим ознакам.

— Чи бачили ви на цій особі якусь сумку?

— Не бачив.

— В мене більше немає запитань.

Після цього засідання завершилось. Наступне відбудеться 15 жовтня.

Засідання прокоментувала донька Ірини Фаріон Софія Особа.

"Пані *** відразу, коли зайшла в зал, вона сказала, що це він, що це Зінченко сидів на лавці. Другий свідок теж зазначив, що це висока людина в панамі, в окулярах і теж зазначив, що це Зінченко. Найгірше було чути, коли другий свідок стверджував, що він спершу почув мамин крик, а потім постріл. Також він зазначив, що коли він підійшов до мами, він побачив діру в голові, мені було це важко слухати. Я ще раз наголошую, що Зінченко небезпечний для суспільства. Він має сісти довічно. Ми надіємось, що наступне засідання, де буде таємний свідок, покаже, що Зінченко сяде. Лице в таємного свідка буде повністю закрите, для його безпеки. Таємний свідок бачив його без панами і без окулярів", — каже Софія Особа.

На попередньому засіданні, яке відбулось 24 вересня, відбувся допит п'яти свідків. Зокрема, свідчення дали: чоловік, який продав клієнту під ніком "Параноїк" стартовий пістолет "Сталкер", дві жінки, які неодноразово бачили особу в окулярах та панамі в дворі на Масарика, подруга Фаріон та редактор програми "Ген українця". Їхні свідчення — у матеріалі Суспільного.