Борода – офіцер 71 єгерської окремої десантно-штурмової бригади. Чоловік захищає Україну від початку повномасштабного вторгнення. Військовослужбовця нагородили відзнакою “За заслуги” та медаллю “За службу державі”.
Більше захисник розповів в інтерв'ю Суспільному.
Борода пригадує, 24 лютого 2022 року його збудила дружина зі словами: "Війна почалась". Тоді він ухвалив рішення — йти захищати Україну.
"Нас ніхто не призивав, не було ніяких повісток, не знали такого слова як РТЦК. Ми просто приходили у діючі підрозділи, батальйони. Найшвидше комплектувалася ТрО. Це був новостворений рід військ, де буквально за один день ти оформлений і вже воюєш. Я прийшов старшим сержантом, звичайним командиром відділення. Ми приходили не за посадами, ми приходили, щоб бити ворога", — розповідає захисник.
Військовий каже, кожен бій не схожий на інший, але усі вони важкі. Чоловік пригадує один з них:
"Найтяжчою була ситуація на лінії фронту, коли була невелика смуга лісу, яка була неконтрольована ніким. Підсвідомо ми розуміли, що ця смуга лісу контрольована ворогом. В нас там не було ні мінно-вибухових загороджень, нічого просто. І через цей ліс мені кілька разів треба було їздити там, коригувати якісь дії, довозити боєкомлекти. Я сам вночі їздив, сам-один. Це були найтяжчі поїздки через неконтрольований ліс. І вже, будучи офіцером, я знав, що той ліс просто кишить ДРГ", — ділиться Борода.
Попри це були і кумедні випадки. Офіцер розповідає, до нього в взвод потрапив шкільний завуч Валерій. Коли військові зайняли російські позиції, Борода дав йому команду забирати документацію, карти, зброю, щоб її можна було поставити на облік і використовувати.
"Я дивлюся, а Валєра щось несе в чохлі. Я вже думав, що несе дорогу снайперську гвинтівку і маємо хороший трофей для підрозділу. А коли ми повернулися до нас в бліндаж, розчохлили той чохол і виявилося, що там звичайна гітара. І я кажу: "Валєра, ну ти шо, здурів, для чого нам потрібна гітара? Ми на війні!" А він до мене: "Командир, ти ж сказав брати найцінніше, тому я взяв гітару. Ну ми там ввечері посиділи трошки, я кажу: "Валєра, ти в нас вчитель музики, заграй нам повстанські пісні на гітарі". А він каже: "Командир, не можу, вона електрична, а в нас немає електрики", — говорить Борода.
Порівняно з початком війни зараз, за словами військового, приходять служити ті, кого мобілізували в ТЦК, натомість добровольців майже не залишилось.
"Зараз уже немає добровольців. Все. Вони вже закінчилися. Хто хотів піти добровольцями, разом з нами пішов на початку війни. Зараз в основному всі мобілізовані, ті, що ТЦК їх привозить. Ніхто зразу їх не запихає, спочатку вони на БЗВП — це військова підготовка, де їх навчають. Бригада має дуже хорошу комунікацію із країнами НАТО, куди їх відправляють на навчання у Європу: в Британію, Іспанію, Словаччину, Польщу. Там проходять додатковий вишкіл, щоб повернутися з новими спеціальностями", — говорить Борода.
Захисник наголошує, українці мають прийняти той факт, що рано чи пізно воювати доведеться усім:
"Рано чи пізно ті ми, які стоїмо на передньому краю, ми закінчимося. І фізично, і психологічно. Хоча, можливо, навпаки: спочатку психологічно, а потім фізично. І те, що вони думають, що вони тут пересидять — ніхто не пересидить війну. В казки не треба вірити: не приїде космічний десант, якийсь капітан Америка нам не допомагатиме. Ми маємо ворога перемогти самі. Ніхто нам не допоможе, ми можемо зробити це тільки самі".
