Світлана Стецик працює бібліотекаркою у селі Смереків на Львівщині вже 40 років. Серед її відвідувачів — як дорослі, так і діти. Жінка каже, що знає особисто всіх читачів, а також їхні вподобання у літературі.
До Всеукраїнського дня бібліотек Світлана Стецик розповіла про свою роботу Суспільному.
У бібліотеці села Смереків є 3300 книг для дорослих та дітей. Там можна взяти почитати як класику, так і сучасні книжки українських та зарубіжних письменників, а також спеціалізовану літературу.
За словами Світлани Стецик, якщо серед читачів є прохання щодо певних книг, вона вносить їх до журналу незадоволеного попиту. І вже згодом центральна бібліотека закуповує книги для своїх філій.
«Найпопулярніша література на даний час — хочуть багато історичної. Мало літератури про сьогоднішню тематику, про війну, дуже мало. Ну а старші жіночки люблять читати романи про кохання», — говорить бібліотекарка.
Світлана Стецик каже, що найчастіше до бібліотеки приходять школярі. Проте є і старші читачі.
«Дітки прибігають на перервах і маленькі, і старші класи, маю студентів. Маю одну таку читачку, вона вже має 82 роки, але, розумієте, вік, то деколи приходить її внучка, я їй даю книжки, то вона дуже багато прочитала!» — розповідає жінка.
За словами Світлани Стецик, бібліотека є осердям культурного життя села.
«Бібліотека — це не тільки, де книжки зберігаються. Ще відбуваються різні масові заходи. У нас в селі є одна інфраструктура культурна — то бібліотека. У нас Народного дому нема. Так що всю культурну функцію, все проводжу я. Є такі дні, що сюди може ніхто не зайти. А є такі, що дуже часто можуть заходити. Але то знаєте, як то приємно! Прийшли, сіли, подивилися, розпитали про своє, розумієте? Такий час в нас дуже тяжкий. І люди… ну може деколи не мають, кому виговоритися. Сядуть тихенько в такому затишному місці. І поговорим деколи, як то кажуть, душа в душу», — ділиться бібліотекарка.
Світлана Стецик додає, що чотири десятиліття віддала цій справі у рідному селі, але досі любить свою роботу.
«Найперше — треба любити. Любити свою справу. Я кажу так. Я люблю свою бібліотеку. Я вже увійшла в хід тої роботи. Книжка — то є душа. І хочеться ту книжку вкласти в душі своїх односельчан», — підсумовує вона.
