21 лютого відзначають Міжнародний день рідної мови. Його започаткували у листопаді 1999 року на XXX сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. У Донецькому національному медичному університеті, який був релокований у Кропивницький у квітні 2022 року, навчаються студенти з Індії, Єгипту, Намібії та Нігерії. Про те, як їм допомагають вивчати українську мову, в етері Українського радіо Кропивницького розповіла виконувачка обовʼязків ректора Майя Єрмолаєва.
В університеті для іноземних студентів викладають англійською й латинською мовами. Українську вчать з першого курсу.
"Вони вивчають українську за професійним спрямуванням з першого курсу. Їм це потрібно для побутових справ та для інтеграції в наше суспільство. Це дуже важливий аспект їхньої підготовки".
З підручниками української мови для іноземців є труднощі. На думку виконувачки обовʼязків ректора, це питання потрібно вирішувати на державному рівні, аби залучати до української освіти більше іноземців.
"Їх багато, але вчитись за ними – важко. Немає нормальної структури. Якщо відпрацьовується фонетика, то не відпрацьовується граматика, а є такі підручники, де фонетику пропустили й почали вчити слова".
Майя Єрмолаєва сказала, що наратив про те, що Донеччина – російськомовний регіон є образливим для його жителів.
"Це такий сталий наратив. Була така державна політика в радянському суспільстві, що абсолютно всі регіони України були зросійщені. Єдине, що наш регіон постраждав й від сусідів. Тому, звичайно, у нас дуже багато родин, які не повністю є етнічними українцями. Це й посилювало те примусове зросійщення. Я не вважаю, що Донеччина є більш російськомовним регіоном ніж інші".
Сказала, що для неї рідна мова – це та, якою вона чула казки, колискові й та, якою розмовляли у її родині.
"У моїй родині розмовляли й українською, і російською мовами. Звичайно, коли я була на канікулах у бабці на Вінниччині, то я чула і розмовляла лише українською мовою. Коли я була в школі, адже багато років тому навчалась на Донеччині, то переважно використовували російську".
Інтернка першого року навчання із Республіки Індії Шивані Сінгх сказала, що нині вчить термінологію, яка потрібна їй, як лікарці.
"Мені потрібна українська мова, щоб розмовляти з іншими людьми й практикуватись в лікарні. Це дуже складна мова. Я хотіла вивчати її раніше, але не знайшла підручника".
Її улюблене слово українською – "кохаю", а словосполучення – "ніколи не здаватись".
"Використовую українську мову на вулиці, в магазині та у лікарні. Коли люди чують мою українську – дивуються".
Про роль мовної омбудсменки в університеті
Основна функція мовної омбудсменки в Донецькому університеті — це захист прав студентів на навчання українською мовою, сказала Юлія Сердюченко.
"Приймаю скарги, коли вони є. На щастя, їх дуже мало. Все ж таки українська мова потребує захисту. Заклади освіти мають створювати певний осередок захисту нашої мови. В більшості університетів це є".
Вона проводить заходи щодо популяризації української мови серед студентів, викладачів й керівництва університету.
"Дивлячись на той досвід, який я маю: ні лагідна, ні примусова українізація не працює. Я працюю з політикою заохочування. Із заходами мені також допомагають мої колеги. Ми регулярно проводимо такі заходи з іноземцями, де знайомимо їх з мовою та культурою. А вони показують нам свої види спорту. Були навіть заняття з гінді Одна з двох державних мов Індії.для викладачів".
Вважає, що примус та мотивація – не працюють, як інструменти для просування української мови. Краще, аби для цього використовувались культурні й мистецькі проєкти, сказала мовна омбудсменка.
"Культура й мова завжди на часі. Потрібно не примушувати, не "тюкати" й не "тикати", що людина неправильно говорить, вона має пройти цей шлях. Багато людей кажуть, що вони бояться зробити помилку. Тому можливе тільки доброзичливе середовище, де їх підтримують викладачі або одногрупники Ми не повинні сподіватися на державу, а просто починати з себе: говорити й влаштовувати заходи".
Розповіла, що вона розвінчує міф про російськомовних донеччан ще зі студентських років.
"У 2012 році, коли я навчалась на філологічному факультеті у місті Слов’янську, в магістерській роботі я розглядала говіркову систему Донецької області. Що це абсолютно не російськомовний регіон. Ми говоримо про південно-східне наріччя, яке є у вас в Кропивницькому, адже ми на одній "лінії". Тільки у вас наддніпрянські говірки, а у нас степові та слобожанські. Тому те, що Донеччина російськомовна – це блеф".
Вважає, кожен університет повинен мати мовного омбудсмена.