Майже половина з понад двох тисяч будівель, які обстежили у громадах Кіровоградської області, не відповідають вимогам безбар’єрності. Це інформація від радниці начальника обласної військової адміністрації Галини Пастух. За її словами, виявлені недоліки – це, зокрема, бордюри на тротуарах, відсутність пандусів або підіймачів на входах до магазинів чи кав’ярень, непристосовані для людей з інвалідністю туалети.
Крім фізичної доступності до лікарень, шкіл та транспорту, є інформаційна безбар’єрність, наприклад, створення доступу до інформації для незрячих людей, цифрова, освітня й громадянська – із залученням людей з інвалідністю до життя громади. Суспільне дізнавалось, як долають бар’єрність у регіоні.
Про проблеми доступності в громадах Кіровоградщини
Доступність до будівель в громадах області цього року досліджували представники громадської організації "Серце матері", розповіла її представниця Олена Ковальова. Результати дослідження представили на засіданні Ради безбар’єрності у Кропивницькому.
"Метою цього проєкту було здійснити моніторинг закладів соціальної та медичної інфраструктури у Кропивницькій, Первозванівській та Компаніївській громадах. Жоден заклад не отримав десять з десяти балів відносно доступності. Кричуща проблема – це туалетні кімнати, які, на жаль, не пристосовані для людей з інвалідністю усюди, де ми побували – не мають поручнів, площі приміщень замалі для крісел колісних".
Про виявлені порушення доступності, сказала, повідомили владі.
"Ми не перевіряли, ми дивилися, щоб рекомендувати покращення. Раніше я думала, що чиновники не дуже розуміють це питання. Насправді ж треба змінити мислення людей, тому що в районах ми зустрічали місцевих, не чиновників, які вважають, що не потрібно витрачати гроші на пандус біля школи, якщо там не навчаються діти на кріслі колісному".
Ветеран на кріслі колісному
Кропивничанин Максим Сліпець – ветеран російсько-української війни. Він втратив ногу після поранення у Донецькій області у квітні 2022 року. Відтоді користується кріслом колісним. Чоловік показав, що проїхати тротуаром у Кропивницькому може не скрізь.
"Банальне – решітка із широкими отворами (на тротуарі – ред.) – просто не проїду, бо колеса проваляться, навіть намагатись не треба. Бруківкою самостійно – це нереально. Доводиться просити когось, щоб допомогли".
Максим Сліпець родом з Лисичанська Луганської області, у Кропивницькому живе майже два роки. У лютому 2023-го у шпиталі він познайомився з кропивничанкою Вікторією Бобітою, відтоді жінка допомагає ветерану й підтримує його.
Зі слів Вікторії, бачаться з Максимом щодня, вона щоразу супроводжує його під час поїздок містом.
"Безбар’єрність для людини з інвалідністю, на мій погляд – це коли людина відчуває себе повноцінною у всьому. Вона не має продумувати маршрути, а в нас інколи буває так, що перешкоди трапляються фактично по всьому місту. Тому ми маємо вибирати певний маршрут".
Перешкоди на міських дорогах й тротуарах для людини з інвалідністю знімають і викладають у соцмережі, сказала Вікторія Бобіта.
"Хочемо показати, що життя на кріслі колісному є. Ми тестуємо місто на доступність, ми це робимо задля того, щоб іншим хлопцям, які приходять з пораненнями з фронту, було легше".
Не всі будівлі ресторанів, магазинів та установ у Кропивницькому пристосовані для потреб людей з інвалідністю, розповів Максим Сліпець.
"Де б не були, допомагають працівники, якщо немає заїзду більш зручного. Працівники допомагають завжди. Не було ситуацій, щоб хтось відмовився. Потрібно, щоб скрізь якась кнопка виклику була".
Максим та Вікторія перевірили доступність одного з кропивницьких ресторанів. На сходи перед входом заїхати самотужки ветеран не може. Вікторія Бобіта попросила про допомогу працівників ресторану. На питання, чому у ресторані відсутній пандус, працівники ресторану відповісти не змогли.
У місті має бути більше пандусів, вважає Максим Сліпець.
"Зробили б якусь окрему смугу на дорозі для людей з інвалідністю – як для велосипедистів. Це було б круто".
Місцева влада – про доступність міської інфраструктури для людей з інвалідністю
Зробити дороги Кропивницького повністю безбар’єрними нині не можуть, сказав на засіданні Ради безбар’єрності заступник міського голови Олександр Мосін. Зокрема, з його слів, через воєнний стан.
"Нам потрібно сьогодні забезпечити сталість життєдіяльності людини на території громади й практично вирішувати короткострокові стратегії. Якщо говорити про місто Кропивницький – вулично-шляхова мережа має протяжність 504 кілометри, 300 з яких – у твердому покритті, 204 – у поліпшеному. Зміни почали з вулиць Героїв України та Академіка Тамма. Потрібен відповідний ресурс".
Після засідання Ради безбар’єрності, за словами заступника міського голови Олександра Мосіна, розроблятимуть програму створення безбар’єрного простору на 5 років. Власникам магазинів та кафе направлять листи, щоб облаштували кнопки виклику або пандуси.
"Не розуміють – будемо змушувати"
Цього року, за даними голови обласного комітету доступності й радниці начальника обласної військової адміністрації Галини Пастух, у 49 громадах Кіровоградщини обстежили на доступність 2139 будівель. Майже половина з них не відповідають вимогам безбар’єрного доступу. Керівникам і власникам, сказала, направили листи, щоб усунули виявлені порушення.
"Деякі не розуміють, то будемо змушувати їх, тим паче у воєнний час. 3 грудня 2020 року датований указ президента стосовно створення безбар’єрного простору. На підставі цього ухвалили Національну стратегію подолання бар’єрності. Основний напрямок – це робота з військовими та сім’ями загиблих".
Згідно з Національною стратегією, подолати бар’єрність в області мають до 2030 року, сказала Галина Пастух.
"Нові підходи стосовно безбар’єрності, крім пандусів, тобто фізичної безбар’єрності – це економічна безбар’єрність, цифрова, освітянська, суспільна, громадянська. Безбар'єрність сьогодні стосується кожної конкретної людини, а не тільки людей з інвалідністю, як це було раніше. Якщо щось не робиться, значить це бар’єр для людини".
Чи є відповідальність за порушення безбар’єрності
Відповідальність за не облаштування доступу законодавством не визначена, сказав юрист Дмитро Татарко. Проте, якщо людина вважає, що порушують її право на доступність, наприклад, до якоїсь будівлі, вона може звернутись до державних органів, Уповноваженого Верховної ради з прав людини, органів місцевого самоврядування, власника цієї будівлі з метою забезпечення доступності. Крім того, за його словами, людина має право на відшкодування матеріальної або моральної шкоди.