Кропивничанка Оксана Панченко втратила зір в 11 років. Нині живе у приватному секторі та працює у школі. На своєму прикладі вона розповіла й показала Суспільному, на які труднощі натрапляють незрячі, коли їздять та ходять вулицями міста.
Серед труднощів Оксана назвала відсутність тактильної плитки, тротуарів, озвучення зупинок громадського транспорту у маршрутках та недостатня кількість звукових світлофорів.
Перша перешкода – відсутність тротуарів у приватному секторі
"У приватному секторі кожен, як хоче, так і робить собі свою ділянку. Немає ніде однакового. Хтось захоплює тротуар і тоді, щоб пройти, доводиться виходити на проїжджу частину", – розповіла Оксана Панченко.
На вулицю не виходить без білої тростини, адже це ознака, за якою можна впізнати незрячу людину, пояснила кропивничанка. Тростиною перевіряє, чи немає перешкод на дорозі.
"Незрячі люди так само ходять як і зрячі, просто з допомогою тростини або навігаторів. Так, їм складніше орієнтуватися, потрібно щоб були нормальні дороги".
Незрячі люди можуть знаходити дорогу за допомогою тактильної плитки, вона є, зокрема, на вулиці Державності.
"Є моменти, коли обривається плитка і незрозуміло куди йти. Стою на місці, шукаю тростиною плитку", – розповіла Оксана Панченко.
"Тростина – це наші очі. За допомогою тростини ми знаходимо всі перешкоди, які є знизу. Вона не захищає нас від того, що зверху. Коли асфальт нерівний, то тростинка чіпляється й мені потрібно зупинятися, щоб зрозуміти чи немає ями".
Серед інших перешкод назвала відсутність світлофорів та пішохідних переходів.
"Коли хочу перейти дорогу – показую тростиною, що хочу переходити. Але машини все одно проїжджають. Тому це буває небезпечно. Коли тростиною я показую двічі вгору – машина має зупинитись".
Огородження квітників теж перешкоджають незрячим або маломобільним людям, сказала Оксана Панченко.
"Щоб мені їх обійти, потрібно виходити на дорогу. Це дуже небезпечно. Я завжди звикла ходити сама й ніколи не буду чекати поки мені хтось прийде, подасть руку і проведе, але у цьому випадку я безсила".
У магазинах жінка зазвичай розраховує на допомогу працівників або покупців.
"Допомагають працівники магазину, але іноді буває заходиш і не можеш нікого "зловити". Дуже було б класно, якби на цих наліпках, де ціни, або поруч було написано БрайлемРельєфно-крапковий шрифт для написання й читання людьми з порушенням зору, розроблений французом Луїсом Брайлем.".
Жінка розповіла й про інші незручності в магазинах. Серед них: поручні, які різко обриваються, а також буває незрозуміло, де розташовані ручки дверей та в який бік їх відкривати.
"У Кропивницькому в тролейбусах та автобусах зупинки громадського транспорту озвучують, а в маршрутках– ні. Тролейбуси дуже доступні, ти спокійно чекаєш й чуєш, який маршрут під’їжджає. У маршрутках трохи інша ситуація – потрібно когось запитувати, чи люди самі допомагають".
На думку Оксани Панченко, на будівлях лікарень необхідно розміщувати таблички не лише для зрячих.
"Вивіска має бути на рівні руки, на рівні очей. Можливо, щоб був якийсь QR-код, за допомогою якого можна було б телефоном просканувати й прочитати – за допомогою озвученої програми прослухати, що написано".
"Це перша табличка, яку я побачила. Але вона не несе ніякої інформації. До мене вийшла працівниця і вона мені хотіла допомогти зайти в аптеку", – поділилась Оксана Панченко після прочитання таблички з написом Брайля біля однієї з аптек міста.
Представник Українського товариства сліпих – про доступність міста
Голова виробничої організації Українського товариства сліпих у Кропивницькому Сергій Рокожиця розповів, що у громадських місцях інфраструктура для людей з інвалідністю, зокрема незрячих, має бути більш доступна.
"Хочу сказати одне: не бійтеся сліпих. Єдине, що потрібно – трохи більше чуйності. До нас прийшов влітку військовий, який на фронті втратив обидва ока. І він каже: "Я намагаюся навчитися ходити сам. Йду з тростиною, дружина позаду за три метри. На тротуарі стоїть автомобіль, люди проходять повз, навіть не реагують. Був безпритульний поруч і він йому допоміг".
Звукові світлофори є помічниками для незрячих, сказав Сергій Рокожиця. А найбільше їм заважають самокати й автомобілі впоперек тротуару, пошкоджений асфальт та стовпи на пішохідній частині вулиці.
"На обліку в нашій організації в Українському товаристві сліпих перебуває 1353 людини з інвалідністю з Кропивницького. Краще стало у тому плані, що подекуди стали класти тактильну плитку. Звукові світлофори – це дуже добра річ і їх більшає. Проте добре звучить на одній стороні, а на іншій його погано чути. Зникають звукові маячки на офіційних закладах. Людина тоді орієнтується – тут вхідні двері".
Про світлофори зі звуковим супроводом
У Кропивницькому 13 світлофорів мають пристрої звукового супроводу. Вартість будівництва такого, а це комплекс різного обладнання, коштує 3,5 мільйони гривень, розповів заступник директора комунального підприємства "Міськсвітло" Віктор Неліпович.
"Це приблизно 19% від загальної кількості. На балансі "Міськсвітла" є 68 світлофорів. Зараз ми, як отримувачі бюджетних грошей, можемо лише, під час виходу з ладу пристрою звукового супроводу, їх замінити на новий або замінити старий. Один такий пристрій коштує орієнтовно десять тисяч гривень. Якщо у нас повноцінне перехрестя, то це вісім пристроїв треба".
Зі слів Віктора Неліповича, під час воєнного стану мають з міського бюджету гроші тільки на поточні ремонти.
Громадський транспорт
Для водіїв та кондукторів тролейбусів й автобусів провели тренінг за участі людей з інвалідністю. Інструктажі проводять впродовж року, розповів заступник директора комунального підприємства "Електротранс" Василь Осіпов.
"Те, що наші працівники мають допомагати маломобільним групамЛюди, що відчувають труднощі при самостійному пересуванні, одержанні необхідної інформації або при орієнтуванні в просторі. До маломобільних груп населення належать особи з інвалідністю, люди з тимчасовим порушенням здоров'я, вагітні жінки, літні люди, люди з дитячими колясками. населення, до яких належать люди з порушенням зору – прописали в посадових обов’язках. Це функція водія транспортного засобу, він повинен надати допомогу, за якою звертається така людина. Для незрячих працює зовнішня озвучка, щоб людина могла зорієнтуватися. Є категорії людей, які ходять із супровідниками. Це передбачається законодавством, такі люди мають право на безплатний проїзд".
У маршрутках озвучення зупинок громадського транспорту немає. Людям з інвалідністю допомагають інші пасажири або водії, розповів водій маршрутки Віктор.
"Коли зупиняємось, вони запитують у людей, яка маршрутка під’їжджає. Зараз водії стали більш-менш адекватні. Тому немає якихось таких проблем. Ніхто ні з ким не свариться".
Гроші на доступність
Скільки у 2024 році виділили грошей з бюджету громади та скільки планують витратити наступного на те, щоб Кропивницький став більш доступним для людей на кріслах колісних, протезах, з втратою зору чи слуху, дізнатись у міськраді Суспільному не вдалось. Керівник пресслужби Сергій Якунін сказав писати інформаційний запит. Суспільне направило його й чекає на відповідь.