"Дуже хотілось їсти, це відчуття пам'ятаю досі". Спогади жительки Кіровоградщини про Голодомор

Марафон

Марія Мамонова зі Злинки Кіровоградської області пережила Другу світову війну і голодомори 1932-33 та 1946-47 років. Вона була найстаршою із трьох дітей. Запам’ятала, що корову ховали в хаті, аби не вкрали. Відчуття голоду пам’ятає досі й цінує кожну крихту хліба.

У 1932 році Марії Мамоновій було чотири роки. Розповіла, тоді від голоду померли троє дівчат в сусідській родині.

"Вони пухлі були і зовсім не могли ходити. Згодом я почула, що вже однієї немає, батько з мамою копають яму в садочку, там хоронитимуть. Вулицями їздила підвода і збирала померлих, а вони не хочуть туди віддати, а хочуть самі в садку похоронити своїх дітей".

Пригадує навесні 1933 року вона і сусідські діти їли траву на подвір’ї.

"Прийшла весна, сніг розтанув, вже босі бігаємо, сходить різна трава, бузина. Сусідський хлопчик Зєна насилу переліз через поріг на вулицю і відгортає землю, паростки зриває і їсть. А ми допомагаємо йому відковирювати, і собі бузиною пасемося. Наступного дня дізналися, що немає вже Зєни".

Вижити вдалося завдяки корові. Її ховали в хаті, аби не вкрали. Їли оладки з гнилої картоплі та лободи.

"По оладку дадуть і все. Не дають більше, в скриню сховають і на замок закриють. А я прийду, кулаками б’ю, щоб дали мені ще один оладок. Не дають. А потім пізніше, може в обід, знову дадуть по оладку. Дуже хотілось їсти, а не було нічого".

Через те, що пережила голод, жінка завжди має запаси харчів.

94-річна Марія Мамонова зі Злинки Кіровоградської області. Фото: Суспільне Кропивницький

Нині два онуки Марії Мамонової захищають Україну. Жінка мріє, щоб її онуки та всі захисники України повернулися додому живими з перемогою.