Подружжя Вараниць з Летичівської громади, що на Хмельниччині, – одна з 22 патронатних сімей, які діють в області. Ще 15 таких планують створити впродовж цього року.
Про це Суспільному розповіла начальниця служби у справах дітей Хмельницької обласної військової адміністрації Любов Тимофіїв
Восьмирічна Настя розповідає: у вільний час не лише танцює і співає.
"Малюванням 3-D ручкою завжди займаюся. Розфарбовую статуетку".
Після школи любить погратися машинками, розповів 10-річний Ілля.
"Це Мак, він вміє їздити. Я таксистом буду, і зможу всіх людей завезти".
Вони – брат і сестра. Другий місяць виховуються у патронатній родині, - розповіло подружжя Вараниць з Летичівської громади. Кажуть, у них – це не перший досвід патронатного виховання.
"Ми вже давно розглядали такий варіант, ще весною ми пройшли навчання", — зазначив патронатний вихователь Іван Вараниця.
"Там різні теми підіймалися, щоб не було звикання до дітей, і як щоб діти до нас. Діти до нас потрапляють з різними проблемами, і ми повинні бути підготовлені. 20 травня ми взяли перших діток", — розповіла помічниця патронатного вихователя Алла Вараниця.
Перші п'ятеро, розповіли патронатні вихователі, вже повернулися до своїх біологічних сімей. Теперішні, Настя та Ілля адаптувалися швидко, каже жінка.
"Почали краще писати, читати. Хочуть чогось навчитися, особливо, Анастасія. А він такий спокійний і скромний, сказати "я вас люблю", любить пообніматися".
Обоє – педагоги. Власних дітей не мали. У 2008 році створили прийомну сім’ю, розповів Іван.
"Старшому, Макару, було 8 років, Саші — 6 років і Сашку рік і чотири місяці".
Донька вийшла заміж, молодшому – 18 – поїхав навчатись. Старший – воює, розповіла жінка. Коли Макар виходить на бойові завдання, патронат над малими є порятунком.
"Ці діти просто є ліками, беруть тебе витягують, відвертають, щоб менше думати негативного. Ми разом і молимося з ними".
За словами Івана, до кожної нової дитини шукають свій підхід.
"І потім ти розумієш, що саме цього, мені не вистачало, саме цього треба було. І кожні наступні діти змінюють нас на краще"
Одразу, розповіли вихователі, дають зрозуміти дітям, що вони тут тимчасово, але налаштовують почуватися як вдома, у кращому розумінні. Діти потрапляють у патронатні сім'ї не від доброго життя, зазначила начальниця служби у справах дітей Хмельницької ОВА Любов Тимофіїв.
"Сигнали були зі школи, від сусідів, що діти ходять голодні, неналежно відпочивають. Батьки не гляділи".
У патронатній сім’ї, каже, діти можуть перебувати від 3 місяців до пів року. Якщо за цей час біологічні батьки наводять лад у своєму житті, їм повертають дітей.
"Прийматиметься рішення органом опіки про подальшу долю дітей, і будуть заслуховуватимуть як маму, так і самих дітей і, звичайно, батька".
Патронатна сім’я отримує щомісячну допомогу 8-9 тисяч гривень на кожну дитину, розповіла Любов Тимофіїв, це окрім зарплат.
"Батько-вихователь чи мати-вихователь отримує 24 тисячі гривень. Помічник вихователя отримує 8 тисяч гривень".
За словами Любові, в області працює 22 патронатні сім’ї. Торік у них виховувалися 39 дітей. Цього року планують створити ще 15 таких сімей.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
