Останній політ одного екіпажу: історія Героїв з Хмельниччини, які захищали Україну

Льотчик 7 бригади тактичної авіації імені Петра Франка, начальник повітряно-вогневої і тактичної підготовки служби, підполковник Валерій Ошкало та штурман навігаційного забезпечення, майор Роман Чехун захищали Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Їм посмертно присвоїли звання Герой України.

Історію захисників у День героя Суспільне Хмельницький розповіли їхні дружини.

Лілія Ошкало – дружина загиблого льотчика Валерія Ошкала, травень 2024, Хмельниччина.

Дружина загиблого льотчика Валерія Ошкала Лілія пригадала, у день повномасштабного вторгнення її чоловік написав, щоб вона за нього не хвилювалась.

"Валерій тільки поїхав на роботу, і почали злітати літаки. Я зрозуміла, що це недобре. Уранці він надіслав мені повідомлення: "Не переживай, я вдома". Чоловік не полетів, бо хлопці відлітали. Він міг уранці й ввечері мені не подзвонити, але завжди писав".

За словами Лілії, вони з Валерієм сиділи за однією партою у школі, тому знає, що він мріяв бути льотчиком із дитинства.

"У нас був учитель, який раніше працював льотчиком, тому багато розповідав Валерію про авіацію. Йому це так подобалося, завжди вдивлявся у літаки, які летіли в небі. Він про це мріяв, цим жив, багато читав літератури".

Лілія розповіла, одружилися з Валерієм після того, як він закінчив Борисоглібське військове училище.

Льотчик Валерій Ошкало, травень 2024, Хмельниччина.
"У званні лейтенанта його направили служити в Бердянськ. Валерій дуже любив Україну, традиції, вишиванку, яку я віддала сину. Ми завжди готувалися на великі релігійні свята".

Дружина Валерія Ошкала зазначила, чоловік, коли 2014 року розпочались бойові дії на Сході України, був на пенсії. Повернувся у військо, щоб захищати рідну землю за штурвалом літака.

"Я його запитала, як ти будеш літати, якщо не сидів за штурвалом 9 років? Він сказав, що впорається. Валерій був дуже розумним і досвідченим льотчиком, навчав молодь".

Лілія розповіла, Валерій Ошкало і Роман Чехун загинули 12 березня 2022 року під час виконання бойового завдання у Херсонській області. Їх поховали місцеві жителі одного з сіл, неподалік якого все відбулось. Після звільнення Херсонщини дружини захисників перепоховали їх у Старокостянтинові.

Оксана Чехун – дружина загиблого штурмана Романа Чехуна, травень 2024, Хмельниччина.

Дружина загиблого штурмана Романа Чехуна Оксана пригадала, чоловік перед своїм останнім бойовим вильотом подарував їй квіти.

"Він ніколи не дарував білих квітів, а 8 березня приніс білі троянди. Тоді я подумала: "Це на якусь розлуку, чи що?". Засохлий букет досі стоїть вдома, я не можу його викинути".

За словами Оксани, Роман був з сім’ї військових. Шкільні роки провів у Криму. Згодом навчався у Харківському інституті повітряних сил.

"На початок 2014 року чоловік , брав активну участь в бойових діях під час проведення антитерористичної операції. На момент повномасштабного вторгнення він вже був пенсіонером".
Штурман Роман Чехун, травень 2024, Хмельниччина.

Оксана розповіла, вони з Романом виховали двоє доньок, старша з яких служить у ЗСУ. Коли чоловік був на пенсії, вивчав байрактари у Туреччині. У перші дні повномасштабного вторгнення він поновився на посаді.

"У штурмана такі функції пов'язані з навігацією, з Роман був усе життя розвідником. Війна змусила стати бомбардувальником. Він хотів бачити майбутнє України спокійним і мирним".

Оксана зазначила, Валерію і Роману посмертно присвоїли звання Герой України.

"У державі ця відзнака найцінніша. Для нас — найстрашніша, бо це нагорода ціною життя".

За словами дружин, льотчику Валерію Ошкалу було 54 роки, штурману Роману Чехуну — 45.

Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.