Згенеровано з допомогою ШІ
Чорні від кіптяви багатоповерхівки, розбиті автівки, поламані дерева — такий вигляд має одна з вулиць у «червоній зоні» Дніпровського району Херсона. Більшість мешканців звідси виїхали, але деякі залишаються. Під час режиму тиші сюди вперше за роки змогли приїхати ті, хто колись покинув свої домівки.
«Вони просто спалюють цей район»
Багатоповерхівки на цій вулиці почорніли від пожеж: російські дрони атакують район постійно. Звичайного руху тут майже немає: машини з'являються лише в період тиші. Пересуватися потрібно обережно через загрозу мінування.
Олександра вперше з квітня 2022 року потрапила до свого помешкання. Приїхала забрати фотографії.
«Спочатку ми поїхали в Річпорт, у нас там квартира, а зараз приїхали сюди. Я перший раз за весь час повномасштабного вторгнення, з моменту виїзду, потрапила додому», — каже жінка.
«Не можу виїхати і кинути»
75-річний Олександр із «червоної зони» не виїжджав.
«Я патріот Херсона. Не можу виїхати і кинути. Де тільки не був, все одно повертаюся сюди», — каже він.
Вікна в його квартирі вибиті, балкон пошкоджений. Сам він був поранений тричі: двічі від снарядів, раз — від дрона.
«Сім поранень за один раз від дрона: і живіт, і ноги, і руки. На рибалку йшов. Швидка туди не їде — «червона зона». Поки поліція приїде на бронемашині... То я прийшов додому, залишив всі рибацькі речі і пішки пішов у лікарню», — розповідає чоловік.
У будинку, за його словами, постійно живуть 11-12 людей, інші приходять лише за речами. Олександр досі працює.
«Я після того поранення тепер дивлюся під ноги, а слухаю небо, бо це біда. Добре, хоч уже звикли: коли стріляють, значить, чужий дрон. Не стріляють — наш», — каже він.
У під'їзді живе собака Мірка. Її підібрали цуценям у березні 2022 року.
«Нас ніхто ніде не чекає»
На цій вулиці живе і Людмила. Вона доглядає 95-річну свекруху, яка мешкає по сусідству. Жінка каже, що за дні тиші навіть відвикла від машин.
«Ці дні дуже багато машин. Ми вже так відвикли переходити дорогу, що я боюся потрапити під машину. Бо звикли: йдеш собі по дорозі — нікого. Дуже багато людей приїжджало: хто речі привозив, хто забирав, хто просто глянув, що там», — розповідає вона.
Виїжджати Людмила не планує.
«Нас ніхто ніде не чекає, і нікому ми ніде не треба. Нам гуманітарку дають щомісяця. Магазини, ринок ще працюють», — каже жінка.
«Сьогодні є, а завтра може не бути»
Віктор приїхав у цей район уперше з 2022 року — допомагає друзям, які виїхали до Одеси, забрати речі.
«Сьогодні є, а завтра може не бути. Все згорить — і все. Ми, херсонські, допомагаємо всім, чим можемо», — каже він.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram та YouTube.
