Від Надії, маленького села на кордоні Луганщини, до Зеленого Поля на південному кордоні Донеччини — фронт на Донбасі найдовший, і найінтенсивніший. Саме тут українські воїни за 2024 рік вели три чверті всіх боїв. Це статистика Генштабу: з понад 46 тисяч 200 загалом за рік — близько 33 тисячіТут і далі редакція наводить зведені статистичні дані зі щоденних, за добу на 8:00, повідомлень Генштабу ЗСУ про кількість боїв, штурмів, атак на фронті. 700 штурмів та атак були на сході. Якими були бої за Донецьку та Луганську області цьогоріч — Суспільне поговорило з військовослужбовцями з кількох підрозділів, які тримали оборону на ключових ділянках. Авдіївка та Вугледар, Покровськ і Курахове, Торецьк і Часів Яр. Про причини відступу від міст, які стояли роками, та бої за ті, що нині не втрачені, — у підсумковому проєкті "Шо на фронті".
Ключові події, бої та зміни фронту на сході у 2024 році: огляд
- Втрата Авдіївки
- Наступ на Покровськ
- Бої за Торецьк
- Утримання Часового Яру
- Рух від Мар’їнки до Курахового
- Відступ від Вугледара
У 2024 році російська армія, як і минулоріч, намагалась повністю окупувати Донецьку та Луганську області. Серед ключових напрямків російських атак — міста Авдіївка, Часів Яр, Торецьк, Вугледар, Покровськ.
За даними іншого джерела — американського Інституту вивчення війни, росіянам вдалось захопити за рік понад 3300 квадратних кілометрів території по всій лінії фронту. "Обміняли" ці квадратні кілометри на понад 400 тисяч осіб — стільки протягом цього року, за даними Генштабу, втратила армія окупантів.
"Цього року однозначно є певні ключові моменти. І це Авдіївка — битва за Авдіївку. Вона вплинула взагалі на ситуацію, на обстановку на Донецькому напрямку, і зараз ця ситуація активно розвивається. Противник зосереджує там всі основні зусилля", — вважає Андрій Гітт, заступник начальника 3-го прикордонного загону — бригади "Помста" .
Переламами влітку 2024-го він також називає активний наступ РФ на напрямку Торецьк — Нью-Йорк та на Часів Яр.
"Вони як з початку року наступали з Бахмута на Іванівське, з Бахмута на Часів Яр, відповідно, з Бахмута на Богданівку, на Калинівку, так і продовжують це здійснювати. Але останнім часом вони основні зусилля все ж таки зосереджують на Донецькому напрямку. Тобто більша частина сил у них там", — пояснює Гітт.
Також акцентує: на Куп’янському напрямку окупанти за рік вийшли до річки Оскіл і продовжують наступ на Луганщині.
"Продовжують вони здійснювати свої наступальні дії і на напрямку Макіївки, Балки Журавки (Невського — ред), Тернів. Тобто намагаються вийти по річці Чорний Жеребець. Там, де наші підрозділи, — ще був Сербрянський ліс. Але останні два місяці, якщо можна так сказати, противник зменшив свою активність на межах ОТУ "Луганськ" і ОТУ "Старобільск". Кидає всі сили туди — на Покровський, на Курахівський напрямки", — каже Гітт.
Від Авдіївки до Покровська
Початок 2024 року на Донеччині — це бої за Авдіївку. Українська армія у вересні 2023 року звільнила частину Опитного — селища у передмісті, від нього до окупованого Донецька їхати пів години. Тож у жовтні 2023 року армія Росії почала масований наступ на цьому напрямку, посилюючи тиск: якщо за весь січень 2024-го на Авдіївському фронті зафіксували 326 атак, боїв та штурмів, то у лютому 420 — за перші 17 днів.
На цьому напрямку оборону тримала, зокрема, і 110-та окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка.
"Не було достатньої кількості снарядів, ми почали знекровлюватись. Був великий тиск, велика перевага. Противник не шкодував людей, втрати в них були дуже великі, приблизно, як під Бахмутом. Їм вдалося все ж таки видавити нас з Авдіївки. Місто залишилось зруйноване", — говорить начальник відділення комунікації 110-ї ОМБр Іван Сєкач.
15 лютого 2024 року окремі батальйони 3-ї ОШБр прибули на підкріплення в Авдіївку. Тоді у Третій штурмовій заявляли, що на захоплення Авдіївки, росіяни кинули 15 тисяч особового складу, а, за словами їх командира Андрія Білецького, на Авдіївку кинули сім бригад армії Російської Федерації.
Вже 17 лютого 2024 року українське командування повідомило про відхід Сил оборони від Авдіївки, що стояла ще з 2014 року: "З метою уникнення оточення та збереження життя і здоров’я військовослужбовців, прийняв рішення про виведення наших підрозділів з міста й переходу до оборони на більш вигідних рубежах", — так написав Головнокомандувач ЗСУ Сирський.
Форпостом у місті була авдіївська "промка" – промзону коксохімічного заводу, укріпрайон, захоплювали росіяни останнім. Штурми "коксохіму" тривали всю зиму, 19 лютого 2024 року ЗСУ офіційно повідомили: з Авдіївського коксохімічного відійшли без втрат.
Одна з основних причин втрати Авдіївки, за словами Івана Сєкача, критична нестача ресурсів — і боєприпасів до артилерії, й людей:
"У нас снарядів не було. У нас там з чотирьох “Дан” Самохідна гармата-гаубиця DANAлише їздило дві, стріляло дві й лише по п'ять снарядів було. Танків не було, наприклад, в нашій бригаді. На РСЗВ “Вампіри”Реактивні системи залпового вогню Vampire чеського виробництва давали штук п'ять на добу. Але це система, яка має покривати великі площі. Це не точна артилерія. Вона має стріляти пакетами і по три машини одночасно. Це дуже-дуже смішно. Гармати, які у нас там були, це "сотка" — "Рапіра"100-міліметрова протитанкова гармата МТ-12 Рапіра, на них снарядів не було".
Впродовж наступних 12 днів росіянам вдалось пройти шість кілометрів від Авдіївки та окупувати низьку населених пунктів: Ласточкіне, Степове, Сєвєрне.
Потому було селище Очеретине, яке росіяни захопили у травні, й продовжили просуватись вже, як писали у зведеннях Генштабу, на Покровському напрямку, — далі Селидове, Керамік, Новогродівка, Гродівка. Тепер вже йдеться про битву за Покровськ — тилове колись місто.
На цій ділянці фронту армія РФ практично не зупиняла спроби прорвати українську оборону, захоплювати територію, відбивати позиції. Понад 7300 атак приходяться на друге півріччя 2024-го на Покровський напрямок. Щомісяця, за винятком жовтня, Сили оборони відбивали тут 1000-1400 штурмів.
Армія РФ, як сказав Суспільне Донбас керівник Покровської МВА Сергій Добряк, на 26 грудня війська РФ перебували приблизно за два кілометри від міста Покровськ.
Торецьк
Російські штурми на Торецькому напрямку посилились у середині червня 2024 року. Там оборону міста тримала 24-та окрема механізована бригада імені Короля Данила.
"За той період, що ми перебували на Торецькому напрямку, противник, якихось явних штурмових дій не проводив, але по самому Торецьку, Північному, Південному дуже активізувалися удари авіації противника. Вони застосовували НУРСиНекеровані авіаційні ракети, військовий використовує абревіатуру від російського "неуправляемые авиационные ракеты", КАБиКореговані авіабомби — бомби із модулями планування та корекції.. Потроху знищували саме місто, якісь укріплення, укріпрайони. Тобто починали їх потихеньку "розбирати". Але якихось таких штурмових дій прямих з боку противника до середини червня не було, Скажімо так, була навіть відносна тиша", — згадує командир одного з підрозділів 24-ї ОМБр Богдан.
На цьому напрямку лінія бойового зіткнення майже не "рухалась" з 2014-го. Ситуація змінилась цього року 18 червня, тоді росіяни просунулись на три кілометри й зрештою окупували населений пункт Шуми.
В цей час командування вирішило поміняти місцями бригади: 24-ту бригаду, що тримала ділянку півтора року, перекинули на оборону Часового Яру, на їх місце поставили 41-шу ОМБр.
"На наш напрямок, зайшла 41-ша бригада, яка до цього моменту виконувала свої завдання в Часовому Яру, яка так само зазнала великих втрат, і люди також там були виснажені тим періодом, який вони знаходилися і тримали оборону в Часовому Яру. Вони просто так само не встигли відновитися, — згадує військовослужбовець 24-ї бригади Богдан. — Противник вклинився: почали невеличкими групами, проходили по лісосмугах і зайшли нові підрозділи".
Згодом на Торецькому напрямку ситуація ускладнилась: росіяни почали вести бойові дії в житловій забудові селища Нью-Йорк та поблизу Торецька. На підтримку оборони міста додали 12-ту бригаду Національної гвардії України “Азов” та об’єднану штурмову бригаду “Лють”.
"Ворог використовує тактику тотального знищення всіх житлових та нежитлових будинків. Тому він випалює, знищує позицію, і бійці, які там тримають оборону, вимушені відкатуватися до якогось найближчого укриття, щоб потім повертатись у підвал тримати оборону далі. Ворог не шкодує на знищення наших позицій, наших укріплень жодних сил. Постійно йде ураження артилерією, ураження FPV-дронами", — розповідає в.о. командира штурмового полку "Цунамі" бригади "Лють" на псевдо "Мансур".
Бої за селище Нью-Йорк тривали весь жовтень, нині так само за кожну вулицю ЗСУ б’ються у Торецьку, на момент виходу матеріалу тривають міські бої. Торецьк під контролем України.
Вугледар
Битва за місто Вугледар на півдні Донецької області тривала з вересня 2022 року. Початок 2024 року —це стабільний фронт, звільнені завдяки контрнаступу влітку 2023-го низка сіл та селищ Великоновосілківської громади. У вересні 2024 року росіянам вдалось захопити села Водяне та Пречистівка — відтоді лінія бойового зіткнення змінювалась стрімко.
Вугледарський напрямок обороняла 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців.
"Ворог почав спочатку за рахунок броні штурмувати флангами, штурмували по одному напрямку. Потім почали відразу два, три, а бувало навіть і з чотирьох напрямків атакувати одночасно. Спочатку це були масовані штурми бронетехнікою, однак з весни 2024 року почались міксовані штурми. Тобто по одному флангу застосовувалась легка броньована техніка, по іншому — броньована техніка, на четвертому напрямку одночасно могли застосовувати мотоцикли. На нашу бригаду, в один із днів вони застосували близько 50 мотоциклів одночасно. Це був один із перших випадків таких штурмів", — розповідає командир батальйону безпілотних систем 72-ї ОМБр Андрій Назаренко.
"Ворог почав розтягувати ширину фронту, тобто робити так, аби ми не могли зосереджувати всі свої зусилля на одному напрямку. І посадку за посадкою, втрачаючи величезну, шалену, кількість особового складу, техніки, ворог все-таки йшов до заданої мети. Тобто їхня основна мета була вбити клин і потім нарощувати перевагу".
Офіційно про відхід з Вугледара Генштаб повідомив 2 жовтня 2024 року.
Окрім того, що ділянка фронту була надто велика, не вистачало боєприпасів — аналізує перебіг боїв за Вугледар Андрій Назаренко:
"За цей весь час наша одна бригада перемолола дев’ять бригад противника. В першу чергу не вистачало живої сили. Також були у нас недостачі боєкпомлекту для артилерії. Ворог дуже активно використовував артилерію. На жаль, ми в такому об'ємі, як вони, не могли застосовувати. Тобто найбільша проблема полягала в тому, що ворог використав один до десяти живої сили і десь в такій же кількості по артилерії".
Часів Яр
Не полишають також росіяни спроби штурмувати місто Часів Яр. За словами командира підрозділу 24-ї ОМБр Богдана, місто має стратегічне значення для росіян: це висота, що домінує над місцевістю — з Часового Яру відкривається прямий шлях до Костянтинівки, Дружківки та Краматорська.
"Складність перша – це постійні щоденні спроби противника переходу каналу і проведення з їхнього боку штурмових дій. Друга складність — недостатня кількість особового складу, який може виконувати бойові задачі. В результаті люди дуже великий час перебувають на позиціях без ротацій, без відпочинку, просто без можливості, хоча б одну добу, дві доби відпочити від щоденного ведення бойових дій, — перераховує Богдан. — Третє: майже всі логістичні маршрути, підвози забезпечення евакуації поранених загиблих — під вогневим контролем артилерії та FPV-дронів противника, що дуже ускладнює виконання поставлених задач і взагалі виконання будь-яких дій поблизу Часового Яру".
"Противник невеликими групами переміщається уже в саме місто Часів Яр і там щоденно ведуться штурмові дії. Щоденно йдуть з їхнього боку накати. Було пару спроб застосування бронетехніки противником, понад половину спроб їх були невдалі, і техніка була уражена, в деяких випадках навіть прямо з особовим складом противника".
Також частково на Часовоярському напрямку працює й Луганський прикордонний загін — бригада "Помста". Підрозділи бригади займають позиції одразу в трьох областях — Луганській, Донецькій та Харківській.
"Їхня тактика не міняється — це тактика "м’ясних штурмів". Певна кількість людей, які висуваються заздалегідь з певних районів, накопичуються і, за командою, починають штурмувати тут чи іншу позицію нашу. Що стосується застосування техніки, да, ці "банзай"- атаки теж відбуваються. Але основна задача — це доставка їхнього особового складу до переднього краю. Тобто по суті техніка не веде бій. Можливо, десь там трохи підтримати, але вона до переднього краю вона вся знищується", — пояснює заступник начальника 3-го прикордонного загону.
Бої за Курахове
Йдуть бої у місті Курахове. Після захоплення Мар’їнки армія РФ від початку 2024 року продовжила щоденні штурми на цьому напрямку.
У травні — Мар’їнський напрямок у зведеннях Генштабу став Курахівським. За кількістю штурмів видно, що РФ поступово розвивала наступ у бік міста влітку: 186 штурмів у травні до 422 у серпні.
З початку осені окупанти почали посилено атакувати населені пункти поблизу міста: щомісяця понад тисячу штурмів фіксував тут Генштаб.
11 листопада окупанти підірвали греблю Курахівського водосховища — гідротехнічну споруду біля села Старі Терни Курахівської громади.
ТЕС у Кураховому, задля роботи якої і було створене водосховище, не працює. Наразі — цей промисловий об’єкт перетворився на укріплення, за яке у Кураховому точаться міські бої.
Загалом за 2024 рік по всій лінії бойового зіткнення російська армія втратила 3680 танківТут і далі - дані про ураження, згідно з повідомленнями Генерального штабу ЗСУ на 1 січня 2024 року та на 30 грудня 2024 року.. У 2023 році — 2946 одиниць.
Також війська РФ втратили близько 13 тисяч артилерійських установок, 313 реактивних систем залпового вогню, 40 літаків та 5 гелікоптерів.
Проте попри втрати — росіяни продовжують наступати на Луганщину та Донеччину, ставлячи перед собою завдання — повна окупація областей.
"Ми розуміємо основні напрямки, де вони (російські війська — ред.) можуть зосереджувати зусилля, коли досягнуть цілей на Покровському і Курахівському напрямку. Наступними, скоріш за все, будуть напрямки: Торецьк — Костянтинівка, Часів Яр — Костянтинівка, траса Бахмут — Слов’янськ. Заняття певних висот, певна стратегічна перевага, і продовження наступу на Краматорськ, Слов’янськ і далі. Тобто досягнення тої мети, яку вони собі поставили: вийти на кордони Донецької та Луганської областей. Є там загрози і по Куп’янському напрямку, й по самому Куп’янську. Але ми розуміємо, що для цього їм треба зосереджувати сили", — вважає Андрій Гітт.
"Не буде (наступ — ред.) на всіх цих напрямках одночасно. Ми побачили, що у них сил недостатньо для досягнення цієї мети. Тому вони десь зняли якусь частину сил з усіх цих напрямків і кинули на Покровськ, Курахове. Але якщо їм треба буде досягнути, то вони зосередять сили на інших напрямках. Треба готуватись до цього, треба готувати рубежі, готувати резерви, щоб гідно їх зустріти".
У підсумку: як змінилась лінія фронту за 2024 рік
Початок 2024 року у російсько-українській війні. Ситуація на фронті на Донеччині та Луганщині:
- На Лиманському фронті Сили оборони ведуть бої у Серебрянському лісі, утримують лінію Макїівка-Балка Журавка (Невське) через Терни (біля річки Чорний Жеребець), Діброву та до Білогорівки.
- Стабільна лінія фронту в напрямку міста Сіверськ.
- Бої за Богдавнівку, Андріївку, Кліщіївку, Хромове та Іванівське — території біля Бахмута після захоплення міста росіянами.
- Масштабний наступ на Авдіївському фронті та напівоточене місто Авдіївка.
- Бої безпосередньо у Мар’їнці, яку війська РФ намагалися захопити понад півтора року.
- Стабільна лінія фронту біля Вугледара на півдні Донеччини.
2025 рік у російсько-українській війні на Донеччині та Луганщині починається так:
- бої на Лиманському фронті тривають бої у Серебрянському лісі, Сили оборони відступили частково біля Макіївки та Балки Журавки (Невського), Тернів проте тримають лінію біля річки Чорний Жеребець і не втратили Білогорівку.
- Йдуть бої у містах Торецьк та Часів Яр.
- Покровський фронт. Авдіївка втрачена на початку року, у лютому 2024-го, армія РФ за рік підійшла майже впритул до колись тилового міста Покровськ, захопивши Керамік, Очеретине, Селидове, Новогродівку, Гродівку. Бої йдуть вже не на Авдіївському, а на Покровському напрямку.
- Йдуть бої у місті Курахове: армії РФ вдалося за рік пробитися до нього від Мар’їнки.
- Времівський фронт — на південному краї Донеччини — це також втрати територій. Сили оборони відійшли від Вугледара на початку жовтня. Після окупанти просунулись до Роздольного та Нового Комара. Змогли захопити майже всі території, що звільнили ЗСУ влітку 2023 року, і тиснуть на селище Велика Новосілка.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.