"Свій позивний ще треба заслужити" — вважає ветеран війни, бойовий медик Денис Смольніков з Луганщини на позивний "Angel". Це псевдо отримав від побратимів, коли витягнув з поля бою шостого пораненого. Як медикиня Тетяна стала "Сонею", теробороновець "Доцент" зустрів свого тезку по псевдо та хто за етнічним походженням боєць "Грузин" — до Дня захисників і захисниць Суспільне Донбас зібрало історії про позивні сімох військовослужбовців.
Бойовий медик з Луганщини Денис Смольніков має позивний "Angel". Зараз він відновлюється після поранення й готується до "Ігор нескорених" у Канаді.. Каже: на початку служби вигадав собі зовсім інший позивний. А цей — дали побратими.
"Коли я був на "учебке", я собі придумав позивний "Ласунка". Це морозиво раніше було. Але, як у нас більшість кажуть, що позивні треба заслуговувати. Я заслужив свій позивний, коли п'ятого чи шостого (бійця — ред.) витягнув з поля бою. Ти витягуєш його там, надаєш одразу домедичну допомогу прямо там, де це трапилося, і тягнеш його ще кілометр чи півтора. Витягнув шістьох і заробив собі цей позивний. Мені сказали: оце ти — ангел".
Роман Тимчак з Донеччини — теробороновець. Каже: за етнічним походженням він — нащадок лемків, депортованих після Другої світової війни з західних теренів Львівщини на Донбас. Має псевдо — "Грузин".
"Я — "Грузин" з народження. Справа в тому, що в нашій сім'ї є середній брат, Юрко, і так склалася доля, що фізично він дуже схожий. А це ж радянські часи і — "Грузин". А я вже в утробі матері був "Грузином" меншим".
Бойова медикиня 93-ї бригади "Холодний Яр" Тетяна — з Дніпра. У війську — від початку повномасштабного вторгнення. Має нагороди за оборону Бахмута. На дозвіллі найбільше, каже, любить — читати книжки. Побратими кличуть — "Соня".
"Бо я дуже люблю спати, особливо зранку, а вранці всі заняття зазвичай. Мене могли й лаяти, не дуже, але лаяли. Я і після занять могла поспати. Тож казали: "Ти, дійсно, соня, пішли".
Боєць Сергій служить водієм евакуаційного авто. Вдома на чоловіка чекає велика сім'я — дружина та шестеро дітей. Позивний — "Транзистор", так кличуть у родині.
"Колись мене назвали так, бо багато балакаю. Але зараз стараюся — менше. Може, помудрішав".
Прикордонник Петро — зі Львова. На службі — другий рік. Позивний — "Квас".
"Позивний у мене — від прізвища "Квас", скорочений. Квасниця — то є фамілія. Те саме, що паляниця, — дуже тяжко сказати москалям".
Олександр — також прикордонник, сам — з Буковини. Позивний — "Смайл".
"Коли з Чернівецького загону ми вирушали на схід, то нам видавалася броня, бронежилети, і кожен собі там підписував прізвищами. В мене прізвище довге і на те місце не влазило. І я просто намалював — смайлик".
Дмитро Каюк із позивним "Доцент" — боєць і кандидат історичних наук з Дніпра. Від початку повномасштабної війни збирає історії про цікаві позивні товаришів. Має і про свій: якось на фронті він зустрів тезку.
"Село повністю розбите — прифронтове. Я об'їжджаю воронки, їду. І назустріч теж їде автомобіль. Я підіймаю очі, бачу: номер — "Доцент" . І ми так, не змовляючись зупиняємося, опускаємо синхронно скло. І там хлопець молодший за мене, до 40 років: "Доброго дня! Ви доцент? — Так, доцент. — Ви з яких наук будете? Каже: "Я — геолог". А я: "А я — історик". Він каже: "Не рахується". Кажу: "Як не рахується?". Він каже: "Ну от ми, геологи дуримо людей на мільйони років, а ви, історики — всього на тисячі". Посміялися, побажали один одному удачі, на фронті це важливо. І роз'їхалися".
"Доцент" додає: позивні виникають і спонтанно, і невипадково. У когось — завдяки професії, прізвищу чи характеру. В когось — ситуації чи випадку.
"Є у нас солдат, прізвище — Богдан. Позивний — "Бодя". Або от був солдат, звали Іван Васильович, а прізвище — Царенко. Який у нього позивний? Він — "Цар".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram