Розслідування вибуху в оленівській колонії в ніч з 28 на 29 липня 2022 року триває, підозру не оголошували, повідомили Суспільне Донбас у відповіді на запит в Офісі генерального прокурора. Тоді загинули щонайменше 50 та поранені були не менш як 140 українських військовослужбовців, яких утримували в полоні у колонії на окупованій території. Розповіді двох матерів, чиї сини були в ніч вибуху в колонії, вижили і досі у полоні.
В ніч теракту в Оленівці перебував син Ольги. Єдине, що знала жінка на той момент про сина: його направили до цієї колонії.
"Повірте, ця ніч була найстрашніша в моєму житті. Списки ще не виставляли. Вже другого дня Telegram-канал виставив списки загиблих хлопців. І коли мої очі читали цей список, сльози застилали очі. Там понад 50 було загиблих хлопців, і дрібний шрифт. Я із руками, що тремтіли, читала цей список, і коли я не знайшла його там, не було його прізвища там, я сказала: «Слава Господи, що він живий», — згадує жінка.
Її син і досі у російському полоні, нещодавно, говорить, йому виповнилось 40 років.
Тетяна теж більше двох років чекає на сина з полону. За свідченнями звільнених з російського полону волонтерів, знала: він в Оленівці.
"Коли все це трапилося, я почула, я відразу зателефонувала в Женеву в Міжнародний Червоний Хрест. Я дуже їх вмовляла: «Візьміть мене з собою, ви ж повинні туди поїхати, подивитися що там трапилось, там знаходиться мій син». Вони кажуть: «А хто вам сказав, що ми збираємося, ми нікуди не поїдемо»".
Тетяна бачила сина востаннє в Маріуполі, наприкінці лютого 2022 року.
"Мені прислали відео, де мій син у полоні. І він звертається до української влади, щоб його обміняли, де він перебуває і його прохання: «Будь ласка, обміняйте мене, поверніть мене додому». Психолог дивилася на його відео з полону, і сказала мені, що він незламний. Я кажу: «Ви мене хочете як мати заспокоїти?». А вона вказала: він сидів рівно, голова була піднята, голову він не нахилив, він її гордо тримав. Його, каже, не зламали, подивіться на його очі, вони — злі", — розповідає Тетяна.
За словами Тетяни, на неї виходили люди, які пропонували допомогти витягнути сина із полону.
"Дзвонили і казали, що є можливість його витягнути з полону. Але для цього треба прийняти російський паспорт, російське громадянство і жити на тому боці. Один хлопець, з його слів, його відпустили, сказав: «Я ухвалив це рішення, можете мене засуджувати, в мене в Україні залишилася мама, але я вже не можу терпіти і чекати дві ложки на вечерю. Але я спілкувався з вашим сином, це не для нього. Якщо ви так зробите, він це сприйме як зраду і ви його втратите назавжди».
Кожного разу, коли відбувається обмін полоненими жінка чекає, що син повернеться.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram