"Я — лікар. Я — не супергерой. І це не моя робота". Анестезіолог пішов на фронт захищати країну: історія

Ексклюзивно

На його еваку Шевченко і напис ельфійською. Він читає про війну у В'єтнамі і проводить чайні церемонії. Він — лікар-анестезіолог за спеціальністю. Щиро говорить: хочу до дому, до маленького сина, фахової роботи в операційній, але хтось має робити ці прості дії: зупиняти кровотечу, накладати турнікети, запускати серце дорогою до стабілізаційного пункту.

Фото: Суспільне Донбас
Сергій — медик 28-ї окремої механізованої бригаді. За фахом — лікар-анестезіолог. Аспірантуру закінчував у війську. У лютому 2022-го вчинити інакше, каже, не міг.

Чому люди йдуть на війну. У 2022 році? Тому що, напевно, всі боялися, що України не буде. Правда? Та й просто було страшно. І я від страху пішов у Збройні сили. Тут спокійніше.

Фах

Я був на другому курсі інтернатури за спеціальністю "Анестезіологія та інтенсивна терапія". За спеціальністю не працював ані дня, тому що інтернатуру я закінчив вже в червні 2022 року. Тому я — лікар-анестезіолог, але анестезіологом працював тільки на інтернатурі.

Лікарі — військовозобов'язані. Це дуже важлива частина війська, армії. Ну, якщо ми не хочемо бути армією, як росіяни, правда? Я розумів, що я потрібен тут на той час. Я і зараз потрібен тут. Медики завжди потрібні тут.

Фронт

Ніс службу на півдні України — Миколаївська та Херсонська області. Брали участь у відсічі збройної агресії біля села Олександрівка. Це межа Миколаївської та Херсонської областей. Потім були наступальні операції на правому березі з кінця літа до осені. Наші підрозділи брали 10-11 листопада 2022 року в операції зі звільнення Херсона.

Потім нас перекинули на Бахмутський напрямок на початку зими 2022. Були там до початку літа 2024. І потім нас перекинули на Харківщину.

Евакуація

По радіозв'язку ми чуємо, що є поранені. З тих чи інших причин, їх не можна забрати відразу. Тому ми просто чекаємо команди, коли нам треба бути на нашій точці. Ми рухаємося одночасно: хлопці з позицій, ми — у свою точку, де ми забираємо пораненого.

Далі, залежно від ступеня важкості, буває, стабілізуємо на місці. Що до цього входить: налагодження внутрішньовенного доступу, знеболення і реанімація з рідинами-кровозамінниками. Це дорозі, і ми їдемо або до стабілізаційного пункту, або до ПХГВ — це передове хірургічне відділення.

Читаю зараз про війну у В'єтнамі — "Ми були солдатами". Там є така фраза: нам не допоможе ніхто, окрім нас самих. Підтримуйте і допомагайте один одному. Не треба очікувати, що хтось приїде і забере. На позиції 15-20 чоловіків, вони один одному і допомагають там, в бойовій обстановці. А ще може бути евакуація відстрочена, тому що там щільний вогонь. Евакогрупа не може підійти, евакуаційний транспорт не може під'їхати.

Орел

Я назвав автомобіль Торондор. Це персонаж — великий орел, якщо пам'ятаєте "Володар кілець", то ці орли прилітали, коли треба було найбільше допомагати. І там найголовніший орел був Торондор.

Поранення

Побачити на ношах знайомих, яких заливає кров'ю, — боляче. Але все одно працюю, авжеж.

Я дуже мало бачу кульових поранень. А в основному це — осколкові поранення, поранення первинними або вторинними осколками. Елементарно, шифером можна так побити, що переламає кості, розкроїть голову.

Те саме, що і від кулі, чи від осколка будь-якого. Все, що навколо вас оточує, — це теж елементи зброї, або вторинного ураження. Щебінь, скло, цегла, камінь.

Хлопці нещодавно отримали поранення від вторинних осколків. ФАБ вибухнув, хати змело — і все, людей засипало — цеглою, шифером, склом.

Анестезіолог 28-ї окремої механізованої бригади Сергій, Луганська область. Фото: Суспільне Донбас

Крайній випадок. Був дуже важкий хлопець. Відпрацювали з авіації по хлопцях там, зруйнували будинки, все, і ми приїхали. У хлопця була дуже скальпована рана обличчя, воно ніби відшарувалось від вуха до нижньої щелепи. І рука зі зовнішньо ї сторони, ніби , вона просто оголилась: ні шкіри, ні м'язів, видно кості та судини.

Це був достатньо такий великий хлопчина, його було важко тягнути. Він ще отримав травму голови, він був не в собі, він був у стадії еректильнійЕректильна - перша фаза шоку. — він намагався встати, він намагався звідти піти.

Поряд ще один важко поранений. В нього була евентраціяЕвентрація - це гостро розвинутий дефект в очеревині та м'язово-апоневротичному шарі, внаслідок чого створюється умови для розгерметизації черевної порожнини та виходу нутрощів за її межі. кишківника, у нього подроблена рука. Все в крові. І ми вдвох. Справилися, все добре. Хлопців довезли живими.

Не знаю їхню долю далі. З тих людей, кому я допомагав за весь час, я зустрівся з двома хлопцями.

"Були випадки зупинки серця в машині. Ми, я і ще мій колега, ми його "качали" весь час: робили йому непрямий масаж серця. І він ще якийсь час потім прожив в реанімації. Він загинув не у машині, загинув там. Не знаю, чи має це велике значення, людини не стало".
Анестезіолог 28-ї окремої механізованої бригади Сергій, Луганська область. Фото: Суспільне Донбас

Я думаю про сім'ю багато. Читаю книжки, чай п'ю. Просто церемонію влаштовую, водичку переливаю. Син недавно народився. Мене це дуже сильно підтримує. Тримає.

Служба

Це не моя робота. Я просто служу. Ця робота для середнього медичного персоналу. Я — лікар. Я повинен працювати в операційній. Я достатньо багато практикував в кардіохірургії.

Я — звичайна людина, я — не супергерой. Моє місце може зайняти будь-хто. І в цьому найголовніший посил: моє місце може зайняти будь-який фельдшер швидкої допомоги будь-якого відділення. Просто треба знайти, напевно, сміливість.

Вийти з зони комфорту — це завжди важко. А коли вдома лишається маленька дитина, ще важче. Особливо, коли більше хочеш бути з нею.

Мотивація з часом все одно зникає, лишається якась ідея просто. Сказати, чи я сильно мотивований? Та вже ні. Чому? Тому що Україна потрібна не мені одному. Правильно ж? У нас всі готові чесати язиком, щось рвати на собі... Чи втомився я від цього всього? Напевно, тільки від того, що я не вдома.

Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram