«Я їду в один бік, з якого можу не повернутися». 27-річний волонтер Владислав Самусенко — сирота, який народився у Донецьку та зростав у Миколаївці. З міста, яке стало йому рідним, ще влітку під обстрілами евакуював цивільних, подекуди поранених вивозив на візках. З початку року, за його словами, евакуював пів тисячі людей, також забрав близько сотні тіл загиблих. Про смертельно небезпечні виїзди та мотивацію, чому продовжує повертатися за людьми Владислав розповів журналістам Суспільне Донбас.
Волонтер Владислав Самусенко показує свій автомобіль для евакуації. Говорить: це звичайний неброньований реанімобіль. У ньому є мішки для тіл, сидіння для лежачих та поранених, рукавички, вологі серветки й турнікети. Мріє, каже, про броньований.
«Якщо нормальна машина, то 15 тисяч доларів. Але не мають у броньованій машині на евакуаціях бути електронні двері. Якщо вдарить FPVЦе скорочення від англійського First Person View — вигляд від першої особи. Пілот керує FPV-дроном за допомогою відеоокулярів чи монітора, на які в реальному часі передається зображення з бортової камери апарата.-дрон, одразу двері заблокують, ти не вийдеш. І все — мішень. І зараз яка тактика Росії? Перший дрон знімає, другий — б'є, перший знімає. Потім другий іде, третій знімає. Зараз групами залітають FPV», — розповідає Владислав Самусенко.
Через постійні обстріли, додає, попередні автівки були пошкодженя.
«У мене машини дві розбиті. Мені подарили "Сітроєн". Я на ньому поїздив менше двох тижнів, мені його уразили. Прямо біля під'їзду. І що цікаво, на машині було написано: евакуація, діти, гуманітарна допомога, позначки були намальовані. І все рівно вгатили», — каже волонтер.
Владислав — сирота, народився у Донецьку, зростав у Миколаївці в інтернаті. Створив та очолив громадську організацію «Ритм нашого життя».
Каже, з Миколаївки, що стала для нього рідною, до останнього вивозив цивільних.
«Останній раз я заходив туди пішки шість кілометрів. Діда забирали паралізованого. За місяць до того, як ми його прийшли пішки забирати, він свою мертву жінку вивіз нам на візку. Ми його забирали, потрапили під КАБи, дуже сильно потрапили під обстріл. FPV майже за нами полювали. Ну, ми вивели того діда», — згадує Владислав Самусенко.
Евакуацією займається від початку повномасштабного вторгнення. Каже, забирає і тіла загиблих — про це часто просять родичі.
«Я приїжджаю, а собаки розтягують тіло. Тому що коли мороз, собаки дичавіють і їм їсти немає що. І вони людей їли. І тому я і забираю ті тіла. На цьому тижні я забирав мертву вагітну жінку. Своєю смертю померла. Але роблю це тільки, якщо поліція мені повідомить про те, що тіло можна забирати», — пояснює волонтер.
Після важких евакуацій хлопець, за його словами, може не спати й не їсти кілька днів. Але не відмовляє людям, які благають про допомогу.
«Важко уявити, що рідна Донеччина, яка була квіткою України, зараз просто розбита. І часто кажуть: "Та що ті донбасівські гнилі люди? Та що вони всі ждали і через них війна?". Кого ми ждали? Ми нікого не ждали. Часто люди кажуть: "Нащо ви тих "ждунів" вивозите?". А не кажіть: "Нащо ви тих "ждунів" вивозите, хай вони там залишаються". Вони залишаються не через те, що вони хочуть там залишатися, а через те, що в Україні немає куди їхати», — говорить Владислав Самусенко.
З початку року, каже Владислав, евакуював пів тисячі людей, сто з них були поранені. Також вивіз близько сотні тіл загиблих чи померлих жителів Донеччини.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України», є частиною програми Voices of Ukraine / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа. Voices of Ukraine / SAFE реалізується в рамках Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.