"Я сам пілот, і артилерії не так боюсь, як FPV". Оператор нічного розвідувального БпЛА 80-ї бригади — про роль дронів

Ексклюзивно

Юрій на позивний "Махно" — оператор нічного розвідувального дрона 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Він воював з 2014 року. Потому повернувся до цивільного життя, працював у Польщі. З початку повномасштабного вторгнення Росії повернувся та потрапив до артилерії. Згодом навчився керувати безпілотником, пройшов курс "Повернись живим". Про те, як змінилась війна, у чому російська армія переважає та чому, як сам каже, боїться FPV-дронів більше за артилерію — "Махно" розказав Суспільному.

"Всі ми ще встигнемо повоювати, завтра війна не закінчиться"

Все змінилося, якщо порівнювати з 2014 роком. 2014 рік — це школа була. Були складні напрямки такі, як Донецький аеропорт, Луганський аеропорт, Дебальцеве, Іловайськ — так, там хлопці хапнули горя, я не сперечаюсь, але порівняно з теперішньою війною, то була школа. Для більшості військ, які воювали у 2014 році, то було таке, перше навчання про війну й погляд на війну.

Юрій "Махно" згадує, як на початку повномасштабної, щойно прийшовши до 80-ї ОДШБ, рвався у бій. Його тоді призначили навідником "Стугни".

"Дуже тоді хотів, прагнув у бій. Кажу своєму побратиму (вже загиблому) Василю на позивний "Вітер": давай, давай. А він мені: "Не поспішай, всі ми ще встигнемо повоювати, завтра війна не закінчиться, ще встигнеш повоювати". Він як у воду дивився, й десь через тиждень таки мене вкинули в штурмову групу, ми тоді відбили вже Трудолюбівку і тримали оборону в Трудолюбівці на Криворізькому напрямку", — розповідає боєць.

Далі у Юрія була Донеччина: бої за Серебрянку, Григорівку, Білогорівку. Одного дня, згадує військовий, волонтери передали у підрозділ дрон.

Фото: Суспільне Донбас

Перший дрон: іди — вчись

"Волонтери мені передали дрон. Це взагалі перший дрон у нас з’явився. Я підходжу до свого командира, кажу: "Суслік", у нас є тепер Mavic, треба, може, десь політати". Він каже: "Вмієш літати?" Кажу: "Ні". — Вчись. Розвернувся й пішов. Отак у мене почалась кар’єра в аеророзвідці", — згадує "Махно".

Жарт не став жартом, почав вчитися. Ще по передніх боях пам’ятав, наскільки небезпечна зброя — безпілотник: "Ми в Серебрянке сиділи на передових окопах і над нами постійно дзижчав "Мавік", а ми прикидались в окопах мертвими, ховались під тими деревами, щоб нас ніхто не спалив. Бо, як тільки спалив "Мавік", відразу починали "кріпити" й так "висаджувались". Аж страх з'явився перед цими дронами".

Юрій пройшов навчання від фонду "Повернись живим", де вчився працювати із DJI Matrice М300. Відтоді — аеророзвідник.

"Махно" звертає увагу на потребі не просто у пілотах, потрібно, каже, розвивати нічну аеророзвідку.

"На Донецькому напрямку вже була критична нестача нічних пілотів. Під Кліщіївкою дуже велика інтенсивність боїв була вночі, тоді "вагнера" ще проти нас стояли, а вони сугубо вночі штурмували, лізли. От тоді дуже важливим було нічне бачення. Дуже важкі бої були, штурми, коли відбивали все. І було навіть таке, що за ніч ми вгасили артилерією — тоді 105-ті "пушки"йдеться про калібр снарядів 105 мм нам тільки дали — там снарядів було без міри, по 250 снарядів з одного ствола вилітало на добу, щоб ви розуміли. Тоді ми десь 14 груп за ніч "погасили", від 7 до 15 осіб в групі".

"Дуже криваві бої були, інтенсивні, важкі. Тоді майже ніхто не спав, були всі виснажені, ротації не можна було провести, бо була велика інтенсивність боїв. І от пілотів нічних не вистачало: ми по дві доби поспіль працювали".

FPV — це зброя дешевша і страшніша за "арту"

Військовослужбовець визнає за російською армією перевагу: "Навіть їхня прошивка на "Мавіку" набагато краща ніж наша. Багато в чому вони нас перепльовують".

На його переконання, FPV-дрони — це саме та зброя наразі, на яку потрібно робити максимальний акцент. "Махно" аргументує: FPV-дрони можуть бути ефективніші за артилерію, точніші, дешевші.

"Я сам пілот, я шкоду цього дрону розумію. І від того, я, мабуть, більше їх боюсь. Артилерії не так боюсь, як FPV. Артилерія по тобі буде стріляти 3-4 рази, ти собі найшов ямку, відлежався — і пішов. По тобі ж ніхто не буде стріляти 15 разів. Це майже денний запас боєкомплекту у "пушки" в середньому. А FPV прилетів, чітко по тобі — і все. Відпрацювали "скидами" — й все. Тобто не треба пускати піхоту, не треба втрачати життя своїх хлопців. 300-350 доларів ціна FPVшки. Найдешевший артилерійський снаряд, мабуть, 1500 євро коштує. Хай навіть буде із саморобною вибухівкою, з РПГ переробленим під ударний дрон — все одно дешевше. Набагато дешевше".
Юрій на позивний "Махно". Фото: Суспільне Донбас

Син не повинен зростати у війні

На Юрія чекають дружина та шестирічний син. І це, направду, головний аргумент — чому чоловік на фронті:

"Він маленький, йому 6 рочків тільки, він ще не розуміє, що коїться в нашій країні. Я знаючи, що таке війна, не хотів би, аби виріс у війні, знав, що це таке, що таке руйнування, що таке смерть, що таке недоїдання, перемерзання, життя в підвалах під обстрілом. Я хочу, аби це все закінчилось. І залишитись живим: щоб моя дитина не зростала без батька".

Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram