Бійці спецпідрозділу "Атей", що входить до однієї з бригад Гвардії наступу, щотижня відпрацьовують техніку ведення бою, виявлення противника, захоплення та утримання позиції. Під час тренувань використовують і українську, і західну, і трофейну зброю.
Спецпідрозділ "Атей" був створений пів року тому, за цей час виконували бойові завдання в Кліщіївці на Донеччині, в Макіївці на Луганщині. Зараз бійці — тримають фронт на Лиманському напрямку.
"Це взвод розвідки Гвардії наступу, бригада "Рубіж". Більшість людей в підрозділ набрані вже з діючих підрозділів і мають бойовий досвід, але також набираються і молоді бійці, які підходять по критеріях", — розповідає командир спецпідрозділу "Атей" Гвардії наступу Євген на псевдо "Скіф".
Найголовнішим критерієм для новачків "Скіф" називає — вмотивованість бійців. Всьому іншому, каже, навчать.
"Підготовка проводиться зі штатного озброєння, це UAR-15 (Зброяр Z-15 або Zbroyar-15 — гвинтівка) — українська зброя. Дуже чудова зброя — гранатомет "Форт-600". Він більше використовується для штурмів та вогневої підтримки — здалека. Ще ми використовуємо кулемети, як наші, так і закордонні, надані нам партнерами. Іноді ми використовуємо кулемети противників. Трофейна зброя — використовується повною мірою. Це зброя, яку не шкода, яку можна брати з собою скрізь і не переживати, що з нею щось станеться, бо за свою власну зброю хлопці дуже переживають", — каже "Скіф".
Тренувальні заняття на полігоні бійці проводять не рідше одного дня на тиждень. Одне із завдань: відпрацювати дії при контакті з противником. Задача: протягом кількох секунд оцінити ситуацію та знищити ворога.
На полігоні військові працюють парами та групами, відпрацьовують правильний відхід з позицій, стріляють по цілях.
Командир відділення спецпідрозділу "Атей" Олексій каже, робота у бійців — командна.
"Ми розуміємо з хлопцями один одного на пів слова, я маю максимальну впевненість, що при відході, я буду прикритий. Загалом, вся робота дає впевненість, що всі маневри, тому що постійно рельєфи змінюються: є укриття, немає укриття. Ти можеш працювати як за укриттям, так і за допомогою рельєфів. Ми доводимо все до автоматизму, якщо йде автоматична робота, то немає ніяких втикань", — пояснює боєць Гвардії наступу.
Чоловік — підприємець з Ірпеня. Розповідає, пішов воювати добровольцем на початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну.
"В мене є родина, в мій дім зайшли чужі люди. Це вже як кровна помста. Те щастя, те мирне життя — було зруйноване, тому кожен з нас, повинен йти на фронт і захищати те святе, що в нього є — це сім'ю, будинок, країну", — каже Олексій.
Під час виконання бойового завдання в Кліщіївці, чоловік був контужений та отруєний. Тоді, розповідає військовий, російські армійці застосовували хімічну зброю.
"Це була пріоритетна позиція для ворога. І для того, щоб нас вигнати вони застосували артилерію, додаткові вогневі засоби — це їм не допомогло. Вони позицію підпалили, що також їм не дало результату. І щоб нас відтіснити з позиції, були застосовані FPV-дрони з хімією. Мені й товаришу стало недобре", — згадує боєць.
Відновлювався Олексій кілька днів і знову продовжує виконувати бойові завдання.
"Люди на фронті закінчуються. На відновлення є мінімум часу, якщо людина відчуває, що може далі працювати: два, три, п'ять днів. П'ять днів — це розкіш. Після цього, ти знов йдеш і виконуєш бойові завдання", — визнає боєць.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram