29-річний Юрій — боєць Нацгвардії, виконує завдання на Покровському напрямку у складі бригади "Червона калина". Вимірював дороги Волині як геодезистспеціаліст, що виконує топографо-геодезичні, розвідувальні, розбивочні, проектувальні роботи, займається формуванням теоретичної бази шляхом вимірювання території та обчислення координат місцевості; створює топографічні плани та карти, тепер міряє ногами шляхи Донбасу як піхотинець. Свій позивний — "Ізі" — каже, отримав за легке ставлення до життя — ще на Майдані, коли студентом брав участь у Революції гідності. Сам — із Рівного. Зараз служить у групі вогневої підтримки гранатометником. Його завдання, говорить, не підпускати близько піхоту противника.
Як змінилася війна за останні пів року, з чим можна сплутати звук дрона, що летить, та який оберіг носить з собою на кожен бойовий вихід — позивний "Ізі" розповів Суспільне Донбас.
Позивний — "Ізі"
Позивний — "Ізі" з Майдану, коли був під час революційних подій у Києві, розповідає військовослужбовець НГУ.
"З того часу, позивний свій не змінював. Тоді я був студентом і зрозумів, що відбуваються в країні події, історичний такий момент, який я не можу пропустити повз. Я мушу взяти участь у цих подіях", — розповідає військовослужбовець НГУ "Ізі".
"Тоді я був трохи молодший і все було легко. Будь-яка ідея, легко поїхали, і тому — "Ізі". Зараз вже став трохи старший. Вже не так все легко, але позивний залишився".
Чоловік згадує загони "Беркуту", підтримку людей на Майдані.
"Згадуються загони "Беркуту", які були на противагу нам. Згадується та підтримка людей. Це вперше я зруйнував собі у голові стереотипи, що люди зі сходу і заходу — це якісь диференціації, це якісь інші світи. Настільки тепла атмосфера, яка там була між людьми з різних регіонів, ось що запам'яталося", — згадує чоловік.
Вторгнення, оберіг
До початку повномасштабного вторгнення, служив строкову службу, каже військовослужбовець.
"У березні 2022 року теж наступив такий момент, в який я зрозумів, що все-таки потрібно це робити. Повз мене ця подія не пройде, я буду учасником цього. Зроблю те, що можу, для того, щоб наша країна перемогла. Але думалося, що це буде два-три місяці, максимум пів року, а ось вже четвертий рік я у війську…", — каже військовослужбовець.
"У мене така величезна лялька, це взагалі оберіг, який мені привезли батьки, ще перед першою ротацією. І мені сказали, що обов'язково я мушу носити її з собою, і дійсно на кожен вихід я з собою її несу. Не знаю, напевно, що допомагає, раз поки що живий", — ділиться боєць.
Гранатометник
"Ізі" розповідає, наразі у війську служить у групі вогневої підтримки. Працює з автоматичним гранатометом.
"Зараз я на групі вогневої підтримки, працюю з автоматичним гранатометом. Це або автоматичний гранатомет станковий АГС-17, або його українська версія КБАукраїнські 30-мм автоматичні гранатомети, версії радянських АГ-17 і АГС-17 відповідно. З таким озброєнням працюємо не на першій лінії, працюємо трохи глибше і прикриваємо піхотні позиції по можливості. Якщо є можливість працювати, ми закидаємо гранати та не даємо ворогу просочуватися", — розповідає "Ізі".
"Останній вихід — так вийшло, що у нас вже позиція вже трохи пристрілена була. І міномет працював, або дрони зі "скидами". І от тоді ти працюєш, коли ти бігаєш там біля АГС або ще щось робиш навколо бліндажу, то ти не помічаєш себе. Коли ти вже повертаєшся у бліндаж, умовно безпечне місце, тебе вже накриває. Таке тремтіння якесь невеличке. Відчуваєш, як адреналін з тебе виходить", — каже гранатометник.
Дрони
За словами бійця, війна дуже сильно змінилая через активізацює FPV-дронів противника.
"Порівнюючи з минулою ротацією, це менш як рік, дуже сильно змінилася у плані активізації дронів, у плані FPV. FPV взагалі такого не було так активно розвинено і дронів зі "скидами" теж було набагато менше. І контроль ворога над повітряним простором був менший, вільніше можна було пересуватися. Тобто активно працювати на позиції, коли ворог постійно тримає у повітрі свої безпілотники, стало набагато тяжче. Тому це ж використовувати погодні умови, туман, мряку", — каже боєць.
Не завжди є розуміння, чи це своя "пташка", чи це ворожа "пташка", говорить "Ізі".
"Ти чуєш, що дрон гуде, чуєш, що десь якась "пташка" і не завжди є розуміння, чи це своя "пташка", чи це ворожа "пташка", і що вона робить. Звук дрона... Зараз, коли розцвіли квіти, можна сплутати з тим, як бджоли гудуть, як різні оси гудуть, щось таке схоже. А ні з чим не сплутаєш звуки — FPV. Коли чуєш звуки FPV, воно так стає трошки лячно і думаєш, куди б тобі впасти в разі чого і куди сховатися", — говорить "Ізі".
"Коли вже після такого періоду перебування на позиції, коли ти там сидиш, ти вже прислухаєшся і не розумієш, чи ти чуєш його, чи не чуєш. Ти мусиш ще раз виглянути, прислухатися, бо вже настільки звикаєш звертати на це увагу, що тобі може вже здаватися, що дрон гуде. А насправді його може і не бути. Навіть коли ти далеко вже від фронту. Там за 30-40 кілометрів. Все одно прислухаєшся і буває, здається, щось гуде", — зауважив військовослужбовець.
Цивільне життя
Під час служби звикаєш до життя у польових умовах, каже боєць
"Коли приїжджаєш з ротації, для тебе це все дивне. Ти себе не відчуваєш частиною цього, ти звикаєш до такого життя, як тут. І перший період тяжко адаптуватися це життя повне насиченими фарбами, все у всіх якби добре, коли тільки "прильоти", то оживає. Люди згадують, що це ж все ж таки війна", — каже боєць.
"Коли ти втрачаєш товаришів, коли люди залишаються на полі бою і коли хтось із цивільних розказує, що — "все ж таки це ж немає сенсу", а ти розумієш, що люди віддали життя за це... Оце якось викликає такі, не агресію, а просто негативні емоції".
"Коли хтось десь ховається, уникає якимось чином мобілізації чи служби в війську… Ти можеш уникати — просто не розповідай мені, чому ти так робиш, чому ти ставиш своє життя вище за тих хлопців, які сидять десь у посадці, які обороняють країну. Та і мені так само буває страшно, все ж таки. Просто ти можеш щось робити, деякі речі, попри цей страх. Страшно, але треба робити", — говорить боєць.
"Не знаю, чи це коректно так говорити, але звичайний людський унітаз — вже викликає фантастичні емоції: душ, бойлер, електрика постійно. Це клас! Ти приходиш, коли все електрика включена, вода нагріта, пралка — це просто неймовірні речі", — ділиться "Ізі".
Військовослужбовець каже, після війни мріє повернутися до цивільного життя.
"Я насправді не знаю, чи повернуся до того, чим займався до війська, але у війську я не хотів би залишатися. Закінчиться війна, і я, напевно, що повернуся до цивільного життя. Останнє, що робив, це міряв дороги, геодезією займався. Бути живим, здоровим і бажано — щасливим, виконуючи щось, роблячи роботу, яка тобі подобається, і оточеним людьми, які тебе люблять", — зазначив військовослужбовець.
