Юрій Семчук — ветеран АТО/ООС, солдат військової частини Оперативного командування "Схід". Внаслідок важкого поранення у січні 2015 року отримав інвалідність. З початку повномасштабного вторгнення дніпрянин керував антидесантним підрозділом, та до 2023 року ніс службу в Самарському районному територіальному центрі комплектування.
Про ставлення цивільних та військовий шлях — читайте у матеріалі Суспільного.
Юрій Семчук розповідає, під час роботи вони фіксували напади громадян на представників ТЦК та СП.
"Суспільство обрало, скажімо так, ТЦК більшим ворогом, ніж Росію. У нас був випадок, на нас був жорсткий напад, і людина душити почала і напала на нашого Сашка. Він німий, він втратив можливість говорити. І я пояснював, що не чіпайте, в нього контузія, він тільки з фронту прийшов тиждень назад", — каже чоловік.
Чоловік каже, під час роботи йому доводилося лежати в госпіталі.
"Я в концентрованому середовищі знаходився, в ТЦК, і ми отримали дуже потужні психологічні, моральні, і фізичні (травми – ред.). Я навіть був у госпіталі: автомобілем збивали й нападали, і тому в мене є, скажімо так, викривлене ставлення, якоюсь мірою суб'єктивне", — розповідає він.
Юрій потрапив у військо після Майдану.
"Пішов добровольцем: 20-й батальйон, 93 бригада, який формувався. До речі, прийшов у ТЦК, щоби мене взяли, мене не брали за віком, тому що мені вже тоді 50 було, в 14-му році. І уже коли сформували добровольчий батальйон, тоді я пішов далі служити. І далі, у 22-му році 24 лютого, під час повномасштабної війни, такий оперативний резерв був залучений до служби у Збройних Силах України", — каже Юрій.
Чоловік каже, у ТЦК та СП немає військових, які не були на фронті.
"В ТЦК немає жодного, хто не ветеран, хто не поранений, всі пройшли фронт східний, всі бойові, жодного немає, який не пройшов цього", — розповів він.
Чоловік каже, кожен з них повернувся з психологічними та фізичними травмами.
"Цивільні не розуміють, що люди прийшли з ПТСР, люди прийшли з дуже важкими пораненнями, 90% — це кінцівки, без очей, контузії 100% у всіх. Але всупереч цьому, що я сказав, ті агресивні випади людей, які налаштовані антиукраїнське, анти-ЗСУ, ТЦК сприймали дуже спокійно, тому що вони перейшли таке пекло, що вони абсолютно не звертали увагу. Без нас буквально тиждень-два — України не буде. Тому ми виконували свою місію далі", — каже чоловік.
Юрій розповідає, зараз працівники ТЦК та СП людей лякають.
"Сприймають як звірів, тобто лякаються люди. Друге, лякаються, як і на війні, або зайця дають, або вовка, або ступор, тобто або тікають, або стоять. Вони не розуміють, що з ними відбувається, вони навіть не розуміють, що їм щось виписують. Або дають агресора-вовка, на тебе кидаються, це насправді захисна реакція", — розповів він.
Військовий розповідає, суспільство неправильно визначило представників ТЦК та СП, як ворогів.
"Основний інстинкт, нормальний страх смерті — це нормальна реакція, але вони помилково нас визначили як агресорів, як убивць. І звідси неадекватна реакція завжди. Мені особисто в 99% випадків, артикулюючи, голосуючи спокійно, до тями приходилося приводити чоловіків, які просто не знали, як себе вести. Вони не розуміють, що прийшов ворог його вбити, дружину, сім'ю, це все розвалити. І вони в пошуках ворога", — каже чоловік.
Юрій каже, основне завдання представників терцентрів комплектування та соцпідтримки не "набирати" людей на фронт.
"Не в окопи кидати, а це як перепис населення провести. Це ж вчитуйтеся у саму назву: районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Що ж ви, людоньки, робите, кидаєтесь на тих, що комплектують всього-на-всього", — розповів він.
"Наш ворог нікуди не дінеться, він хоче нас вбити. Щоб вижити, потрібно бути сильнішим, розумнішим, адаптованішим, морально стійким", — зазначив Юрій Семчук.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро