Нацгвардієць та бойовий медик з Кривого Рогу на позивний Морбус Сергій Коршун понад півтора року провів у російському полоні. Додому він повернувся 8 лютого цього року. Нині чоловік продовжує реаблітацію.
Про те, де застало повномасштабне вторгнення, і як надавав медичну допомогу на війні та в полоні — Сергій розповів Суспільному.
"Повномасштабна війна застала мене в Маріуполі. Коли російські солдати замкнули кільце навколо міста, то стало зрозуміло, що варіантів виходу небагато. Я взагалі думав, що нас там просто знищать. 9-го травня був один з найсильніших обстрілів. Після нього звістку про полон я сприйняв спокійно", — сказав військовий.
За його словами, в Маріуполі він рятував поранених з "Азовсталі" у польовому госпіталі, який виконував роль сортувального пункту: поранених у стані середньої тяжкості намагалися виходити, "важких" — відправляли далі.
Потрапивши в полон, Сергій спочатку опинився в Оленівці.
"Це була первина фільтрація. Годували нас десь з інтервалом у 12 годин: приблизно жменька каші з долоню і невеличкий шматок хліба. Звісно, що не вистачало. Потім нас перевезли в Свердловськ, це була діюча колонія. У перший же день прийшов їхній фельдшер і запитав, хто медик. Я відгукнувся. Сказали: будеш лікувати своїх", — говорить Сергій.
Чоловік додає: робив перевязки, пару разів діставав уламки, а загалом лікував терапевтичні хвороби: ГРВІ, фарингити, ларингити.
В бараці, зазначив бойовий медик, їх було 198 полонених. Дихати було нічим, утворилася пліснява і він весь час боявся, аби не похворіли на туберкульоз.
Згадав військовий і момент обміну полоненими.
"Я не вірив, що це все скінчилось. Думав: це все не сон, я ж не сплю, це все дійсно зі мною відбувається. Незабутній момент. Найприємніше було бачити український прапор", — говорить він.
Після полону Сергій почав усюди носити з собою бойову аптечку. Зазначає: його вміння точно знадобляться в цивільному житті. Тим більше враховуючи обстріли, які стали повсякденням.
Авторка Наталія Качуровська
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро