"Неоднозначне ставлення є, але більше — людей ззовні". Фахівчині з Дніпра розповіли, чи є дискримінація жінок в науці

Ексклюзивно

11 лютого у світі відзначають День жінок та дівчат в науці. Свято заснувала Генеральна асамблея ООН у 2015 році. Історикиня Валерія Лавренко розповіла Суспільному, що цей день дає нагоду підняти проблеми, з якими жінки стикаються у науковій діяльності. Про дискримінацію жінок в науковому середовищі Суспільне поговорило з трьома дніпровськими фахівчинями — історикинею, гідрогеологинею та археологинею.

Валерія Лавренко. Суспільне Дніпро

2015-го року історикиня Валерія Лавренко зробила публікацію з п'яти інтерв'ю з жінками-науковицями з різних галузей. Їх опитали щодо досягнень і гендерної дискримінації в своїй галузі. Більшість дійшла до висновку, що рано чи пізно вони зіштовхувалися з гендерним тиском, говорить Валерія.

Як розповідає науковиця, вона подала цей проєкт під назвою "Жінко, твоє місце в лабораторії” на обласний конкурс. Ідею підхопили музейники та університетські викладачі.

"Найбільше я пишаюся тим, що ми з якогось маргінесу, з якоїсь такої епатажної назви, як “Жінко, твоє місце в лабораторії”, стали мейнстримом. Якщо в 2016 році всі так дещо з побоюванням дивилися на те, прийти чи не прийти на цей захід, то в 2018 році ректори всіх закладів вищої освіти привітали жінок з Днем жінок та дівчат в науці. І поступово через це свято ми почали говорити про те, що існують такі проблеми, як "скляна стеля" в науці, коли дуже небагато жінок — вище завідувача кафедри. Ми почали говорити про те, що важливо брати жінок на роль проректорів. Дуже важливо, що поступово це проводило жінок на керівні посади", — каже вона.

Цьогоріч на заході "Жінко, твоє місце в лабораторії” учасниці планують обговорити питання внеску жінок-науковиць в українську перемогу. Це також питання жінок у нетипових, "нежіночих" науках.

"Є ментальний поділ на те, що жінка-історикиня — це начебто звичайно, а ядерна фізикиня — це щось незвичне. Також панельні дискусії в нас присвячені проблемам харасментуТермін «харасмент» походить від англійського слова «harassment», яке означає переслідування, домагання. Під цим поняттям слід розуміти форму дискримінації, яка проявляється в настирливій фізичній, чи словесній поведінці і призводить до приниження людини та порушення її приватних кордонів. За визначенням ООН харасметом вважаються докучання, сексуальні натяки, та будь-які інші дії, що зневажають моральні принципи іншої людини.. Ми не боїмося говорити про те, що всі ці речі все ще присутні в науці, і переважна більшість науковиць стикається в тій чи іншій формі з проявами гендерної дискримінації", — зазначає Валерія Лавренко.

Фахівчиня каже: стикалася з випадками дискримінації жінок-науковиць особисто.

"Випадок, коли мене дискримінували на етапі прийому в аспірантуру — зі мною вступав хлопець, в нас були однакові показники по здачі іспитів, червоні дипломи. Але в мене було більше публікацій. Та коли постало питання перед кафедрою, чи брати мене на очне навчання, чи мого колегу, то одна зі старих професорок сказала: "Ну він же хлопчик, а от дівчинка дуже швидко народить". Я все ще не народила і захистила дисертацію. А цей мій колега має дітей, він абсолютно прекрасний батько, але він не захистив дисертацію", — розповіла історикиня.

Наталія Дерев’ягіна. Фото з особистого архіву Наталії Дерев’ягіної

Гідрогеологиня Наталія Дерев’ягіна каже, що також знає приклади гендерної дискримінації фахівчинь.

"Як голова Ради молодих вчених області я знаю різні приклади. Але саме мені дуже пощастило, і в мене в житті не було упереджень. Мій науковий керівник — чоловік. У нас чоловіча кафедра і завжди чоловіки ставились до нас із повагою. Але так, я знаю що є деякі варіанти, коли дійсно є упередження щодо того, що жінка може піти у декрет і після вже нормально не відновитися у професії", — говорить вона.

Анна Юрченко. Фото з особистого архіву Анни Юрченко

Археологиня Анна Юрченко наводить дані: станом на 2019 рік в Україні було 350 діючих археологів, з них близько 150 — археологині. За останні 20 років кількість жінок в професії збільшилася, констатує вона

"Неоднозначне ставлення є, але більше — людей ззовні. Не з професії — ззовні. Часто чути, що "та яка ти археолог, який чоловік тебе пустить в експедицію”. Або — що там фізично важко. Але археологія — це не тільки лопата. Археологія — це спостереження за ґрунтом. Археологія — це створення малюнків, археологія — це написання звітів, статей, і дуже великої фізичної сили не треба", — зазначила вона.

Андрій Незнаєнко

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро