Понад місяць 59-річна незряча Олександра сама прожила в прифронтовій Богодарівці поблизу Покровського під щоденними обстрілами РФ. Жінка — остання жителька цього села. За словами Олександри, до цього деякий час разом з нею жив друг Петро, однак 11 серпня він загинув від FPV-дрона. Інші ж сусіди або евакуювалися, або загинули від постійних обстрілів РФ. Без води, світла та газу Олександра місяць намагалася прогодувати себе та двох собак.
Як жінку вдалося евакуювати з «кілзони» та що вона згадує про життя в Богодарівці — читайте у матеріалі Суспільного.
Під атаками FPV-дронів останню жительку прифронтової Богодарівки 12 вересня евакуювали поліцейські спецпідрозділу «Білий Янгол Дніпро».
Олександра згадує: сусіди почали виїжджати влітку 2025-го року, після перших обстрілів РФ, деякі — загинули під завалами власного будинку. Самій же їхати не було куди — родичів Олександра не має. Майже рік 59-річна незряча жінка жила удвох зі знайомим Петром в його оселі.
«У мене нікого не залишилось, і у нього нікого не залишилось. І от ми, як дві самотності. Він повністю доглядав, їсти готував, молодець такий був, постійно дбав, щоб у мене ліки були», — каже вона.
Через обстріли РФ в їхньому будинку по кілька разів на тиждень вилітали вікна, а на стінах зʼявилися тріщини, каже Олександра. Від одного з ударів загинув їхній останній сусід.
«Ракета летить, мені здається, що вона над головою. Вона летить, я на коліна падаю. Страшно. Сьогодні, наприклад, приліт, скло посипалось — Петя вже вставляє. Кажу, сьогодні полетіли, завтра ти вставив. Післязавтра знову вилітають. І так постійно», — сказала вона.
Місяць тому Петро поїхав купити продукти у сусіднє село Покровське, яке нині через атаки РФ — суцільна «кілзона». Однак, каже Олександра, додому чоловік не повернувся.
«Ну, серце якось... Мені здавалося, що він живий, він живий... Поїхав він аптеку, купив цигарки, скупився, коротше, і назад їхав, і біля греблі підірвався», — каже вона.
Як жінці потім повідомили військові, Петро загинув від атаки російського FPV-дрона. Так Олександра залишилася одна на все село, в якому через постійні атаки РФ не було світла, води та газу. Готувати доводилося в печі з залишків круп та консерв, розповіла жінка.
«Собі тарілку відсипала, інше — собакам. Ну, як-то виживати треба. А потім у мене води мало стало. Ну, взагалі, на собі економила, бутилочку собі налила, а собакам потрохи наливала», — каже Олександра.
За місяць самотню жінку побачили військові, які проїжджали повз село. Наступного дня за Олександрою приїхали поліцейські. Жінка згадує: підʼїхати на автівці до її оселі — неможливо, а йти довго вона — не може. Тож евакуаційники везли її до автомобіля на каталці.
«Дрон почав переслідувати, почали по кущах, у посадці ховати мене. Самі ховають, там з автоматами сидять, стріляють. Ну, пронесло. Я вже лежала, мені навіть страшно не було», — розповіла вона.
Олександру тимчасово розмістили у транзитному центрі в Волоському. Згодом її мають поселити в пансіонаті для літніх людей, каже Олександра. Жінка розповідає: шкодує, що не змогла забрати з Богодарівки двох собак та кошеня.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро