Важка кіннота колись була головною ударною силою європейських армій, а лицарі — військовою елітою, яка втілювала моральний кодекс честі та служіння. Їхні образи як відданих, мужніх та чесних людей закарбувалися в історії, літературі та кінематографі як одні з ідеалізованих романтичних та героїчних персонажів. Та ким вони були насправді?
Лицарі — військова знать, елітна важка кавалерія, яка стала основою завоювань імперії франків Карла Великого. Пізніше цей різновид війська, який складався з важкої кінноти, почав ширитися Європою, а впродовж Хрестових походів став ключовою силою, що ділила Близький Схід.
Суспільне Культура розповідає, де зародилась і використовувалась важка кіннота, в яких епічних творах згадували лицарів, чи ставали лицарками жінки та чи багатіли лицарі під час Хрестових походів.
Зародження важкої кінноти
Лицарі — добре навчена важка кіннота, що мала васальний зв'язок із сюзереном, стала основою державного устрою середньовічної феодальної західної Європи.
Важка кіннота, що складалась з аристократів, існувала в античній Ерітреї й називалась гіппеями.
Як пише військовий історик Леслі Джей Ворлі в книзі Hippeis: The Cavalry Of Ancient Greece ("Гіппеї: Кавалерія Давньої Греції"), військо греків за різних правителів, зокрема за афінського полководця Мільтіада, у своїх перемогах завдячувало важкій піхоті — гоплітам.
Розбудова гіппеїв як важливого роду військ почалося не раніше, ніж завоювання Александра Македонського в IV столітті, який впродовж свого правління "повільно розбудовував важку кінноту".
Вважають, що важка кіннота (катафрактарії) були у сарматів, які в III столітті до н. е. прийшли на територію України.
Поява лицарства
В VIII столітті в Королівстві франків важка кіннота починає відігравати більшу роль: кінні воїни стають основою війська Карла I Великого, отримують привілеї за свою службу, обіцяну землю за війни й здобуті перемоги та статус знаті.
Це допомогло утворити нову соціальну верству, яка стала елітою тогочасного суспільства.
Пізніше лицарі почали передавати свій титул у спадок.
Хто могли стати лицарями
Спершу лицарями могли ставати чоловіки, які самостійно могли купити зброю, обладунки й коня, що було вкрай недешево. Однак простої амуніції було недостатньо: спершу хлопцю потрібно було пройти два етапи. Він мав ставати васалом вищого за ієрархією лицаря, служити його пажем, пізніше зброєносцем, а опісля вже міг претендувати на лицарський титул.
Чи могли жінки стати лицарками?
Жінки дуже рідко ставали лицарками. В Англії з 1358 по 1488 лицарський титул леді вищого британського лицарського Ордену Підв'язки отримували жінки. Однак із 1488 року до 1901 жодна жінка не отримувала цього титулу, поки король Едуард VII не видав його королеві Олександрі.
Вже в 1987 році королева Єлизавета II вирішила зараховувати жінок до числа компаньйонок ордену на рівні з чоловіками-лицарями.
Перший лицарський фольклор
Лицарство у Великій Британії з'явилося після 1066 року разом із норманським завоюванням Вільгельма Завойовника. Вже в XII столітті з'являється епос, який оспівує славу і звитягу.
Англійський літописець Джеффрі Монмутський не раніше як 1136 року в "Історії королів Британії" написав про Лицарів круглого столу Короля Артура. Серед них були близькі родичі короля Артура, Ланселот, Персіваль, Трістан, Кай та, за оцінками дослідників, близько 150 лицарів.
За легендами Артур, став королем, зумівши витягнути з каменя зачарований меч, який туди поклав чарівник Мерлін. Після коронації він придушив повстання в Британському королівстві, опісля одружився на Ґвіневері.
За легендою, круглий стіл король Артур отримав як придане від батька своєї дружини.
Круглий стіл в епосі про короля Артура має символічне значення. Він відкидає пряму ієрархію від сеньйора до васала, оскільки всі, хто сиділи за круглим столом, були рівними між собою. Він також був символом моральності, доброчесності.
Круглий стіл також був легендарним виконавчим органом влади, що використовував лицарську силу для здійснення справедливості в королівстві. Також Лицарі круглого столу намагалися заволодіти святим Граалем — християнською реліквією, що має велику містичну силу.
"Пісня про Роланда", написана старофранцузькою мовою, оспівує битву при Ронсевальській ущелині війська Карла Великого в 778 році під час війни з мусульманами й басками. Вона вшановує подвиг лицаря Роланда, який прикривав відступ основних сил Карла та загинув зі своїм підрозділом в Піренеях.
В епосі описується загибель Роланда і 12 паладінів — лицарів Карла, які мали схожі функції, на ті, які мали Лицарі круглого столу. Вони уособлювали доблесть, моральність відвагу, готовність до виконання військового обов'язку.
Лицарські ордени й хрестові походи
З 1095 року почалися Хрестові походи, які мали на меті "звільнити" від мусульманського панування землі Близького Сходу, важливі для християн.
Католицька церква вирішила створити духовно-лицарські об'єднання, які мали боротися з мусульманами та прямо підпорядковуватися Папі Римському.
Найвідомішим із таких орденів є Орден тамплієрів (храмовників), який заснували в 1119 році. Він охороняв храмову гору в Єрусалимі, відповідав за безпеку європейських паломників до Святої землі, за що брав платню. Кінні лицарі Ордену тамплієрів мали червоний хрест на білому тлі. Під час посвячення в лицарі вони віддавали весь свій спадок у власність ордену. Лицарі давали обітницю бідності, послуху, незайманості та благочестя.
Госпітальєри — Орден лицарів храму Іоана Єрусалимського — стали першим духовно-лицарським орденом, який виник в 1099 році, піклувався про бідних, хворих і поранених та надавав притулок паломникам з Європи.
Чеснотами ордену стала бідність, цнотливість і покора. Після 1140 року орден став військовою організацією, яка боролася з мусульманами, захищала паломників від грабіжників і охороняла християнські святині Єрусалиму.
Лицарям-хрестоносцям обіцяли не просто землі й титул, а також відпущення всіх гріхів і гарантію спасіння душі. Насправді ж лицарі рідко дотримувалися чеснот і обітниць своїх орденів та поверталися в Європу багатіями.
Зникнення лицарства
В XIV–XVI століттях лицарство почало втрачати свою могутність. Стали з'являтися регулярні армії, в яких військову службу оплачували грошима, а не обіцянками земель.
В Новому часі почала з'являтися вогнепальна зброя, артилерія. Змінилась тактика ведення бою: перевагу почали надавати піхоті, озброєній арбалетами, пізніше — рушницями. Важка кіннота, озброєна списами чи мечами, стала надто дорогою і неефективною в війні.
Економічна система Європи почала відходити від феодалізму та звертатися до меркантилізму, де держава збагачується збільшенням експорту, зменшення імпорту і захистом своїх економічних пріоритетів.
Моральний кодекс лицарів не збігався з моральністю Відродження, яка була менш вимогливою до людей, дозволяла людині більше думати про себе, не обтяжуватися обов'язком.
Хрестові походи завершилися — з ними також почали зникати чи трансформуватися лицарські ордени, що брали в них участь. Роль церкви як елементу влади теж почала поступово зникати з приходом Нового часу.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media