Національний банк України (НБУ) 2 вересня запропонував змінити назву монети "копійка" на "шаг". Річ у тому, що інституція дослідила історію українського грошового обігу й дійшла висновку, що "копійка" — це символ московської окупації. Ідея про "шаги" пояснюється процесом дерусифікації та відродження національних традицій.
Чи знаєте ви, що "гривнею" раніше називали прикрасу на шию? Або як з'явилися купоно-карбованці, з якими всі українці в 90-х стали мільйонерами? Про історію українських грошей від часів Київської Русі до наших днів — читайте в матеріалі Суспільне Культура.
Як виникла гривня
Історія українських грошей бере початок у VIII–IX столітті: тоді Київська Русь, об'єднавши слов'янські племена, стала важливим гравцем на міжнародній політичній арені та одним із центрів міжнародної торгівлі. На той час держава не мала власної валюти, але вже існувала гривна — міра ваги та лічби.
Спочатку гривнею називали нашийну прикрасу із золота або срібла у формі обруча, завтовшки з палець, що носили заможні люди як символ свого статусу та багатства. Назва "гривна" походить від старослов'янського "шия", тобто грива.
Згодом у Київській Русі почали виготовляти злитки зі срібла, які нарекли "київськими гривнями". Це були шестикутні ромбоподібні злитки вагою близько 150–200 грамів.
Наразі відомо про три найпоширеніші типи тогочасної гривні: київську, чернігівську та новгородську. Всі вони відрізнялися за формою: київська була ромбоподібною шестикутною та важила 150 грамів; чернігівська мала розплющені молотком кінці, які демонстрували якість срібла; а новгородська — це видовжена паличка вагою у 200 грамів.
Попри те, що ці злитки названі на честь міст, де вони були вперше знайдені, їх не обов'язково створили в Новгороді чи Чернігові. Також цікаво, що гривні не карбували, а відливали у глиняних формах.
Появу гривень зафіксовано у зведенні законів "Руська Правда", автором якого вважається князь Ярослав Мудрий. Там описано систему штрафів у гривнях: за вбивство зловмисник мусив сплатити від 40 до 80 гривень, за важкі тілесні ушкодження — до 20, а за крадіжку коня — 3 гривні.
Як розповів історик Олександр Алфьоров в інтерв'ю "Радіо Свобода", цей платіжний засіб був досить зручним для великих торговельних операцій. За десяток гривень можна було купити раба, а 4–5 коштував бойовий кінь. Гривні були для торгівлі значним майном, адже понад 150 грамів срібла — це дуже великий номінал. Для дрібної торгівлі використовували шиферні прясельцяТягарець, який насаджували на веретено, щоб надати йому сталості й рівномірності обертання., різани, фрагменти від срібних виробів та хутро дорогоцінних тварин — куниці, лисиці, білки.
У Х столітті князь Володимир Великий почав карбувати власну монету. Не виплавляти, як гривню, а саме карбувати — і популяризувати князівський символ, тризуб. Ці монети називалися "златниками" та "срібниками".
Як пояснив начальник відділу "Музей грошей" Національного банку України Денис Толочко в інтерв'ю Українському радіо, таким способом Володимир Великий хотів показати світу, що на карті Європи з'явилася нова молода християнська держава. Златники та срібники стали його своєрідною візитівкою.
Князівські монети були в обігу до ХІ століття, аж поки не вичерпалися срібні копальні в Арабському халіфаті. А гривня, своєю чергою, існувала аж до XV–XVI століття.
Паралельно на українських землях з'являлися монети європейських держав, які мали найбільший вплив у регіоні. Зокрема, празькі гроші з Чехії.
Що не так із копійками
Існує гіпотеза, що валюта Московської держави — рубль — походить від гривні.
"Гривня мала 160 грамів срібла, її номінал, відповідно, був дуже високим, щоб зменшити її номінал — достатньо було розрубати на менші фрагменти. Ось ці фрагменти відрубаної гривні називались «рублі». Поступово ця назва була повністю адаптована під назву грошового засобу, який був поширений на території Московської держави, а далі вже і на території Російської імперії", — розповів Денис Толочко.
Він додає, що в Московській державі в обігу були копійки дрібного номіналу зі срібла: маленького розміру та виготовлені "дуже примітивним" способом, запозиченим у Золотої Орди:
"Це був срібний дріт, який нарізався, а потім розплющувався. Там було зображено або вершника зі списом — власне, від цього слова «копье» і походить назва «копійка». Були ще вершники із шаблею. Їх називали «сабельники». 10 таких маленьких срібних копійочок у кількісному підрахунку називали «гривня»".
Виходить історичний парадокс: з одного боку, рубль — це частина гривні; з іншого — гривнею або гривенником називають 10 копійок, десяту частину рубля.
Денис Толочко наголошує, що Московська держава наполегливо нав'язувала свою монетну систему — і їй це не дуже вдавалося, адже копійочки були незручними в розрахунку.
Що відомо про шаг
Як писало раніше Суспільне Житомир, у нумізматичних словниках вказано, що "шаг" — це дрібна грошова одиниця, яка використовувалася в XVII столітті, коли українські землі належали до складу Польщі й Литви. У той час шаги коштували дві російські (московські) копійки — і це робило їх досить вагомою грошовою одиницею.
Це визначення згадується у творчості Тараса Шевченка, Лесі Українки та інших українських класиків. Фахівці Національного музею Тараса Шевченка виявили в текстах Кобзаря 11 випадків використання слів "шаг", "шажок", що вживаються у значенні старовинної монети, півкопійки.
Після того як українські землі перейшли під контроль Росії, про шаги забули. Втім, під час Української революції вони знову повернулися в обіг: взимку 1918 року голова уряду УНР Михайло Грушевський ухвалив рішення про впровадження нової грошової одиниці — гривні. А назву "шаг", своєю чергою, отримала дрібна монета, яка складалася з трьох частин гривні. Усього за 1917–1921 роки в обіг було введено 24 паперові грошові знаки.
Шаги випускали як паперові гроші, що нагадували поштові марки, через складні умови війни та неможливість виготовлення металевих монет. Українські шаги мали такі номінали: 10, 20, 40 та 50.
Докладніше про історичну роль шагів — читайте в матеріалі Суспільного.
Змагання гривні та карбованця
Центральна Рада 22 грудня 1917 року ухвалила закон про перетворення Київської контори Держбанку Росії на Український державний банк. Першим директором установи став Михайло Кривецький. Саме він підписав першу банкноту самостійної Української держави — державний кредитовий білет вартістю 100 карбованців, який було емітовано 5 січня 1918 року. Його вартість дорівнювала 17,424 долі щирого золота (1 доля = 0,044 г золота).
Ескіз банкноти у 100 карбованців створив художник Георгій Нарбут. Зокрема, він знову використав символ тризуба, який був характерним для українських грошей ще з часів Володимира Великого.
З недовгою "перервою" на гривню гетьман Павло Скоропадський відновив як основну грошову одиницю Української Держави карбованець, що поділявся на 200 шагів. Це сталося у квітні 1918 року. Було підготовлено ескізи банкнот вартістю 10, 25, 50, 100, 250 та 1000 карбованців.
Однак Директорія мала інші погляди на фінансову систему: коли влада перейшла до рук Володимира Винниченка та Симона Петлюри, основною грошовою одиницею відновленої УНР знову проголосили гривню.
Бофони — гроші з символікою ОУН-УПА
Під час повстанської боротьби ОУН-УПА в Україні розраховувалися "бофонами" — зазвичай однобічними грошовими документами з національною символікою та символікою ОУН і УПА.
Протягом 1939–1954 років було виготовлено приблизно 500 видів бофонів. Їх використовували мінімум у дванадцяти областях України та Білорусі, а також частково на території Австрії, Німеччини, Польщі, Словаччини та Чехії.
Автором найвідомішої серії бофонів — "Волинської", став графік Ніл Хасевич у 1945–1946 роках.
Купоно-карбованці: як українці стали мільйонерами
Після відновлення Україною незалежності влада почала думати над запровадженням власної національної грошової одиниці. У 1992 році тимчасово запроваджуються купоно-карбованці. А вже в 1995-му всі українці стають мільйонерами, адже в обігу з'являється купюра у 1 000 000 купоно-карбованців (купонів).
Сучасна гривня
Аж у 1996-му національна економіка стабілізувалася: того року ми нарешті отримали національну валюту — гривню. Перші банкноти за дизайном художників Василя Лопати й Бориса Максимова надрукували в Канаді та Великій Британії. Національний банк України ввів банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень. На той час долар коштував приблизно 1,7 гривні.
Для назви розмінної монети пропонували назви "сотий", "резана", але зрештою надали перевагу "копійці". Спершу її карбували на Луганському верстатобудівному заводі та частково на монетному дворі Італії. Випущено номінали вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок.
Як зазначає історик Олександр Алфьоров, гроші виконують не лише фінансову, а й ідеологічну функцію. Зокрема, зображення на 10-гривневій купюрі гетьмана Івана Мазепи сприяло покращенню сприйняття цієї постаті серед української громадськості: тепер він перестав асоціюватися зі "зрадником царя", як переконують російські наративи.
Водночас історик дивується, що на купюрі номіналом у 1000 гривень у 2019 році зобразили саме президента Української академії наук Володимира Вернадського:
"Хоча ми в Україні відзначали 100 років Української революції, 100-річчя українських визвольних змагань. Але влада, коли ухвалювала рішення у 2015–2016 роках щодо цієї купюри, побоялася зобразити там, наприклад, Скоропадського чи Петлюру. Політичних героїв взагалі перестали зображувати".
Алфьоров припустив, що в майбутньому також можуть з'явитися нові банкноти — 2000 гривень і 5000 гривень. На них, імовірно, будуть зображені оперна співачка Соломія Крушельницька та кінорежисер Олександр Довженко.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media