2 вересня Національний банк України запропонував змінити назву монети з "копійка" на "шаг" як частину процесу дерусифікації та відновлення національних традицій. В інтерв'ю Суспільному Житомир викладач історії Сергій Фанкін пояснив, що таке "шаги", розповів про їхній історичний контекст і значення цієї пропозиції та про те, що рішення запровадити українські шаги у 1918 році було прийняте саме в Житомирі.
Українські шаги: що це і яке їхнє походження?
Інформацію про українську грошову одиницю під назвою "шаг" знайти нелегко. В радянські часи про неї ніде не згадували. У нумізматичних словниках лише вказано, що це дрібна грошова одиниця, яка використовувалася в XVII столітті, коли українські землі входили до складу Польщі і Литви. У той час шаги коштували дві російські (московські) копійки, що робило їх досить вагомою грошовою одиницею. Після того, як українські землі перейшли під контроль Росії про шаги забули. Проте, в 1917-1918 роках, під час революції в Україні, про шаги згадали знову. Найцікавіше, що це сталося, коли наш уряд Центральна Рада перебувала в Житомирі. 9 лютого 1918 року більшовицькі війська під командуванням Миколи Муравйова підійшли до Києва і уряд на чолі з Михайлом Грушевським був змушений переїхати до Житомира. Історики виділяють два періоди перебування Центральної Ради в Житомирі: спочатку кілька днів, після чого війська більшовиків наблизилися до міста і уряд знову був змушений був переїхати вже до Коростеня. Коли ж Грушевський повернувся з Коростеня в Житомир було прийнято рішення про впровадження нової грошової одиниці — гривні. Саме тоді у Житомирі, а не в Києві, затвердили назву "шаг" для дрібної монети, яка складалася з трьох частин гривні. Якщо десь зустрінете згадку про те, що Житомир був столицею Української Народної Республіки, то це правда: протягом 11 днів уряд та Центральна Рада перебували в цьому місті. Тоді й відновили історичну назву шагів, що існували ще в XVII столітті.
Який був дизайн і з якого матеріалу виготовляли українські шаги?
Після впровадження грошової одиниці "шаг" у 1918 році, вони мали дещо незвичайний дизайн. Через складні умови війни та неможливість виготовлення металевих монет, шаги випускали у формі паперових грошей, які нагадували поштові марки.
Які номінали були українських шагів?
Українські шаги мали такі номінали: 10, 20, 40 та 50 шагів.
Чи була практика використання шагів в українській державі пізніше?
Так, у 1992 році при першому нашому президентові Леоніді Кравчуку питання введення власної грошової одиниці для новоствореної незалежної України стало актуальним. Після проголошення незалежності 24 серпня 1991 року, Україна мала потребу у власних грошах. Перші монети були випущені саме в 1992 році, проте сама грошова реформа відбулася лише у 1996 році. Тоді постало питання: яку грошову систему повинна запровадити незалежна Україна? У той час у Верховній Раді великий вплив мали комуністи та соціалісти, які виступали проти відмови від старих назв — рублів або карбованців і копійок. Вадим Гетьман, голова Національного банку України, теж спочатку підтримував ідею збереження цих назв, ймовірно, під впливом комуністів. І вже цю реформу провів до кінця Леонід Кучма і гривня стала новою українською грошовою одиницею. Комуністи не змогли захистити російський карбованець і гривня стала грошовою одиницею, але шаг не пройшов. Було прийнято рішення залишити копійку, як дрібну грошову одиницю. Хоча існували ідеї повернути шаг як національну назву для дрібних монет, вони не реалізувалися. Сьогодні копійка використовується лише в трьох країнах: Російській Федерації, Білорусі, Молдові та Придністровській Республіці. Більше копійок на сьогоднішній день ніде немає. Тому нам треба мати свої власні гроші, зі своєю назвою. Це форма боротьби: економічна та фінансова за нашу незалежність.
Чи є і який досвід інших країн повернення до історичних грошей?
Так, досвід повернення до історичних або впровадження нових національних грошових одиниць після здобуття незалежності існує в більшості країн Африки та Латинської Америки. Вони були колоніями європейських держав — Німеччини, Англії, Франції, Нідерландів тощо. У колоніальний період в обігу були гроші колонізаторів: фунти, марки, крейцери, крони та інші. Після здобуття незалежності практично всі африканські і латиноамериканські країни відмовилися від цих назв і ввели власні національні грошові одиниці. Які іноді досить складно вимовляються, але це їхні національні. Вони від європейських назв періоду колонії давно відійшли. Так що досвід такий є.
Яке значення має впровадження українських шагів замість копійок?
Значення дуже велике, особливо в контексті війни. Усе, що пов'язане з Росією і було нам насильно нав'язане, повинно бути усунуто. Повна незалежність неможлива, коли ми залишаємося залежними, зокрема, в ідеологічному сенсі, через назви. Назви міст, вулиць, пам'ятників — усе це також є засобом боротьби. Тому ми повинні позбутися таких елементів. Важливо також зазначити, що велику роль у створенні українських грошей, включно з марками-шагами, зіграв видатний український художник Георгій Нарбут. Саме його проєкти лягли в основу дизайну цих грошових знаків. Він помер у 1920 році, коли більшовики прийшли в Україну.
Чи є зразки цієї грошової одиниці у когось з колекціонерів Житомирщини або музеях області?
Так, зразки українських шагів зберігаються як у приватних колекціонерів, так і в музеях. Зокрема, кілька колекціонерів з Житомирщини, які є членами клубу "Колекціонерів і краєзнавців Житомира", мають ці грошові знаки у своїх колекціях. Втім, шаги є великою рідкістю, особливо паперові, оскільки через їхні малі розміри та крихкість вони погано зберігалися. Також є єдиний нумізматичний музей в Україні знаходиться в Острозі, неподалік Острозької академії. Там можна побачити різноманітні грошові одиниці, включаючи українські шаги. Інші музеї також мають відділи, присвячені грошам, де можна ознайомитися з подібними експонатами.
Після інтерв'ю журналісти Суспільного поспілкувалися з головою ГО "Колекціонерів і краєзнавців Житомира" Богданом Ващенком, який розповів про популярність шагів серед колекціонерів і яку вони мають цінність.
"Шаги є дуже цінними серед колекціонерів, особливо зараз, у часи підвищеного патріотизму. Я починав зі збору регіональних предметів, таких як житомирські гроші та чеки. Однак з часом інтерес до суто українських державних грошей зріс, особливо в умовах війни, коли питання національної ідентичності стало особливо актуальним. Знайти їх важко, у моїй колекції є лише одна така марка-шаг", — сказав Богдан Ващенко.
"Шаги мають дуже велику популярність у країнах, де проживають українці. Наприклад, наші товариші, члени товариства, які живуть в Ізраїлі, активно цікавляться українськими монетами та марками. Подібна ситуація спостерігається і в Польщі. Це пояснюється тим, що українці проживають по всьому світу, і багато з них прагнуть мати частинку рідної культури навіть за кордоном. Значна частина української поштової продукції, включно з марками, монетами, і банкнотами, експортується за межі країни. Такий інтерес відображає не лише підтримку української культури за кордоном, а й поширення нашої історії і спадщини на міжнародному рівні", — додав Сергій Фанкін.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах: