Абстракціонізм та ікони: художник Анатолій Криволап про виставку "Першообрази" в центрі "М17"

Український художник Анатолій Криволап під час відкриття проекту "Анатолій Криволап. Ukrainian Landscape" в межах Міжнародного фестивалю мистецтва Kyiv Art Week у Києві, 23 травня 2018 року. УНІАН/Іванов Олексій

11 квітня в Центрі сучасного мистецтва "М17" у Києві відкрилась виставка робіт художника Анатолія Криволапа "Першообрази". Там будуть представлені абстрактні роботи Криволапа, що характеризують його творчість кінця 1990-х та початку 2000-х років, а також ікони, створені упродовж 2023 року.

За словами куратора виставки Валерія Сахарука, Криволап довго шукав власну образність. І тільки через 10 років після закінчення Київського державного художнього інституту, в 1986-му знайшов свою техніку. Тоді з'явилися перші абстрактні образи, народженні уявою художника. Впродовж 2014–2024 років митець працює над розписами церкви Покрова Пресвятої Богородиці, розташованої в селі Липівка, що на Київщині.

Більше про представлені роботи на виставці та творчість в умовах повномасштабного вторгнення Анатолій Криволап розповів в етері програми "Культура на часі". Суспільне Культура публікує текстову версію розмови.

Ви один із найбільш комерційно успішних художників України, вас наслідують молоді митці. Хочу спершу поговорити про вашу залученість у сучасні художні процеси, які відбуваються під час війни. Ви не можете на них не реагувати як митець. Чи відчуваєте ви персональну відповідальність за те, яким мистецтво воєнного часу увійде в історію?

Щодо відповідальності, то мистецтво дуже різнопланове. Я маю відповідальність як громадянин. Ця відповідальність у мене почалася з першого дня війни. До мене постійно телефонують, тому що мої знайомі й художники кинули все та їхали майже без коштів. Тож я був залучений з самого початку. Я допомагав, пересилав кошти для того, щоб вони могли якось прожити.

Розкажіть про відповідальність із боку художника. Тому що зараз про волонтерську діяльність.

Я поїхав за 100 км від Києва на дачу, і звідси я поїхати не міг тому, що щось всередині мене не дозволило. Я зрозумів, що якщо поїду, то не буду таким, яким я був до цього, тому залишався тут. Поблизу дві чи три доби йшов дуже жорстокий бій. Канонада стояла дві доби або більше. У мене спалахувало за озером і я написав невеликий триптих "Нічні спалахи".

Художники є актуальні — ті, які повинні реагувати на те, що відбувається з суспільством. А є художники вільні. Тобто я хочу сказати, що маю ті засоби і користуюсь тими засобами, які не можуть передати трагедію, яка відбувається тут. А писати командирів, як це було у Радянському Союзі, — не для мене. Я не писав їх тоді й зараз такий ілюстративний підхід не для мене. Але, як і кожна людина, я відчуваю весь драматизм, який відбувається, і що він відбивається в моїх роботах — то це вже підсвідомо.

На виставці "Першообрази" в експозиції вперше будуть поєднані й абстрактні роботи кінця 1990-х — початку 2000-х, й ікони, які ви створювали впродовж минулого року.

Дев'ять років тому мене запросив спонсор церкви у селі Липівка Богдан Батрух, який є українцем, але народився в Польщі, з 1990 року працює в Україні. Він побудував церкву і запропонував зробити розпис. А я кажу, що я абстракціоніст. Я закінчив живописний факультет, але ніколи не працював у сфері сакрального мистецтва. Батрух підходив декілька разів, поки в мене не виникла ідея, як це може бути, — і я згодився.

Розписи майже закінчені, там залишається тільки доводка з підлогою тощо.

Щодо церкви, то тільки відійшли бої від Липівки, що поруч з селищем Макарів, ми продовжили роботу.

На виставці безпосередньо будуть об'єднані роботи певною мірою різних форм, абстракціонізм і ікони.

Керівництво "М17" пропонувало мені виставку. Я був не дуже готовий і звернувся до одного з найкращих кураторів — це Валерій Сахарук. Він придумав чудову ідею. Називається "Першообрази": абстракції та ікони. Ті ікони, на яких я тренувався для того, щоб вже потім їх написати в церкві. Це буде дуже контрастно за сюжетами — поєднання цих двох, здавалося б, несумісних стилів, напрямів.

Як ви думаєте, на пробудження яких емоцій глядачів спрямована ваша виставка, і як цьому сприяють кольори, адже вони мають велике значення у вашій творчості?

Я згодився писати розписи церкви, тому що у мене був погляд зовсім протилежний, ніж у багатьох, хто цим займався. Я заходив у дуже серйозні храми в Україні, в Москві, і я виходив після того з дуже важким враженням. Там було все темне, все негативне. Там стояли бабці в чорному і сичали, як ті зміюки, на дівчат, які там або голови не покрили, або спіднички короткі.

Я відчував емоційно, що це несумісно, бо на зустріч з Богом треба йти зі світлою душею. Церква — це те, що може підняти людину духовно, щоб вона забула про свої негативи, щоб вона залишила їх за дверима храму і молила Бога про найкраще.

Тому я використав саме яскраві кольори, які є нині у виробництві, щоб створити цю ситуацію. Стиль церкви був зроблено близьким до візантійського храму, я використав стиль близький до того, тільки я підняв максимально кольори.

В одному з інтерв'ю у 2023 році ви розповідали, що в травні 2022 року від початку повномасштабного вторгнення чотири місяці не працювали з фарбами, а активно займалися волонтерством, кошти ж за ваші картини ставали машинами, дронами, приладами нічного бачення для військових. Розкажіть про свою волонтерську діяльність зараз.

Яка вона була — така і є. Я маю досить широке коло військових, які звертаються до мене, і ми купляємо та передаємо це з рук в руки. Тому що ці фонди й аукціони, де я брав участь, — я ніколи не бачив звіту, куди йдуть кошти. Тому я перейшов на такий прямий контакт.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media