Журналістка Суспільне Культура Ірина Сорока розповідає про те, як минули перші дні Берлінале.
На червоний хідник 73-го міжнародного кінофестивалю "Берлінале" ми потрапили прямо з потяга із запізненням на 35 хвилин. Доба в дорозі. Акредитацію ми мали забрати до сьомої години вечора. Але ще у 17:35 ми були у потязі дорогою до Берліна, розуміючи, що всюди можемо запізнитися.
Але все ж о 17:50 ми опинилися на берлінському вокзалі, шукаємо метро. О 18:00 намагаємося придбати проїзний на п'ять днів, якого, як виявилося, не існує. Придбавши квиток на добу, нарешті чекаємо на потяг, який теж запізнюється. На годиннику вже 18:15, ми все ще стоїмо на платформі й надія отримати акредитацію потроху згасає. Потяг приїхав о 18:30. На цьому похвилинний таймінг завершено і нас захоплює робота.
Ось він, Берлінале-палац, червоний хідник, на якому вже позують для фотокамер Крістен Стюарт, Енн Гетевей, Маріса Томей, Пітер Дінклейдж. Від преси, що по обидва боки хідника, чути: "Енн, погляньте на нас! А поверніться до нас. Скажіть нам…"
Відкрила 73-й кінофестиваль стрічка "Вона прийшла до мене" американської режисерки Ребекки Міллер, але через наші транспортні пригоди ми її так і не побачили. Чекаємо з усіма, коли вона з'явиться у прокаті.
Але ми побачили інше. На гала-відкритті "Берлінале" зі зверненням виступив Президент України Володимир Зеленський. Його промова викликала сльози і захоплені погляди від глядачів. І вже традиційно після виступу Зеленського зал аплодував стоячи.
Неабияк приємно було бачити на гостях та організаторах кінофестивалю прикріплені значки-символи "Берлінале" — синьо-жовті ведмедики.
"І ведмідь буває правильним" — Зеленський звернувся до учасників Берлінале
Наступний день на "Берлінале" розпочався із ранкового ввімкнення, яке збадьорило краще за ранкову каву. Але нам пощастило закінчити до того, як розпочався дощ. Та й сирій та сірій берлінській погоді не вдасться поглинути атмосферу кінофестивалю. Про це постійно нагадують яскраві банери і логотипи, черги до кінотеатрів. Пресцентр "Берлінале" нагадує вулик, де сконцентруватися, здавалося б, неможливо. Робота має бути виконана — саме це усвідомлення допомагає зібратися. Ну і кава, яку можна пити в необмеженій кількості.
Нарешті час світової премʼєри Шона Пенна "Суперсила". Квитки на стрічку продані за лічені години. Кінозал наповнений цікавістю й очікуванням. Багато українців, що мешкають у Берліні, прийшли підтримати режисера. Емоції вирували, але по завершенню фільму на кілька хвилин запанувала тиша. Вмить її змінили бурхливі оплески.
Тіна Кароль заспівала у документальному фільмі Шона Пенна "Суперсила"
Фільм наділив суперсилою кожного глядача, зокрема і нас. Але цей фільм не можна дивитися без носовичків. Гадаю, такі гострі відчуття викликає і найперша, найбільш трагічна річниця в житті мільйонів українців — рік від повномасштабного вторгнення. За цей рік кожен із нас відчув єдність та згуртованість, кожен віднайшов або ж шукає, як бути корисним в умовах війни. І не лише українці. Роль провідників Україною на "Берлінале" перейняли на себе як українські, так і світові режисери, що вкотре доводить зацікавленість та жагу до пізнання України. "Берлінале" є однією з найкращих платформ для голосу, реальна можливість привернути увагу до глобальної проблеми — війни.
Втомлені, вражені та, що найголовніше, наділені впевненістю у власні сили, крокуємо далі, в наступні не менш насичені фестивальні дні та до перемоги.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!