Музичний оглядач Юрій Береза у своїй колонці для Суспільного Культура пояснює, як Україна вже стала першою серед країн із піснею "Stefania" від Kalush Orchestra і попри будь-які результати фіналу конкурсу Євробачення вже звучить у всьому світі.
Ми виїжджали з Києва 1 березня під звуки "прильоту" в телевежу у двох кварталах від нас. У потязі їхали зі зачиненими вікнами. Було відчуття, ніби їдемо дуже швидко, й водночас ніби стоїмо на місці. Половину часу в дорозі я та моя дівчина слухали "Stefania" на репіті. Встиг багато чого подумати та уявити. Це була розтягнута мить ескапізму.
Із чимось таким постійно порівнюють і Євробачення. Це свято, участь у якому важливіша за перемогу. Переважна більшість музикантів не особливо вкладається у свої пісні. Частіше за все – це ходіння знайомими стежками. Саме тому під час перегляду виникають сталі паралелі між маловідомими конкурсантами та світовими зірками, а в голові лунає мемна фраза Леоніда Кучми.
У кращому випадку, сумлінно працює на результат лише третина фіналістів. Україна – серед них. Так, і в нас бували постріли в молоко. Утім, цього року ми маємо cправжню гармату – і цю фразу хотілося би написати за інших обставин.
The Rasmus співають нашу пісню разом із Kalush Orchestra. Представники від Латвії Citi Zēni роблять на неї акустичний кавер. Учасниця від Литви Моніка Лю починає прес-конференцію із гаслом "Слава Україні!" та закликом донатити в підтримку України. Український прапор майорить майже в кожному кадрі з трансляції конкурсу.
Відчуття, ніби переможця вже обрано заздалегідь, а всі етапи Євробачення відбуваються лише для щорічного звіту. Сам гурт уже заявив, що готовий виставити приз із Євробачення на аукціон. Залишилася лише дрібниця – перемогти.
Проте, навіть якщо перемоги не буде, Kalush Orchestra однаково зробили багато для іншої, не менш важливої перемоги – сприйняття нас у світі як нації, що остаточно сформувалася.
Як я казав вище, більшість учасників використовують уже готові рішення, через що вони постійно нариваються на порівняння з більш відомими артистами. От перед вами співак чи співачка з умовної Швеції. Але це непоказна пісня, яку може заспівати будь-хто.
Kalush Orchestra же грають навпаки. Stefania – це не тільки хіп-хоп українською, який став народним та супроводжує сотні тисяч роликів у TikTok. А ще й процес свідомої та чіткої ідентифікації не тільки для внутрішнього "я", але й для оточення. Щоби було відразу зрозуміло, хто перед тобою. Звісно, минулого року українською співали і Go_A, але речитатив Катерини Павленко непідготовленій людині повторити дещо важкувато. Це визнавали навіть минулорічні переможці Maneskin.
А тут ті ж The Rasmus вивчили приспів і майже без акценту. Більшість сприйняла це як приємний для нації жест. Насправді цей жест набагато більший, ніж приємність.
По-перше, що наша мова не складна для вивчення, як багато хто говорить. Якщо це зробили фіни (а їхня мова має багато хитрощів), то це може зробити будь-хто. По-друге, цей ніби "приємний жест" є офіційним визнанням існування української у світі, попри те, що один сусід вважав інакше та хотів мову знищити. По-третє, це ще один вагомий заклик демонструвати різноманіття на конкурсі по-справжньому – не тільки в образному самовираженні, а ще й у мовному.
Утім, якщо мовний бар’єр все ж виникає, треба подбати про зрозумілість пісні на музично-емоційному рівні. У Kalush Orchestra цей момент був закладений ще до війни, але трагедія українського народу його тільки підсилила. Початково це була пісня про любов до матері. Але чимало людей пішли боронити Україну і склали свою голову за наше з вами мирне життя. Син на війні, де кожна хвилина може бути останньою, та хоче "почути рідне слово". А у матері "голова сивіє" у тривожному очікуванні малого вдома, поки за вікном "розквітає поле".
Проте музика приспіву все пояснить іноземному слухачеві й без слів. Із одного боку ми маємо красиву мелодію з долею тривоги та відчаю. З іншого – вокальну партію, що передає біль трагедії та сум за втратою. Два плюс два – і ми отримуємо потужну емоційну прив’язку без напівтонів. Зі зрозумілими складниками та результатом. Саме тому її й підхопили.
Не дивно, що люди так чи так знаходять конект зі Stefania, бо історія в пісні проста та зрозуміла, як і реальна ситуація у світі. Доньки та сини хочуть повернутися до своїх матерів. Матері хочуть знову бачити своїх дітей не тільки на світлинах у альбомах. Це жахлива втрата, яку не хоче пережити жодна людина у світі. І як я вже казав раніше, у світу вистачило запасів емпатії це зрозуміти та обрати правильний бік.
А от куплети та фінальна частина – це вже про мужність та стійкість. Зазвичай на Євробаченні публіка сприймає всіх однаково радісно, хоч ти болгарський рокер, якого навіть не пустять у "Докер паб", чи дует австрійських підлітків, яким дуже хотілося семпл тієї самої пісні Darude, але не вистачило грошей.
Kalush Orchestra стали винятком та в півфіналі отримали підтримку більшу, ніж в інших. Вони могли би просто стояти стовпом, і люди були би в захваті. Бо є від чого: гурт дістався до мирного Турину з країни, де йде війна. З країни, чиє горе шокувало багатьох. Але гурт на сцені й упевнено виконує свою пісню. Поява хлопців демонструє ставлення українців до ситуації. Ми переможемо попри все. "Незламний народе", як часто говорить у своїх промовах Володимир Зеленський.
Заразом, десь на рівні підсвідомості, учасники та фанати Євробачення розуміють, що Kalush Orchestra опинилися тут завдяки нашим бійцям. Не було би їх – навряд Україну хтось представляв би. Ба більше, навряд було би Євробачення. Бо хлопці та дівчата захищають фронт мирного життя ціною свого. Захищають фронт свободи та самовираження. Навіть якщо це самовираження – екстравагантні образи та сумнівні музичні рішення.
Авторська колонка передбачає висловлення думок автора й може не збігатися з політикою Суспільне Культура.
Читайте також
- Правда має перемогти й на війні, й на Євробаченні – прогноз Філа Пухарєва
- Як Україну підтримує світова культурна спільнота й чому це важливо
- Музика поза політикою? Розкажіть про це мертвим у Бучі
- Що може статися з українською музикою після війни – пояснює Юрій Береза
- Як пояснити дерусифікацію за кордоном