За результатами фінальних пітчингів ініціативи «Тисячовесна», що проходили в Івано-Франківську з 12 по 16 серпня, визначені 545 проєктів, які отримають державне фінансування. Серед них — документальні стрічки та ігрові фільми, серіали, музичні проєкти, театральні вистави та анімація як для дітей, так і для дорослих.
Навколо цьогорічної ітерації ініціативи, яку держава планує проводити щороку, вже вирують дискусії у соцмережах і фахових колах: хтось ділиться досвідом учасника чи експертки, хтось пропонує, як удосконалити процедуру наступного року, а хтось взагалі ставить під сумнів доцільність таких ініціатив. Найбільше критики спіткали результати кіно- та телевізійних пітчингів, які звинуватили у непрозорості, необґрунтованому відборі експертів та непродуманому поділі на окремі категорії.
Суспільне Культура зібрало реакції на пітчинг та саму програму. Який вплив матиме «Тисячовесна» на кіноіндустрію вже найближчим часом, які системні вади проявилися цього року і як програма може стати ефективнішою — зокрема, після розширення на книговидавництво з 2027-го.
За що критикують «Тисячовесну» експерти з кіноіндустрії
Навколо цьогорічної «Тисячовесни» вирують розмови та суперечки — як у соціальних мережах, так і у фахових медіа. Деякі незадоволені процедурою та пропонують, як програму можна було би покращити наступного року, деякі розповідають про свій досвід як учасників чи членів журі, а хтось сумнівається у тому, чи такі ініціативи взагалі потрібні в умовах війни, і чи може державне фінансування допомогти українським культурним індустріям. Особливо гостро це відчувається у сфері кіно- та телевиробництва, де йдеться про великі бюджети (на них піде 1,9 млрд грн із загального бюджету «Тисячовесни», який становить 4 млрд грн), а учасники та журі часто є впізнаваними людьми.
Наприклад, багато уваги привернув кейс стрічок «Ной» і «Ротація» Марисі Нікітюк, які не перемогли у пітчингу попри те, що вже мають закордонні інвестиції та визнання, а Нікітюк — відома режисерка, що вже неодноразово показувала свій талант та вміння вдало реалізовувати проєкти. До слова, обидві стрічки ще й торкаються теми повномасштабної війни, і потенційно були б сильними представниками українського культурного наративу на закордонних фестивалях. Утім, три інші проєкти обʼєднання «Вавилон 13», які співпродюсують «Ротацію», отримали фінансування: це документальні роботи, серед яких є проєкт про загиблого на війні фотографа та поета Максима Кривцова.
Та найбільше критики отримали навіть не безпосередньо результати «Тисячовесни», а низка проблем з процедурою конкурсу: заявники, чиї проєкти брали участь у пітчингу, поставали водночас експертами, а через специфіку поділу категорій ті самі експерти оцінювали як фестивальне кіно, так і комерційні серіали. Частина заявок взагалі потрапила у неправильні категорії (наприклад, гібридна документальна стрічка про Аллу Горську, яка потрапила у секцію ігрового кіно), або ж подавалася без наявного сценарію чи правильно оформленого кошторису.
Безпрецедентна подія: що кажуть переможці пітчингу
«Моя думка загалом про потенційну роль таких державних ініціатив у підтримці українського кіно, звісно, позитивна. Як можна до цього ставитися негативно? Культура — це, напевно, найважливіша після армії річ зараз у державі. І так уже сталося, що без її підтримки, без її фінансування складно знайти те, за що ми будемо боротися. Культура підсвічує те, заради чого зараз держава воює», — розповів Суспільне Культура Пилип Доценко, документаліст та режисер фільму «Вечірня школа», який став одним із переможців на «Тисячовесні».
«Сам пітчинг був дуже-дуже насичений. Проєктів було маса. Думаю, що всі дуже втомилися під час цього пітчингу — особливо експерти й організатори. Це була дійсно титанічна робота. При цьому сама "Тисячовесна" була не тільки індустрійною програмою: була освітня програма, розважальна програма, були запрошені міжнародні експерти. Тобто це була дуже масштабна подія", — продовжує Пилип.
Його проєкт — документальний фільм про один навчальний рік в унікальній для України установі — вечірній музичній школі для дорослих, що розташовується у Києві.
«Для нашого проєкту "Тисячовесна" — це не тільки, очевидно, фінансова, матеріальна підтримка. Це те, що дозволить нам зробити фільм швидше і якісніше. Але це ще й підтримка з боку людей, які розбираються в документальному кіно, люблять документальне кіно, дивляться документальне кіно і самі його роблять. І саме ця думка, ця підтримка, це зелене світло від людей, які працюють поруч із тобою, від твоїх колег, для мене зараз, мабуть, найважливіші. Особливо як для дебютанта», — додає Дмитро. Загалом близько 20 % учасників пітчингу серед кіновиробників були дебютантами.
На думку Сергія Кулибишева, театрального та телережисера, проєкт якого переміг на цьогорічному пітчингу, завдяки «Тисячовесні» найближчим часом у прокаті та на телебаченні з'явиться низка гідних проєктів. «Я бачив багато крутих проєктів, які мене справді надихнули, і я тут не перебільшую. І я би сам хотів побачити ці фільми ігрові й неігрові, вистави театральні та інші проєкти».
«Говорячи чисто про кіно: чим більше якісних проєктів, тим більший інтерес глядача, тим більший вплив сучасних цікавих українських креативних наративів на суспільство — це важливо в будь-якому разі. Я думаю, що ці класні проєкти піднімуть загальний рівень українського кіно і залучать глядача, щоб слова "українське кіно" означали щось хороше. Цього року все пройшло дуже круто, не без, можливо, якихось ляпів, але загалом все набагато крутіше, ніж я очікував», — розповів Сергій у коментарі для Суспільне Культура.
Він окремо відзначив, що ще одна сильна сторона ініціативи — в тому, що цьогоріч її провели саме в Івано-Франківську. «Вся кіноіндустрія виїхала в інше місто, в Івано-Франківськ, і там перебувала на "Промприладі" цілими днями, декілька днів, це таке перехресне опилення між різними бульбашками, які раніше рідко перетиналися».
Схожу думку — про те що «Тисячовесна» матиме позитивний вплив на індустрію попри всі недоліки цьогорічних пітчингів — висловила і кастинг-директорка та учасниця журі в цьогорічній «Тисячовесні» Алла Самойленко в коментарі для Суспільне Культура, хоча загалом вона наразі є одною з найбільш активних критикинь цьогорічного пітчингу серед експертів, що брали участь в ініціативі.
«Мені здається, що зараз через цю ініціативу, попри її недосконалу форму, ми отримаємо нарешті пул творів авторського кіна, яке нам вкрай необхідне для того, щоб у нас була репрезентація в межах світового міжнародного фестивального руху. Нарешті будуть зняті проєкти, які отримували девелопмент від різних міжнародних фундацій, від сценарних лабораторій, від індустрійних секцій фестивалів, від спеціального фонду ESFAA в солідарності з Україною, який у 2022 році заснували 27 європейських країн .
Отримують реалізацію ті проєкти, які розроблялися за гранти, надані Netflix, та цілий ряд інших ініціатив. Наші перспективні молоді режисери зможуть реалізувати свої проєкти найближчим часом. Це безумовно хороша новина», — розповіла Алла.
Та щодо довготривалого впливу «Тисячовесни» вона має більш стриманий погляд, аніж деякі інші учасники та члени журі. Серед проблемних аспектів «Тисячовесни», які виділяє Алла — це те, що замість готувати індустрію до того, щоб вона сама вижила, її садять на «голку споживацтва». На думку Самойленко, це апофеоз системи, яка будувалася вже не один рік. Замість того щоб залучати кошти в індустрію ззовні, усі потенційні виробники є реципієнтами бюджетних коштів.
На думку Сергія Кулибишева, попри питання щодо схеми голосування на пітчингу, сильною стороною цьогорічної процедури була велика кількість експертів у порівнянні зі звичними пітчингами Держкіно, на яких проєкти зазвичай оцінюють комісії з п'яти експертів. «Домовитися з двадцятьма експертами, як було, наприклад, у випадку з ігровим кіно на "Тисячовесні", складніше, і тому процедура виглядала прозорішою». Та Сергій зауважує, що у наступних ітераціях ініціативи потрібно оприлюднити чіткі критерії відбору експертів. «У мене немає питань і претензій, чому ці експерти судили зараз, але щоб таких розмов не було, варто визначити в кожній категорії, яким критеріям мають відповідати експерти», — розповів він.
Конфлікт інтересів і потреба в новому
Чи не найбільше після завершення пітчингів обговорювали конфлікт інтересів, зокрема у кінокатегоріях. Правила передбачають, що експерти мають повідомити про конфлікт інтересів і не брати участь в обговоренні та голосуванні за конкретний проєкт.
«Факт у тому що умови конкурсу добре підготовані і вони виключають конфлікт інтересів. Все чесно та прозоро. Але за одної важливої умови — якщо самі експерти хочуть щоб все було чесно та прозоро (...) Я зробив свою роботу чесно. І не побачив щоб хтось з експертів, у тій групі де ми працювали, розводив шахрайство», — написав Іван Сауткін у Facebook, він цьогоріч був серед експертів «Тисячовесни».
На думку Алли Самойленко, радіти щодо цікавих переможців цьогорічного пітчингу ще трохи зарано — разом із пулом цікавих робіт авторського кіно також є цілий ряд проєктів, які є «результатом договорняка, який існує, тому що розподіл проєктів відбувається за якимось таким внутрішньоцеховими квотами». Алла розповідає, що їй стало моторошно від побаченого рівню цинізму та наслідків, які він матиме для індустрії.
«Наприклад, дуже зростуть ціни на всі аспекти кіновиробництва, та і загалом втратиться економічна обґрунтованість цін і цінності роботи. Відповідно до деяких кошторисів проєктів, які були подані на цю ініціативу цьогоріч, на відділ кастингу деякі продюсери закладають грошей більше, ніж середньоєвропейський блокбастер», — стверджує вона.
Попри безпрецедентний розмах «Тисячовесни» та кількість обговорень навколо неї у соцмережах Самойленко розповідає, що цьогорічний пітчинг не настільки вже унікальний: «Єдина різниця порівняно з тим, що було на попередніх пітчингах — те, що тоді кошти ділилися лише між групою людей, яку я для зручності означаю як "телелобі". Це конкретний набір компаній та імен людей, які за цим стоять. І, наприклад, із цих коштів не фінансувалося жодного авторського проєкту, який би мав якісь серйозні перспективи для фестивального прокату. Зараз така можливість з'явилася, але з'явилася вона завдяки тому, що виробники фільмів, умовно кажучи, брали участь у цьому фестивалі договору».
Самойленко підкреслює, що у пітчингу загалом є низка процедурних недоліків — в журі недостатньо часу, щоб адекватно оцінити всі проєкти. «Проєктів було забагато, і значна частина з них суто за технічними параметрами своїх пакетів не відповідала вимогам конкурсу. Були, наприклад, проєкти без сценарію. Або проєкти, у яких були відсутні документи, які підтверджували додаткове фінансування з боку — хоча проєкт подавався туди, де потрібно було мати співфінансування».
На думку експертки, навіть суто на технічному рівні можна було б ефективніше зробити селекцію і позбавити необхідності експертів ознайомлюватися з такою великою кількістю проєктів. До того ж багато учасників цьогорічного пітчингу скаржаться на те, що кардинально різні проєкти (короткометражне кіно, режисерські дебюти, ігрові серіали, повнометражні картини, дорослу та дитячу анімацію) оцінювали ті самі експерти, які часто не були знавцями конкретного медіуму чи жанру.
Самойленко розповідає, що в кожного із членів її комісії пройшли власні проєкти: у когось один, у когось два, а в когось і три, у двох різних комісіях. І це, на думку експертки, справжня корпоративна змова. «Проблема полягає в тому, що ця система склалася давно, вона дуже міцна, ці люди дуже давно засідають у різних комісіях, у різних радах. І ця спроба принести нововіяння у вигляді частини експертів, таких як я (я вперше була в цій ролі, і я так думаю, що востаннє, бо більше вони мене не покличуть), не рятує ситуацію. Для того щоб її врятувати, потрібно ввести заборону експертам подавати власні проєкти. Якщо ти йдеш в експерти, значить цього року ти проєкти не подаєш».
Експертка розповідає, що кіноіндустрії вкрай необхідна свіжа кров, свіжий погляд і свіжі думки.
«Якщо взяти оцю стару гвардію, яка знімає серіали, фільми, у них є усталені практики, які вже не зламаєш. І ці усталені практики сформовані ще за часів російського панування, коли ми контент знімали для Росії. Ба більше, ці практики мають дуже яскраві ознаки подібності до того ринку. Це і тематичні, якісь світоглядні моменти, і вкрадені сюжети, або "запозичені", або перезнімання тих самих сюжетів, або навіть конкретне перезнімання сценаріїв. Наприклад, на цьому пітчингу була спроба принести серіал, який був знятий більш як 10 років тому, перезняти його українською мовою з новим складом акторів».
Крім цього Самойленко розповідає про те, що на пітчингу цьогоріч було декілька спроб подати старі проєкти, які давно лежали в шафах. Наприклад, був сценарій 1989 року, який апліканти навіть не переклали до кінця, а також сценарій початку 90-х років. Такі проєкти члени журі відразу відкидали, але вони все одно витрачали час на те, аби їх прочитати та оцінити. У цих випадках сувора селекція проєктів, які мають право подаватися на пітчинг, дала б журі більше часу для ретельного розгляду справді вартісних конкурсантів.
Поза кіноіндустрією: якою була «Тисячовесна» для музикантів і чому її не було для книговидавців
У сфері музики «Тисячовесна» пройшла з меншою кількістю скандалів, аніж це було у теле- та кіновиробників, і загалом більшість учасників та експертів залишилися задоволеними. Наприклад, через технічні проблеми під час оголошення проєктів-переможців в Івано-Франківську пропустили проєкт «Національна легенда Ігор Поклад». Очільниця Держмистецтв Ольга Россошанська під час брифінгу 20 серпня пояснила, що коректний список одразу опублікували на сайті Держмистецтві, разом із проєктом Палцу «Україна», а не було його на оголошенні через технічні труднощі.
Олексій Бондаренко, музичний журналіст та один з експертів цьогорічного пітчингу, вважає, що з погляду музикантів це дійсно дуже важлива, класна і потенційно успішна ініціатива.
«Триста мільйонів гривень на музику в різних її проявах — це десятки проєктів у класичній музиці, і що важливо особисто для мене — десятки нових музичних альбомів, концертів та кліпів у нішах інді-музики, джазу й попу. Якщо для артистів, які мають можливість заробити на своїй творчості, це додаткова можливість створити щось, на що вони б не наважилися й не знайшли фінансування самостійно, то для дебютів це можливість взагалі створити щось, що б вони взагалі за інших умов не створили», — розповів він Суспільне Культура.
Музична оглядачка, авторка проєкту «Artилерія» та експертка «Тисячовесни» Юлія Ткачук поділилася, що складнощі створював обсяг пітчингів — щодня доводилося оцінювати приблизно по 50 проєктів. Також вона поділилася, що очікувала побачити більше заявок від інді- та попартистів. Заступниця міністерки культури Наталія Мовшович розповідала Радіо Культура, що музика та перформативне мистецтво не вичерпали весь бюджет, закладений на ці категорії.
«З точки зору організації на локації я можу тільки хвалити. Звісно, були свої нюанси й складнощі — наприклад те, що фінальне засідання нашої комісії закінчилося о 4 ранку і тривало 8 годин, але це особливості роботи, глупо на таке жалітися. Це був феноменального рівня нетворкінг. я б ніколи не познайомився з такою кількістю людей, наприклад, із кіноіндустрії, не поспілкувався би ближче з колегами з музики, не познайомився з колегами по конкурсній комісії, якби не цей івент», — розповів Бондаренко.
За словами Олексія, більшість питань і недоліків стосуються самої архітектури програми, але це і не дивно — програма існує перший рік, тому є багато того, що можна допрацювати. А ось у музиці питання конфлікту інтересів та заявок від експертів (що не було заборонено, але викликало багато критики в учасників та експертів) не виникло.
Та все ж у цієї «Тисячовесни» були й глобальніші недоліки, які наступного року обіцяють врахувати. Наприклад, цьогоріч програма не поширювалася на книжкову індустрію, але з 2027 року ініціатива підтримуватиме і книговидавництво. Про важливість підтримки цієї галузі розповіла Богдана Неборак-Лаюк — заступниця міністерки культури та книжковою експерткою.
«Радію, що до переліку можливостей доєднується програма "Тисячовесна" з 2027 року. Книжкова індустрія зазнає мільярдних збитків через російські обстріли — і це відібʼється на всіх учасниках ринку. Програма повинна запропонувати ефективні інструменти, якими зможуть скористатися малі й великі гравці, фестивалі як головні майданчики промоції читання, книгарні, бібліотеки й автори. Книжкова сфера — це система сполучених посудин, тому ми прагнемо побачити книжкову компоненту "Тисячовесни" так само синтетичною, вона повинна бути сервісною для всіх учасників сфери, а для читачів давати більш доступну книжку й показувати читання як корисну практику», — розповіла Неборак-Лаюк.
Як покращити «Тисячовесну» в наступних ітераціях: поради учасників та експертів
Тож як можна змінити «Тисячовесну», аби вона допомагала підтримувати український культурний продукт, а не спричиняла суперечки між експертами та ставала джерелом фінансування сумнівних проєктів? Перше, що радить Алла Самойленко — подбати про максимальну відсутність конфлікту інтересів.
«Бажано взяти людей з індустрії, які не подають свої проєкти, а цілком може бути таке, що це можуть бути ті, хто зараз отримали проєкти, і наступного року вони не будуть подаватися, тому що фактично у них буде ця робота. Комісії мають бути розподілені за напрямами, кожен вид продукції має оцінюватися спеціалістами, які розуміються саме на цьому медіумі чи жанрі. Не треба такого, щоб, наприклад, телесеріальники судили авторське кіно. Це призводить до трагічних наслідків. Не треба, щоб серіальники вступали в змови з тими, хто представляє авторське кіно. Тоді, мабуть, такий проєкт, як «Ной» Марисі Нікітюк, пройшов би», — підсумовує вона.
Цю ідею поділяє і Пилип Доценко: «У майбутньому було б цікаво трохи більше розділяти телевізійну документалістику, документальні проєкти для YouTube і більш авторське, фестивальне документальне кіно. Це все документалістика, але вони дуже по-різному працюють із матеріалом, мають різну аудиторію і, відповідно, різні критерії оцінювання. Можливо, певний поділ цих форматів і більш спеціалізований склад експертів дозволили б учасникам отримувати ще більш точну оцінку своїх проєктів, а експертам — оцінювати саме ті роботи, в яких вони найкраще розбираються».
Сергій Кулибишев висловлює схожі думки: «Зараз була одна категорія, спільна для всього ігрового кіно крім дитячого. Я думаю, що варто розділити окремі групи з окремими комісіями для авторського ігрового кіно, для комерційного ігрового кіно, для повнометражних ігрових дебютів, для документальних повнометражних дебютів, для короткого метру, для ігрових серіалів окремо, для документальних серіалів окремо, для документальних фільмів окремо. Це дуже важливо, бо зараз, наприклад, в ігровому кіно дебютанти, глядацькі фільми, авторські фестивальні фільми, серіали й короткий метр — всі були купою в одній категорії».
Ще один момент, на який звертає увагу Алла Самойленко — те, що українська кіноіндустрія може незабаром зіткнутися з проблемою нестачі як тих, хто стоїть за камерою і працює на кадр, так і тих, хто безпосередньо в кадрі, адже всі проєкти, що отримують фінансування в межах «Тисячовесни», практично одночасно підуть у роботу. Самойленко зауважує, що програма була б ефективнішою, якби всі гроші витрачали не лише на створення нового контенту, але й на інституційну діяльність, тобто, наприклад, на розширення мережі кінотеатрального прокату.
«Варто або почати програму забезпечення невеличких містечок пересувними установками для кінопоказу, або починати там формувати також місцеву мережу кінотеатрів і зацікавлювати якимись економічними стимулами тих, хто могли б облаштовувати кінотеатри в невеликих містечках. Це дуже важливе завдання — розширювати кінотеатральну мережу. Для того щоб наш глядач був більш зацікавлений у власному кіно, і взагалі аби підвищувати кількість переглядів — що в кінотеатрах, що на стримінгах або на телеканалах, потрібно з глядачем працювати, включно зі створенням програми кіноосвіти для дітей та підлітків», — переконана вона.
То що ми маємо в підсумку?
Загалом усі експерти, з якими ми спілкувалися, погоджуються з тим, що державна підтримка культурних індустрій у часи війни, безумовно, потрібна та важлива. Однак необхідно створювати повноцінну систему: розвивати мережі кінотеатрального прокату, створювати навчальні матеріали з медіаграмотності для школярів, вкладати гроші у промотування українських стрічок (зокрема, і за кордоном) та підтримувати книжкову індустрію, яка зараз переживає особливо складний період через регулярні російські обстріли, які знищують друкарні, склади та логістичні центри видавництв і книжкові ринки.
Також більшість експертів зійшлася на думці, що варто серйозно допрацювати безпосередню процедуру «Тисячовесни»: забезпечити прозорість та відсутність конфліктів інтересів, чітко прописати критерії до запрошених експертів і ввести обмеження на проєкти, які подаються без кошторисів, повноцінних сценаріїв чи не у ті секції, куди їх мали б подавати.
Міністерство культури відреагувало на бурхливу критику в соцмережах, провівши 20 серпня пресбрифінг щодо підсумків цьогорічної «Тисячовесни» та планів на покращення процедури у 2027 році. Багато порушували питання саме конфлікту інтересів.
Міністерка культури Тетяна Бережна зазначила, що лише в категоріях, що стосувалися кіно- та телепроєктів, зафіксували близько 300 випадків конфлікту інтересів. Експерти, які повідомили про конфлікт інтересів, не брали участі у голосуванні та обговоренні проєктів. За бажанням вони могли виходити із зали під час обговорень, проте це не є вимогою правил.
Організатори зауважили, що повністю уникнути потенційного конфлікту інтересів складно, хоч вони й шукатимуть рішення, але, наприклад, якщо публікувати результати голосувань, як цього вимагали деякі критики пітчингу, то це може спричинити додатковий тиск на експертів. Уваги потребує і ризик того, що експерти можуть занижувати певним проєктам оцінки, як уникнути цього — обіцяють напрацювати рішення, сказав очільник Держкіно Андрій Осіпов. Тож у міністерстві, Держкіно та Держмистецтв переконують, що критику процедури врахують.
Але ось важливий момент щодо критики: як зазначила Тетяна Бережна, для того аби міністерство могло розглянути факти порушень, потрібні офіційні звернення, а не лише дописи у соцмережах. Крім цього, вона заявила, що незабаром будуть опубліковані звіти щодо результатів голосування комісій та випадків конфлікту інтересів у кожній категорії.
На майбутнє у міністерстві анонсували зміни: працюють над тим, щоб виокремити дебюти в окрему категорію, а також виокремити анімаційні проєкти та проєкти для дітей — цьогоріч це була одна категорія. Режисерка Ірина Цілик, чий анімаційний документальний проєкт для дорослої аудиторії «Червона зона» переміг на «Тисячовесні», висловила нерозуміння, чому настільки різні проєкти об'єднали в одну категорію.
«Мене здивувало, як можуть сусідувати в одній категорії короткі, повні метри й серіали, фільми для дітей і для дорослих, ігрові та анімація, авторські та фільми для широкої глядацької аудиторії. Тобто всі вони загалом лежать на дуже різних полицях, і не хотіла б я бути експерткою, якій би довелося оцінювати одночасно, скажімо, ігровий фільм для малюків та авторський анімадок для дорослих», — написала Ірина Цілик у Facebook.
За словами Бережної, для наступної «Тисячовесни» розглядають підняття прохідного балу для проєктів (цьогоріч було 60 балів зі 100), запуск категорії, пов'язаної з книжками, а ще планують врегулювати залучення штучного інтелекту. Деякі експерти, зокрема режисер Антоніо Лукіч, різко висловлювалися про те, що учасники пітчингів його використовували.
Обговорення після пітчингів підсвітило недосконалості програми та потребу в змінах. Тож який буде вплив від цьогорічної «Тисячовесни» та якою буде програма далі — покаже час та дії організаторів програми. Очільниця Держмистецтв Ольга Россошанська підсумувала: «Перший рік "Тисячовесни" повинен нам дати два результати. Перший — нові реалізовані культурні проєкти, які буде створено. Другий — удосконалену модель конкурсу, над якою ми вже працюємо».
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media