18 травня в Україні вшановують пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу

Ексклюзивно
Робітники на лісосплаві біля річки Язва, Урал, 1948 р. Історична правда

18 травня в Україні вшановують пам’ять жертв депортації кримськотатарського народу. 80 років тому, від ранку 18 травня і до вечора 20 травня 1944 року, відбулася спланована радянською владою масова депортація кримськотатарського народу.

Суспільне Крим поспілкувалось з істориками, які розповіли про найбільший злочин радянського режиму, вчинений ним під час Другої світової війни.

Історикиня Гульнара Абдулаєва показала родинну реліквію — пояс прабабусі, якому вдалося пережити депортацію і повернутися знову до Криму. Жінка вивчала ті події, збирала свідчення і документи.

Пояс прабабусі Гульнари Абдулаєвої, який вдалося зберегти під час депортації. Гульнара Абдулаєва

"Солдати НКВС, які прийшли за радянською Червоною армією, там їх було 32 тисячі відправлено на депортацію кримських татар, вони в них вечеряли, а вранці прийшли до них, щоб їх депортувати. Оголошували, що іменем Радянського Союзу вони звинувачуються в колабораціонізмі, люди взагалі не розуміли російську мову на той час, вони знали лише кримськотатарську. Вони не розуміли в чому їх звинувачують та чому ведуть на розстріл", — розповіла Абдулаєва.

Прабабуся та бабуся Гульнари Абдулаєвої, село Улакли (нині Глибокий яр), 1943 рік. Гульнара Абдулаєва

За словами історикині, кримські татари були незручними. Спершу Російській імперії, а згодом Радянському союзу.

"Кримські татари ніколи не сприймали ні Російську імперію, ні радянський уряд, ні тим паче комуністів, більшовиків чи хто там був, коли вони приходили до Криму. І, звичайно, для цих от завойовників, для окупантів радянської влади, кримські татари були таким собі — заважали їм розвивати свій комунізм в Криму і звичайно, що ця депортація трапилася не просто так", — наголосила Абдулаєва.

Прабабуся Гульнари Абдулаєвої, Самарканд, 1948 рік. Гульнара Абдулаєва

Таємна постанова Державного комітету оборони “Про кримських татар” за підписом Йосипа Сталіна датована 11-м травня 1944 року. У ній тодішня влада і звинуватила весь народ у зраді та колабораціонізмі. І наказала виселити з Криму.

Протягом тижня відбувалась підготовка і вже 17 травня 1944 року вночі відбулося виселення озброєними військовослужбовцями НКВС під дулами автоматів.

Історик Мартін-Олександр Кислий розповів, що терміни, відведені на депортацію НКВСівці перевиконали.

"Депортація була завершена до 20 травня. Такий поспіх відбувався й під час виселення. Родини не мали змоги взяти з собою продукти харчування, якісь особисті речі та цінності. Зазвичай це 10-15 хвилин на збори під дулами автоматів, людей квапили, заштовхували у ці вантажівки, доставляли до залізничних станцій, де вантажили в товарні вагони не облаштовані для перевезення людей", — зазначив Кислий.

Журналістка Мавіле Халіл розповіла, що батька її мами 17 травня 1944 року знайомі попередили, щоб готувалися до далекої дороги.

"І моя прабабуся всю ніч вшивала в одяг своїх дітей всі скарби, що у неї були: срібло, золото, прикраси. Бо щось вона вимушена була виміняти на ліки для дітей, бо перші роки заслання люди помирали саме від хвороб і від холоду", — розповідає журналістка спогади родини.

Близькі Мавіле Халіл в депортації. Мавіле Халіл

Дідусь Мавіле усю дорогу депортації з Криму вів щоденник. Вона каже, що записи не збереглися, але за ними він запам’ятав, як все відбувалося.

"Він розказував, що їх годували солоною рибою, не давали води, люди вмирали в дорогах і не було можливості їх поховати. В дорозі вони були близько 18-20 діб в цих товарних вагонах і не всі вижили й подолали цей шлях", — наголосила Халіл.

Дідусь Мавіле Халіл. Мавіле Халіл

За майже три доби з Криму депортували майже 200 тисяч кримських татар, зазначають історики. Офіційно НКВС визнав загибель 191 людини. За даними Бюро з демократичних інститутів і прав людини при ОБСЄ, дорогою загинуло щонайменше 8 тисяч, більшість з яких діти і літні люди.

"Остаточні цифри, які зараз ми маємо — це 46,2% всього кримськотатарського населення. Це люди, які загинули в перші роки депортації і в період заслання, і це практично 50% народу" — зауважила Гульнара Абдулаєва.

Вивозили кримських татар переважно до республік Центральної Азії, зокрема до Узбекистану.

"Існує гіпотеза, що саме Узбекистан був обраний з метою асиміляції. Узбеки також є мусульмани за вірою, їхня мова також є тюркською. І були певні сподівання серед влади, що місцеве населення й кримські татари асимілюються", — зазначив історик Кислий.

Не уникнули депортації й кримські татари, які воювали в складі Червоної армії. Їм, після повернення додому з війни, давали добу, щоби виїхати з Криму.

"Чоловіки, які поверталися з фронтів у Крим, їм казали, що ваших там немає, треба їхати або в Узбекистан, або на Урал, але вони не вірили цьому, як так можна просто депортувати в 40-х роках, просто так пересилити народ. Їм давали 24 години, щоб вони покинули Крим. Хто спротив проявляв — їх також просто розстрілювали", — розповіла Абдулаєва.

12 років кримські татари мали статус спецпереселенців. Радянська влада намагалася відібрати у корінного народу ідентичність, називала просто татарами, і обмежувала права, пояснив Мартін-Олександр Кислий.

"Депортовані кримські татари були позбавлені усіх можливих прав включно з правами громадян радянського союзу й елементарними людськими правами на гідність. Вони не могли відшукати свої родини, вони не могли гідно поховати своїх загиблих, їх примусово залучали до робіт — це сільське господарство, уранові копалини, вугільні промисли й спорудження Фархатьської ГЕС в Таджикістані. Влада не пропонувала їм нічого натомість. Вони були залишені напризволяще в цих спецпоселеннях", — зауважив історик.

У липні 1944-го до Криму заселили понад 50 тисяч людей, переважно, росіян. Згадки про корінний народ намагалися стерти — змінили назви міст, сіл, вулиць. Прибульцям віддали будинки кримців. З усіх депортованих радянською владою народів — кримськотатарський реабілітували останнім.

"Повернення як форма спротиву радянській владі відбувалося протягом радянської доби,. До 1978 року в Крим повернулося 10 000 кримських татар, а масове повернення почалося з 1989 року", — наголосив Мартін-Олександр Кислий.

Історик наголосив, що після 17 травня 1944 року Крим був спустошений. Окрім того, що півострів був розорений війною, Крим втратив місцеве населення і це відобразилося на економіці регіону, існувала потреба переселяти туди колгоспників з Росії.

"Потреба в переселені була суто ідеологічна — це заміна корінного населення на російськомовне, русифіковане з метою подальшої русифікації Криму. Місцеві назви топонімів в Криму були змінені вже в 1945 році. Крим фактично втратив статус автономії. Були змінені експонати в музеях історичних та переписані шкільні підручники. Кримські татари зникли з енциклопедій та атласів. Фактично слід про них стирався не тільки з мапи, ландшафту, але й з пам'яті", — підсумував Кислий.

Повернення кримських татар до Криму набуло масового характеру, починаючи з 1987 року. На початку 1990 рр. кримські татари стали третьою за чисельністю етнічною групою Криму.

У 2015 році Верховна Рада визнала депортацію кримськотатарського народу геноцидом. Окремо засудила сучасні утиски кримських татар. За десять років окупації Криму Росія продовжує чинити репресії проти корінного народу.

Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram та у Facebook