Надія Горелишева з села Білозірʼя, що на Черкащині, пів життя займалася малярством і клеїла шпалери, а нині, облаштувала вдома кондитерський "цех", де готує зефірні букети та пече паски і короваї.
Це було мрією з дитинства і вона її здійснила, розповіла Суспільному пані Надія.
Надія Горелишева за фахом — кухар, однак все життя займалася малярством. Випікання вважала "не своєю справою", хоч і мріяла стати кондитером:
"Я завжди хотіла навчитися робить це. Ну, оскільки ми паски вже пекли, досить багато і вже не перший рік, то весь процес для мене знайомий. Взагалі деякий період я вважала, що тісто — це не моє. Паски купувала. Торти — це також не моє. Я займалась малярством, мені подобається ця робота, бо ця робота творча. Також робота із тістом теж творча. І кондитерська справа — це все творчість. Як би я жила без творчості — навіть не знаю. За фахом я кухар, але так сталося, що все життя я пропрацювала маляром. Однак мріяла стати кондитером. Нарешті моя мрія здійснилася".
Все почалося з випікання пряників, потім майстеркласи, виготовлення зефірів, і наостанок — короваї, розповіла пані Надія:
"Я мріяла спекти коровай і буквально за один день мені надійшло два замовлення. Перше замовлення — це був весільний коровай. Хрещена мати їхала в Рівне до свого хрещеника, а він — військовий. І попросила мене передати традиції Черкащини на Рівненщину. Так мій перший коровай поїхав до військового".
Під час роботи пані Надія дотримується сімейних традицій:
"Тісто зважую способом, як робила бабуся. Кульок для короваю має бути девʼять: вісім бокових і центральна одна велика. Воно буде мати вигляд ромашки, така собі імпровізована квіточка. Моя бабуся випікала саме в цьому ж приміщенні. Робила тоді дуже великі заміси тіста, бо пасок і пиріжків тоді дуже багато випікалося".
Деякими секретами приготування своєї бабусі поділилася:
"Бабуся завжди перед Паскою замішувала тісто, натоплювала, щоб було тепленько в приміщенні. Замішувала у величезній мисці, а нам завжди цікаво було подивиться на це все. Ми маленькими бігали, а вона говорила нам: «Не рипайтеся вражі душі. Тісто не зійде»".
Також пані Надія готує у кухні, на якій раніше готувала її бабуся:
"Тут ми поклеїли шпалери, навіть я кухню зробила своїми руками. Все робили після роботи, у вечірній час. Зробили, щоб було затишно, гарно, з орнаментом, але саму лежанку і піч вирішили не чіпати, оскільки хочемо зберегти саме пам'ять про мою бабусю. Коли вже завершили з прибиранням, все було профарбоване, все виставили на свої місця, я сіла, подивилася на це все і кажу «фухх — це дійсно те, чого я бажала»".
Перед тим, як поставити коровай у піч, хрестить його, як вчила бабуся. Для прикрашання робить власні заготовки:
"Зазвичай використовують прикраси, або ж з прісного тіста їх роблять. Я ж маю заготовки, які я роблю завчасно. Або ж можна прикрасити по-сучасному — квітами з мастики. Способи прикрашання можуть бути різними. Можна користуватись яблуневим цвітом, можна зробити соняхи, троянди, колоски".
Окрім короваїв, жінка випікає зефір та пряники:
"Я випікаю прянички імбирно-медові. Займаюся зефірною флористикою, в тому числі самим зефіром. Маю власних 30 смаків, які створила з протягом деякого часу. Роблю букети із зефіру.
Буду розвивати свою справу, так само будемо працювати, як ми і працювали. Планую й надалі проводити майстеркласи, зефірну флористику будем розвивати. Є ще багато-багато ідей", — поділилася Надія Горелишева.
