У Черкасах переселенка з Бахмута Анастасія Шевченко відкрила кав'ярню-квіткарню. Коли евакуювалась на Черкащину — взяла участь у грантовому проєкті від держави та отримала фінансування.
Її будинок зруйнований, а місто розбите, тож частинку рідного дому відтворює за сотні кілометрів у кав'ярні. Про свою історію Анастасія Шевченко розповіла Суспільному.
Пані Анастасія частину рідного Бахмута відтворила у Черкасах у своїй кав'ярні.
"У нас є зона квітів та десертів, гості можуть обрати будь-який букет на будь-який смак або ми власноруч зберемо його, а в іншій зоні можна поласувати кавою".
Ідея зробити кав’ярню-квіткарню з’явилася ще до повномасштабного вторгнення. У схожому за концепцією закладі працювала в Бахмуті.
"Я не довго працювала там, десь три-чотири місяці. Там було не тільки приміщення, там була і літня тераса, величезний газон, тобто — таке місце, куди ти тільки потрапляєш, і відразу закохуєшся".
Нині це все за 550 кілометрів звідси, як і її рідний будинок, який власноруч збудував тато. Востаннє Анастасія бачила свій дім два роки тому. Не відкладати свою мрію на потім вирішила, коли потрапила під обстріл неподалік Ізюма:
"Я з хлопцем виїхала 24 лютого, ми виїхали під Ізюм. І 8 березня потрапили під обстріл і виїжджали по руїнах того, що там залишилося. Це було дуже страшно, бо я тоді прощалася з життям і тоді я собі пообіцяла, що я маю щось робити далі".
Аби відкрити заклад у Черкасах, Анастасія отримала від держави грант на 250 тисяч гривень — розповів директор обласного центру зайнятості Олександр Джур. За його умовами, вона має працевлаштувати двох працівників.
"Згідно з порядком, подала заяву на портал «Дія», пройшла всі наші етапи. Не було з нею ніяких складнощів, через те, що на співбесіді вона себе показала освіченою. Вона орієнтувалась повністю у своєму майбутньому бізнесі. Де вона буде робити закупки товарів, орієнтувалася в сплаті податків".
Заклад пані Анастасія відкрила на початку березня. І поступово його вдосконалює. Вже обдумує меню для тварин. Та найбільше мріє повернутись до рідного дому:
"Це величезний клаптик мого життя, моїх батьків, які власноруч це все ліпили протягом 20 років і ми маємо це робити, ми маємо повернутися, ми маємо це відбудовувати, бо це наш дім, це наша земля".
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
