Яку зарплатню отримує черкаський забудовник Руслан Хомідов та чому він майже не ходить до ресторанів, що буде в укриттях, спроєктованих в умовах воєнного стану, та яку найбільшу суму грошей витратив на благодійність — в інтерв'ю Суспільному.
Пане Руслане, в мережі є чимало інтерв'ю з вами, але оскільки я з вами спілкуюся вперше, вирішила «запитати» у пошуку в інтернеті, хто такий Руслан Хомідов. Отримала відповідь, що забудовник, філантроп і колишній держслужбовець. Хто ви на сьогодні? Ким більше себе відчуваєте?
Я відчуваю себе таким: філантропом-забудовником. Ці два напрямки мені до вподоби, і вони один від одного залежні.
А що є пріоритетним на сьогодні?
Не хотілося б розривати і щось виокремлювати, тому що займаючись філантропією, я трачу власні кошти, які заробляю в бізнесі.
А що з цього вам приносить гроші, а що — задоволення?
Задоволення найбільше мені приносить філантропія — це коли я бачу щастя, радість в очах людей, а найбільше — радість в очах наших дітей.
А коли ви почали будувати свою кар'єру, перша ваша посада була на державній службі?
Так. Це було 22 роки тому.
Скількох людей ви, на вашу думку, відтоді зробили щасливими?
Я ніколи не рахував, тому що я не хочу зупинятися і рахувати, що і де я зробив. Коли людина рахує, скільки вона зробила, значить вона це робить не від щирого серця, а для якихось показників. Я в перші місяці, можливо, протягом першого року намагався щось рахувати, принаймні, для якоїсь звітності, але потім я на це трішки махнув рукою, тому що, повторюсь, я отримую задоволення від того, що я роблю.
А яка це може бути допомога? Якась маленька, чи щось таке масштабне? Можете якісь приклади навести для розуміння?
Запити бувають різні. Допомога буває, як масштабна, так і мінімальна. Ну от приклад. Мінімальна — це звернулася багатодітна родина, там ще й дівчинка була прикута до ліжка після певної травми. Їм потрібна була пральна машина. Ми це питання закрили. Максимальна — це будівництво каплички, допомога у відновленні дамби, або будівництво нової. Це також допомога військовим, де дрон може коштувати від 600 тисяч до мільйона гривень.
Пане Руслане, а чи є в українській історії чи, можливо, у світовій історії приклад філантропа, людини, на яку би ви хотіли рівнятися, чи якісь певні риси для себе взяти? Можете назвати такі прізвища?
Прізвища я називати не буду. Я назву напрямок, який мені до вподоби, який я асоціюю з філантропією — це Ротарі. Я є членом черкаського ротарійського клубу і мені імпонує, що люди бізнесу, які створили цей клуб, допомагають людям. Ми бачимо, що ротарійці інших країн підтримують наших черкаських, надають допомогу лікарням, дитячим садочкам, військовим
Гаразд. Тоді поговоримо про будівництво. Ми з вами під час інтерв'ю перебуваємо на даху майбутньої багатоповерхівки, так?
Ми зараз перебуваємо на даху двоповерхового комплексу, це гаражі з офісними приміщеннями, тут розташовані сонячні панелі. Вони виробляють енергію, яка використовується для потреб житлового комплексу. Ми хочемо бути енергонезалежними, для того, щоб мінімізувати витрати наших громадян.
А чи рахували ви, скільки об'єктів ви вже побудували і здали в експлуатацію за час, відколи ви у будівельній сфері?
З 2021 року ми здали пʼять будинків, зараз доробляємо ще два будинки. В Черкаській області, зокрема, в місті Черкаси зараз будуємо десять об'єктів. Це і житлові, і комерційні, і виробничі приміщення. Я прихильник того, що бізнес має бути різноформатним, щоб інвестиції розкладати по різних кошиках, отримувати прибуток і бути незалежним від інвестиційних надходжень людей, які купують квартири.
Скажіть, чи змінилася, взагалі, ситуація в будівельній сфері й, зокрема, платоспроможність громадян, якщо порівнювати її до початку повномасштабного вторгнення Росії і станом на зараз?
По-перше, ціна змінилася. Відбулося подорожчання, тому що впливають різні фактори, зокрема, логістика, всі ж ми бачимо, що відбувається із пальним. По-друге — це подорожчання металу. Якщо, наприклад, на початку року тонна металу арматури коштувала 28 тисяч, то зараз — 48 тисяч. Метал нам доставляють з-за кордону, і скажу відверто: я був трішки негативно вражений тим, що наші європейські друзі, наші сусіди скористалися тим, що в нас війна і відсутні постачання матеріалів. Вони підняли ціну на те, що йде нам під реалізацію.
Вважаєте, що вони штучно накручують?
Певні відсотки — так, штучно накручені.
У відсотковому співвідношенні можете сказати, наскільки зросла вартість будівельних матеріалів і, власне, вартість житла в новобудовах порівняно з періодом до повномасштабного російського вторгнення до 2021 року?
Тут потрібно рахувати. Що стосується матеріалів, то кожен матеріал по-різному виріс у вартості. Якщо взяти той самий метал, то він подорожчав, орієнтовно, на 40%. Щодо логістики, то подорожчання відбулося десь в районі 25-30%, ще десь на 15-20% зросла вартість інших матеріалів. Тож, коли зробити перерахунок квадратного метра, то якщо на початку року 32 тисячі гривень коштував квадратний метр, то зараз 40 тисяч. І це ще не кінець року, тому попереджаю, що ще буде подорожчання.
А є попит на житло?
Попит завжди є, тому що багато внутрішньо переміщених осіб, які втратили житло, їм держава надає певну допомогу. Є програми відновлення, які працюють для наших ветеранів, для військових і їхніх родин. Держава виділяє певні кошти, аби вони могли отримати нове житло. Так само родини військовослужбовців можуть придбати житло на гарних умовах. Люди, які розуміють, що йде здешевлення гривні, знецінення долара, тож вони інвестують в квадратні метри.
А порівняйте попит на житло, порівняно із початком 2021 року. Він зріс, чи зменшився, чи він є більш-менш сталим?
Він є більш-менш сталим, оскільки до початку повномасштабної війни попит був тому, що була певна пауза на ринку нерухомості. Потім, коли з'явилися нові об'єкти, люди в них почали інвестувати, тому що прорахували, що хоч ціна на нерухомість трішки росла, але ж це нова нерухомість, з новими комунікаціями і так далі. Тож, люди хотіли переїхати до сучасного нового житла. Війна внесла певні корективи, про які я вже сказав: це внутрішньо переміщені особи, в яких зруйноване житло. Держава, допомагаючи їм, надала можливість купувати житло і нам будувати, тож попит залишився на тому ж рівні, як і до 2022 року.
Пане Руслане, в умовах воєнного стану, щоденних тривог, ракетних і влучань шахедів чи є ризиком будівництво? Адже його неможливо приховати в укриття.
Розумієте, життя кожного з нас — це певний ризик. У мене колись була дискусія з партнерами стосовно кількості підприємців, які є в Україні. І було таке питання: яка кількість людей, які хотіли б мати власну справу? На мою думку, десь до 20%. А фактично у нас мають свій бізнес 5–7% громадян. І тут питання: а скільки людей мають бажання і скільки людей фактично мають власну справу? Тому що хтось боїться і він не ризикує. А хто не боїться ризикувати — він займається бізнесом. Під час війни ми всі ризикуємо, але ми віримо в нашу країну, в наші Збройні Сили і будуємо.Тому що зупинити бізнес — це зупинити сплату податків. Цевтрата робочих місцья, де працюють люди,які мають змогу заробляти і утримувати свою родину. Ми, отримуючи дохід, також маємо можливість допомагати: військовим та іншим людям.
Можете сказати, на яку суму зараз, в цілому, ви маєте об'єкти, на яких ведеться будівництво?
Кошти, які вкладені у всі наші об'єкти, якщо не помиляюся, зараз на рівні від півтора до двох мільярдів гривень. В рік ми витрачаємо десь до п'ятисот мільйонів гривень.
Скажіть, ви якось страхуєте бізнес, свою справу страхуєте?
Страхувати свою справу — це будувати за власні кошти і продавати ті об'єкти, на які ти вже витратив свої кошти. І тоді люди тобі компенсують те, що ти вже витратив, бо вони купують об'єкт, що введений в експлуатацію, і можуть його використовувати. Друге — це будувати якісно і дотримуватися взятих на себе зобов'язань. Я говорив клієнтам, що, дивіться: коли ви приносите нам свої кошти, то за умовами договору ми повинні вам передати ціле житло. І якщо буде якась неприємна ситуація, то ми це будемо усувати. Ми ж не здаємося, ми ризикуємо, але ми гарантуємо людям, які нам довіряють, що вони отримають те, що вони хочуть.
У вашому випадку інвестори — це люди, які інвестують у власне житло, чи у вас є ще інвестори — якісь великі компанії, які вкладають у розвиток?
Я говорю зараз про людей, які купують у нас квартири. В мене є бізнес-партнери, тому що яєя кінцевим бенефіціаром 936 підприємств. Там чимала фінансова піраміда, в доброму розумінні цього слова. Є компанія з управління активами, яка управляє 11 інвестиційними фондами. Один фонд — мій, інші десять фондів належать іншим партнерам. І якщо взяти всі ці 936 підприємств, то у них різні напрямки: виробництво, переробка, паливо, заправки, будівництво, готельна справа. Дуже широкий спектр. І там ми ризикуємо власними коштами.
А скільки маєте найманих робітників зараз на об'єктах, які будуються в Черкасах і області?
На об'єкті у Південно-Західному районі Черкас до 80 працівників зараз. Це і субпідрядники, і постійні робітники. Вони в нас офіційно працевлаштовані, ми сплачуємо податки, вони отримують заробітну плату. До речі, достойну. І коли ми з ними спілкуємося стосовно оплати праці, а вони працюють від виробітку, то я їм говорю: я вам, наприклад, по кубатурі плачу трішки менше, але я за вас оплачую соцпакет і ви у майбутньому матимете гідну пенсію, а не трьох тисяч гривень.
Можете сказати, скільки заробляють люди зараз на будівництво?
Якщо «чистими» на руки, то мінімально люди отримують 26 тисяч гривень. Максимально, якщо не помиляюся, до 100 тисяч гривень.
Про висококваліфіковані робітничі кадри хочу з вами поговорити. Чи вистачає їх на будівництві?
Це зараз найболючіша тема — кваліфікованих кадрів, які розуміють, що робити і як. Але виходимо з тієї ситуації, яка є. Якщо приходять люди, які чогось не розуміють, то навчаємо і допомагаємо, аби, все-таки, рухатися вперед і в нас було все якісно, тому що ми хочемо тримати свою марку.
А страховку вони мають на випадок нещасних випадків, чи випадків, пов'язаних із воєнним станом?
Вони в мене офіційно на роботі, вони вже застраховані. У нас є інспектор з охорони праці, який чітко слідкує за тим, аби наші працівники дотримувались правил безпеки, тому що це висотні роботи і так далі.
Я всіх їх збирав і говорив, що нехай я десь там трішки недоотримаю, але ви повинні зробити так, щоб крові на об'єкті не було, тому що це найбільша проблема і душевна травма, коли є травмування і кров на об'єкті.
Були такі випадки?
Ні, такого не було і я сподіваюся, що не буде, тому що для мене це дуже важливе питання — людське життя.
Пане Руслане, поговоримо про нові вимоги до новобудов. В Україні введення в експлуатацію нових житлових будинків без укриттів заборонено, згідно із Законом № 4778-IX, що набув чинності 8 вересня 2026 року. Скажіть, скільки з тих об'єктів, що зараз у роботі, матимуть укриття і якими будуть ці укриття?
Про укриття ми вже почали розмовляти з нашими проєктантами відразу після початку повномасштабного вторгнення. В перших під'їздах ми робили певні бомбосховища. Це такі приміщення з бетону, в яких можна сховатися від обстрілів. Надалі ми почали проєктували вже повноцінні бомбосховища, відповідно до всіх норм. І я планую, що ми будемо, можливо, одними з перших, хто його зробить і покаже, що це дійсно бомбосховище. Те, яке відповідає нормам, а не те, де висить вивіска, що це укриття.
Тобто воно буде від радіаційної небезпеки?
Там буде вентиляція, будуть генератори, баки з паливом для цих генераторів, вони збудовані з дотриманням правил пожежної безпеки, там будуть вбиральні, зокрема, для людей з інвалідністю, буде також три виходи. Тобто, це бетонне перекриття, яке прораховане так, що може витримати ракетне влучання.
І навіть якщо повністю будинок завалиться на це укриття, воно витримає, і люди будуть чекати, поки їх врятують. Хоча там передбачений один вихід за декілька метрів від восьми будинку на той випадок, що якщо будинок буде зруйнований, то цей вихід буде далі від місця руйнування. В укритті навіть буде опалення, за проєктом — 35 батарей.
Я правильно зрозуміла, що всі об'єкти, які наразі в роботі, матимуть отакі бомбосховища?
Так.
Ви сказали, що ви будуєте в Черкасах і в Черкаській області. А в Черкасах чи будуєте ви в інших районах, окрім Південно-Західного? Якщо ні, то чому?
Ми розпочали будівництво у цьому році об'єкту у центрі міста. Там буде два будинки з бомбосховищем. Воно буде подвійного призначення. Тобто, це буде паркінг і бомбосховище. Тому що ми всі знаємо, що в центрі Черкас проблема із паркомісцями. Машину нема де поставити.
Тому в наших проєктах, які зараз в роботі, передбачені паркінги для того, щоб житлові комплекси були без автомобілів. Щодо інших районів, то Митницю, якщо чесно, не розглядав. Там улітку багато зелених комарів, роза вітрів невдала, пісок, пилюка, павутина на москітних сітках. І мало хто із управлінських компаній, або ОСББ прибирає ці всі недоліки.
До речі, щодо будівництва укриттів. Їхня вартість лягає на кишеню тих, хто є замовником, тобто, фактично громадян?
Це все прораховується і вартість бомбосховища ми розкидаємо на весь житловий комплекс. Наприклад, якщо взяти десять під'їздів, то там два бомбосховища. І вартість цих двох бомбосховищ ми розкидаємо на десять під'їздів. Там буде незначне збільшення вартості на квадратному метрі.
Ми з вами розпочали розмову темою соціально відповідального бізнесу. Я хочу закінчити також цією тематикою. Що для вас соціально-відповідальний бізнес? Чи вважаєте ви себе соціально відповідальним бізнесменом?
Я вважаю свій бізнес соціально відповідальним. І думаю, що є прихильники, які теж вважають мене соціально відповідальним. Я хочу закцентувати на тому, що чекати, поки закінчиться війна і потім будувати — це неправильно. Потрібно зберегти те, що є зараз і будувати для того, щоб було простіше у майбутньому. Адже після закінчення війни в нас ще буде дуже багато питань, які потрібно буде в найкоротший термін вирішити.
Ви вже сказали про допомогу військовим. Це основний напрям вашої допомоги?
Так, це основний напрям нашої допомоги. Тому що військові — це люди, які ризикують своїм життям. І ми повинні їм допомагати.
Люди, знаєте, скажуть мені: «А чому ж ти в нього не запитала про гроші, скільки це ж в грошах?» Ми розуміємо, що ви людина-підприємець, і ваша діяльність направлена на те, щоб отримувати прибуток. Яку частину свого прибутку ви скеруєте на допомогу армії?
От візьмемо мою заробітну плату. Офіційно в мене зарплатня 200 тисяч гривень на місяць. Під час війни що нам потрібно? Житло, автомобіль, на харчування в місяць нам багато не потрібно. Якщо бути відвертим, по ресторанах я не ходжу. Якщо й буваю, то дуже рідко, коли мене запрошують, скажімо, друзі. Друзів у мене небагато. Вони дотримуються моєї позиції, що під час війни потрібно скромніше собі вести. Якщо ми витрачаємо гроші на ресторан, то перед цим ми повинні задонатити військовим. Я можу сказати, що протягом року я в ресторанах, можливо, разів три був. Може, чотири.
Скільки ви витрачаєте на місяць?
Якщо взяти мою заробітну плату, мінус витрати на продукти, на пальне, то це десь в районі 130-140 тисяч місяць із заробітної плати. Є ще дивіденди, є прибуток з бізнесу. Це може бути мінімально 400 тисяч гривень, а може сягнути до півтора мільйона гривень у місяць. Може, й двох мільйонів. Не так давно тільки на дамбу пішов мільйон гривень, в цей самий місяць ми спрямували десь 350 тисяч на допомогу районній лікарні з опаленням. І якщо вже туди додати всі запити військових, діток та інших людей, то там було більше двох мільйонів.
Скажіть, чи читаєте ви, що про вас пишуть в соцмережах? Коментарі читаєте під постами?
Розумієте, ну всім же цікаво, що про них пишуть. Читаю, наприклад, конструктивні зауваження. А там, де люди хочуть зі мною або полаятися, або з'ясовувати стосунки, то витрачати час на це я не маю бажання.
Я, до речі, нещодавно їздила Черкаською областю і бачила ваші борди. І в місті Черкаси вони теж є. Навіщо?
Ого, це таке гарне, цікаве питання. Перше, я люблю провокувати. Але провокувати на гарні справи. Я показую приклад, що під час війни не потрібно розказувати, що я, мовляв, заплатив податки і більше нікому нічого не повинен. У нас же багато людей, в яких така позиція. Ви згідні? Згідні. Я показую приклад, що є соціально відповідальний бізнес. Люди вважали, що це я роблю для виборів. Ми якось провели опитування: варто, чи ні мені брати участь у виборах.
А ви як вважаєте, вам потрібно йти? Плануєте участь в політичному житті?
Коли я дав запит, варто чи не варто, мене дуже приємно вразила відповідь багатьох людей. Вони сказали, що варто. Люди мають певну надію на якісь зміни до кращого, що прийдуть до влади ті, хто буде допомагати, турбуватися про громадян, про громади, про їхні проблеми. В нас відбулася децентралізація і за період, коли тривав певний перехідний етап в плані фінансів, дуже багато проблемних питань з'явилося. Щодо садочків, шкіл, районних лікарень. І зараз не вистачає бюджетів громад, щоб його покращити фінансове становище цих об'єктів.
То це буде місцеве самоврядування, участь у виборах міського голови?
Мене цікавить Верховна Рада. Тому що це той орган, який пише та ухвалює закони, які визначають, як нашій державі рухатися, куди рухатися.
Ви думали про якусь політичну партію? Чи це, можливо, буде ваша?
Хочете, ви будете першою?
Першою в чому? У вашому списку?
Ні, першою, кому я можу анонсувати свої політичні амбіції. Я вирішив створити політичну партію, тому що, об'єднавши свої сили, ми даємо результат. І це ми побачили, коли звільняли Київщину, Харківщину. Тоді всі об'єдналися, всі донатили, всі підтримували наших військових. У всіх була думка одна — перемогти, відкинути ворога, і був результат.
І це вас надихнуло?
Багато бізнесів хочуть жити, як в Європі, але платити по-європейськи не хочуть. Нам потрібно разом об'єднатися, порахувати, скільки на що потрібно коштів, закрити всі питання, і далі рухатися вперед, підіймати економіку, відбудовувати, вкладати кошти в новітні розробки, щоб ми росли, щоб ми були найперші в списку європейських країн.
Вже насамкінець буквально двома штрихами. Про що ви мрієте?
Щоб я закрив всі запити і їх більше до мене не надходило.