Близько тисячі людей загинуло у сирійських прибережних регіонах Латакія, Тартус і Хама через зіткнення між урядовими силами безпеки та бійцями алавітської меншини, яка підтримувала експрезидента Башара Асада. Більшість загиблих — цивільні алавіти, повідомляє Сирійська обсерваторія з прав людини, яка базується у Британії. Reuters називає ці події найбільшим кровопролиттям з моменту повалення режиму Асада. Суспільне розповідає, чому саме алавіти опинилися під атакою, як на це реагує уряд і які наслідки ці події матимуть для країни, яка ще оговтується після громадянської війни.
"Ми чекали своєї черги"
Ахмед (імʼя змінене з міркувань безпеки — ред.) пригадує пʼятницю, 7 березня, як один з найстрашніших днів життя. Вранці урядові сили з півдня увійшли в алавітські квартали його рідного Баніяса — міста у провінції Тартус на північному заході Сирії. "Залишків режиму Асада в Баніясі не було. Вони зайшли без опору. Ми не очікували, що щось станеться, не було якогось конфлікту, бойових дій. Аж ось ми почули стрілянину. Спершу багато стріляли в небо. Але згодом ми дізналися, що люди гинуть. Зателефонувала дружина мого дядька і сказала, що вони його забрали, відвели на дах, а тоді застрелили", — розповідає Ахмед.
Сутички між ісламістами-сунітами урядових сил безпеки та бійцями алавітської меншини, яка підтримувала Асада до повалення його режиму, зростали протягом останніх тижнів в місцях розселення алавітів уздовж узбережжя Середземного моря. 6 березня сирійське державне інформагентство SANA повідомило про бої в прибережних провінціях Латакія та Тартус, де експрезидент Сирії мав найбільшу підтримку.
Жертвами сутичок вже стали сотні цивільних. Агенство SANA заявило, що "ополченці Асада" атакували урядові контрольно-пропускні пункти та патрулі, убивши та поранивши багатьох людей. Як зʼясували CNN зі свідчень очевидців та через верифікацію відеозаписів, прибічники чинного уряду здійснювали страти алавітів, а дехто з них заявляв про намір "очищення" країни від "залишків попереднього режиму".
Однак не усі алавіти підтримували Асада, розповідає Ахмед. Наприклад, його загиблий дядька у 1980-х провів три роки у вʼязниці за незгоду з політикою влади, каже чоловік.
Під вечір 7 березня урядові війська залишили Баніяс. "Ми сподівалися, що різанина закінчилася, що вони отримали наказ припинити. Але потім у суботу (8 березня — ред) ситуація була уже значно гіршою. Це були просто вбивства", — говорить Ахмед.
За словами чоловіка, того дня бойовики ставили мешканцям міста лишень одне питання: "Хто ти — алавіт, чи суніт?" "Але ж ви не можете довести, що ви — суніт: цього немає ні на ідентифікаційній картці, цього не можна сказати по імені чи місцю, де ви народилися. Та й у цьому регіоні 95% людей — алавіти. Їм (урядовим силам — ред) байдуже, чи підтримуєш ти режим, чи ні", — каже Ахмед та додає: у ту суботу бійці стратили і його другого дядька з сином.
"Ми з молодшим братом втекли випадково. Вони рухалися будівля за будівлею. І уже зайшли до сусідів. Але тоді приїхала автівка, щоб нас забрати. Чоловік-суніт ризикував життям. За 10 хвилин ми почули, що вони зайшли в наш будинок. Між нами та смертю було лише 10 хвилин", — каже Ахмед.
Чоловік пояснює: Баніяс умовно поділений на сунітську та алавітську частини. Рейди відбувалися в другій, а мешканці першої намагалися прихистити тих, хто опинився під загрозою. У будинку, де йому дозволили сховатися з родиною, говорить Ахмед, на той момент уже було три родини алавітів.
Армія режиму
Алавіти — друга за величиною релігійна група у Сирії після сунітів, які складають приблизно три чверті мусульман країни. Сім'я Асадів — представників алавітської меншини — правила Сирією понад півстоліття, поки у грудні 2024-го його не скинули бойовики сунітського формування "Хаят Тахрір аш-Шам". Алавіти переважно зосереджені у сирійському регіоні Латакія і поширюються на північ до турецької Антак'ї. Багато алавітів також живуть в районах сирійських міст Хомс та Хама.
Айя (імʼя змінене з міркувань безпеки — ред.) — сирійська активістка, у розмові з Суспільним пояснює: попри те, що Асад був представником алавітів, його режим "нічого їм не дав". "Усі вони були бідними, їх пригноблювали. Алавітів більше піддавали тортурам", — розповідає жінка.
Під час громадянської війни алавітів часто пов’язували зі звірствами режиму Асада. І це невипадково, каже Ахмед: "Режим дбав про те, щоб представники цієї релігії залишалися бідними й неосвіченими. Велику частину з них використовували як армію режиму".
Тимчасовий президент Сирії Ахмад аль-Шараа — очільник "Хаят Тахрір аш-Шам", обіцяв політичну рівність релігійним групам Сирії та повагу до їхніх прав. Крім того, оголосив про амністію для призовників, що раніше служили режиму Асада.
Але, каже Ахмед, все сталося геть не так: "Довіра між алавітами та новим урядом занепала через багато поганих рішень. Наприклад, чимало алавітів були урядовими службовцями. Це був спосіб боротьби з безробіттям: наприклад, якщо вам потрібно 50 фахівців у якійсь галузі, режим Асада наймав 500, просто платив їм гроші, а ті нічого не робили. Новий уряд зіштовхнувся з проблемою: як платити зарплату всім цим людям? Тож вони їх звільняли. І це лише погіршило ситуацію, бо люди покладалися на ці гроші".
Як реагує влада
"Після стількох років війни ви не можете мріяти про ідеальний перехід до нових політичних рамок. От тільки питання було у тім, чи зміг би Ахмед Аль-Шараа та новий уряд обійтися без крові або з мінімальною кількістю насильства", — говорить італійська журналістка Франческа Боррі, яка висвітлювала громадянську війну в Сирії від самого її початку.
На тлі сутичок Ахмед аль-Шараа пообіцяв "притягнути до відповідальності кожного, хто причетний до вбивств мирних жителів", бо "ніхто не буде вище закону". 9 березня він оголосив, що в країні створили два комітети для врегулювання кризи. Один з них — незалежний комітет суддів і юристів — має розслідувати напади 6 березня. Другий — "Верховний комітет громадянського миру" — має захищати мешканців постраждалих районів. Того ж дня Аль-Шараа виступив у мечеті Дамаска, закликавши до національної єдності.
10 березня Міноборони Сирії оголосило, що операція в прибережних провінціях завершена і сили безпеки нейтралізували там "залишки режиму" Асада.
Експерт з питань тероризму Вассім Наср у коментарі FRANCE 24 зазначив: складність для Аль-Шараа полягає у тому, що він опинився "між двох вогнів". "З одного боку його найрадикальніші прихильники обурюються амністією, яку він надав колишнім солдатам режиму. З іншого стоять ті, хто справді хоче перегорнути сторінку. Аль-Шараа пообіцяв притягнути до суду винних з обох боків. Це визнання, що деякі з його людей були відповідальними (за сутички — ред)", — говорить Наср.
При цьому він зауважує важливий момент у міжнародній реакції на ці події: "Західні лідери закликали Аль-Шараа саме притягнути до відповідальності винних, а не звинуватили його у вбивствах".
Франческа Боррі погоджується, що для чинної влади події в Латакії й Тартусі стануть великим випробуванням. І через внутрішні проблеми — бідність, тисячі переміщених осіб, які повертаються додому, імідж Аль-Шараа, якого частина людей все ще сприймає як представника "Аль-Каїди", з якої він вийшов. І через зовнішніх гравців, які прагнуть скористатися слабкістю влади у Дамаску. Наприклад, є територіальні претензії Ізраїлю на Голанські висоти та спроби Туреччини дестабілізувати курдський регіон Сирії.
"У них є всі причини боятися стабільної, мирної, успішної Сирії. Не лише тому, що при владі там ісламісти — це додаткова причина. А радше, бо при владі сирійці. Не просто "Хаят Тахрір аш-Шам", чи інші угруповання, а саме сирійці перемогли Асада", — каже Боррі.
Рідні загиблих у Баніясі зауважують: ці події похитнули їхню довіру до чинного уряду. "Ми хочемо, щоб із залишками режиму боролися, тому що вони злочинці, небезпечні для власних громад. Але проблема в тому, що те, що сталося за останні кілька днів, було не війною проти цих залишків, а вбивствами мирних жителів. Це зробило ситуацію нерозв'язною. Ви не можете змусити мене довіряти цій владі, тому що нас убивали просто у наших будинках", — говорить Ахмед.