24 лютого, до третьої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну, до Києва приїхали десятки європейських лідерів. Зокрема, президент Євроради Антоніо Кошта. З Суспільним він поговорив про політику Дональда Трампа щодо Європи, присутність ЄС на можливих мирних переговорах, та про посилення України.
На Мюнхенській конференції з безпеки віцепрезидент США Джей Ді Венс критикував європейські демократії. Як би ви загалом охарактеризували новий етап відносин між ЄС і США?
Європа та Сполучені Штати є союзниками, друзями та партнерами. І ми хочемо, щоб це так і залишалося. За останні три роки ЄС суттєво змінився. Наприклад, ми збільшили витрати на оборону на 30%. Якщо подивитися на 23 країни, які є союзниками в НАТО, в середньому ми вже досягли цілі у 2% витрат на оборону.
Також, ми доклали величезних зусиль для збільшення енергетичної автономії. Німеччина, наприклад, повністю відключилася від Росії.
Гадаю, нам потрібно оновити наше розуміння Європи та Сполучених Штатів. На останній зустрічі G7, ми мали плідну розмову з президентом Трампом. Вірю, ми зможемо порозумітися.
Чи є ризики, що європейські країни виключать з переговорного процесу про закінчення війни РФ проти України?
У президента Трампа є енергія, щоб тиснути на Росію, аби та сіла за стіл переговорів. Сподіваюся, двосторонні перемовини між США та РФ можуть відкрити двері для справедливого та тривалого миру. Але час для них ще не настав. Тільки Україна — як жертва вторгнення — може вирішувати, коли це станеться.
Якщо хочемо, щоб переговори були успішними та до них була довіра, маємо їх вести включно з Україною і ЄС. Бо ця війна передусім проти України, але також і за європейську безпеку. Ми не можемо повторити Будапештську угоду чи Мінські домовленості. Тільки надійні гарантії безпеки забезпечать тривалий мир.
Найприродніший шлях до цього — вступ України до НАТО. Якщо це неможливо, нам потрібно знайти альтернативу. Євросоюз, а також інші європейські партнери, як-от Велика Британія, готові брати участь у гарантіях безпеки за підтримки Сполучених Штатів. Для цього, звісно, необхідно, щоб Європу долучили до переговорів.
Цього тижня президент Франції та прем'єр-міністр Великої Британії можуть запропонувати Дональду Трампу план розміщення 30 000 військових в Україні після припинення вогню. Яка мета цієї пропозиції?
Ще зарано говорити про конкретні заходи безпеки. Перш за все нам потрібно зосередитися на зміцненні України в рамках стратегії "мир через силу".
По-друге, потрібно визначити, чи справді Росія перебуває у фазі, коли готова вести переговори про мир. І, нарешті, нам потрібно зрозуміти, як забезпечити гарантії безпеки. Тільки тоді зможемо обговорювати такі питання (як розміщення миротворців — ред).
Я запросив європейських лідерів на зустріч 6 березня, щоб обговорити, як збільшити підтримку України та як підготуватися до можливої майбутньої участі в гарантіях безпеки. Але спочатку нам потрібно обговорити з Україною, що саме Європа має надати, щоб забезпечити реальні гарантії безпеки. Одночасно маємо обговорити це і з нашими союзниками, зокрема зі США.
В Європі зростає підтримка партій, що критично налаштовані й до України, і до рішень Євросоюзу, повʼязаних з Україною. Йдеться і про "Альтернативу для Німеччини", яка 23 лютого на виборах в парламент, посіла друге місце, і про керівні партії в Угорщині та Словаччині. Як Європейський Союз планує впоратися з цим викликом?
Ми є 27 демократіями. Люди голосують за тих, за кого вважають за потрібне. Що чітко видно з німецьких виборів — 80% проголосували все ж за центристські, проєвропейські, демократичні партії. Ми не можемо зосереджуватися лише на 20% голосів за "Альтернативу для Німеччини".
Ми живемо в особливий час: спочатку пандемія COVID-19, потім війна, величезна інфляція. Люди мають свої причини голосувати за ті, чи інші партії — у суспільстві багато напруги. Маємо розібратися з її причинами. Потрібно зосередитися не лише на безпеці, а й на конкурентоспроможності. Нам потрібно зростати швидше, створювати більше робочих місць, підвищувати зарплати й таким чином подолати цей кризовий момент.
США наполягають на підписанні угоди щодо рідкісноземельних металів з Україною, стверджуючи, що це плата за військову підтримку. Але ж ця допомога була безповоротною. Чи існує ризик, що й інші країни вимагатимуть такої "компенсації"?
Україна — суверенна країна, і має право сама розв'язувати свої міжнародні питання. ЄС допомагає заради українців і європейської безпеки. І ми не вимагаємо природних ресурсів за це.