Після заяв міністра оборони США Пітера Геґсета про те, що Україна не буде членом НАТО, президент Володимир Зеленський пообіцяв "будувати НАТО в Україні". Складові цього — зброя від західних партнерів та іноземні військові "від європейців і американців". За словами Зеленського, достатньою підтримкою гарантій миру будуть 100 тисяч солдатів з країн Альянсу.
Дискусії про залучення миротворців в Україну тривали ще у 2017-2020 роках. Вже під час повномасштабного вторгнення, на початку 2024-го, про допомогу європейських військ в Україні заговорив президент Франції Еммануель Макрон. Нині ж дискусія набула нового оберту в контексті ймовірних мирних переговорів. Що відомо про цю ініціативу, наскільки вона реалістична і які країни можуть відправити війська в Україну — розповідає Суспільне.
Європейська чи все ж глобальна місія
"Ми зробимо усе можливе, щоб Росія не змогла виграти цю війну", — рік тому, у Парижі, після конференції з підтримки України, заявив президент Франції Еммануель Макрон. Зокрема він запевнив, що не виключає і відправку військ західних країн на допомогу Києву. Проте більшість партнерів по НАТО тоді відкинули цю опцію. Хіба що президент Литви Гітанас Науседа наполіг, що західним країнам таки слід це обговорити й "припинити проводити "червоні лінії" щодо допомоги Києву.
Далі було ще кілька заяв французьких урядовців — про те, за яких саме умов війська Франції можуть відправити в Україну. Лунали тези про "захист певних кордонів" та участь у навчаннях або наземній протиповітряній обороні. Та врешті далі дискусій справа тоді не пішла.
Інтерес до цієї теми поновився у листопаді минулого року, після того як на виборах в США переміг Дональд Трамп. У грудні на зустрічі з Макроном і Зеленським у Парижі він дав зрозуміти: миротворці в Україні — сфера відповідальності Європи, і саме європейські війська, а не американські мають стежити за дотриманням ймовірного режиму припинення вогню.
У Європі цей посил зрозуміли й, за даними "Радіо Свобода", у Парижі й Лондоні заговорили про те, які варіанти можна було б запропонувати. Один з них — розміщення британських та французьких військ на лінії розмежування для моніторингу режиму припинення вогню (якщо це станеться). Співрозмовник РС серед високопосадовців НАТО уточнив, що розробка таких планів триває на рівні окремих столиць, а не Альянсу. Генсек НАТО Марк Рютте днями оголосив: хоча поки зарано обговорювати конфігурацію ймовірної миротворчої місії в Україні, є багато шляхів для її організації — це і залучення миротворців з членів НАТО, і "з третіх країн", які не входять до Альянсу.
Від США з приводу ймовірної відправки військ в Україну лунають змішані сигнали. 11 лютого міністр оборони Пітер Геґсет заявив, що Вашингтон не планує цього робити. Та вже за кілька днів віцепрезидент Джей Ді Венс висловив іншу думку: Сполучені Штати припускають відправку в Україну американських військовослужбовців, якщо Путін не захоче укласти угоду про "справедливий" мир.
Як це може спрацювати
Як зазначив Financial Times колишній посадовець НАТО Каміль Гранд, який наразі є членом Європейської ради з міжнародних відносин, іноземні сили в Україні могли б налічувати близько 40 тисяч військовослужбовців. Йдеться про коаліцію на чолі з Британією, Францією та Нідерландами, також ці сили включатимуть військових країн Балтії та Північної Європи. Але це не буде місією НАТО.
Ще одна опція, говорить Гранд — звернутися до формату "Берлін плюс", який визначає структуру співпраці НАТО та ЄС у врегулюванні кризових ситуацій. В цьому форматі Альянс підтримує військову операцію, але керує нею Євросоюз. Це не буде класичною миротворчою місією, пояснює Гранд, радше — "силою стримування". Так, як це відбувається, наприклад, у Південній Кореї, де розміщені війська США.
На думку професора військових досліджень у Королівському коледжі Лондона Лоуренса Фрідмана, хоча у дискусіях про іноземні війська в Україні ми вживаємо поняття "миротворці", насправді це — лише одна з декількох моделей їхнього застосування. Миротворці мають слідкувати за узгодженим припиненням вогню та стояти між воюючими сторонами. Вони переважно багатонаціональні, діють під керівництвом ООН, мають легке озброєння для самооборони, а не бойових дій. Але цей формат складно утілити в Україні, каже Фрідман, бо потрібна "величезна кількість військ", аби покрити всю лінію зіткнення.
Альтернативний сценарій Фрідман називає "силою стримування" та вважає його найбільш надійним, але й ресурсозатратнішим. Йдеться про розгортання проти РФ до 150 тисяч добре оснащених та навчених іноземних військових. Але такий сценарій, каже експерт, неможливий без США. Тож, підсумовує Фрідман, найбільш реалістична тактика після ймовірного припинення вогню — зобовʼязання союзників і далі забезпечувати Україну зброєю та навчати військових, аби Росія не зважилась напасти знову.
Наман Карл-Томас Хабтом, колишній запрошений дослідник Шведського університету оборони та докторант Кембриджського університету, пропонує Україні дивитися в бік не західних союзників, а країн Глобального півдня. Розгортання військ НАТО, навіть без підтримки США, на думку Хабтома, Росія може зчитати як "таємне розширення Альянсу", і при цьому, якщо бої відновляться, європейці, мовляв, не захочуть брати в них участь. Натомість є сенс залучати країни, які "мають дружні або принаймні неворожі звʼязки як з Росією, так і з Заходом".
"Ризик того, що росіянам доведеться воювати з індійськими чи китайськими військами, змусить Москву подумати про наслідки для її глобальних стратегій — економічних, безпекових чи дипломатичних, — пояснює Хабтом. — Отже, БРІКС+BRICS+ — міжнародна організація країн, що розвиваються разом із членами АсоціаціїМіжнародна організація, до якої входять 10 країн, розташованих в Південно-Східній Азії: Бруней, Камбоджа, Індонезія, Лаос, Малайзія, М'янма, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд та В'єтнам. Створена в 1967 році держав Південно-Східної Азії має реальну можливість допомогти визначити нову еру міжнародної безпеки. В Африканського СоюзуМіжнародна організація, що наразі об'єднує 55 країн Африки. Заснована у 2002 році — десятиліття досвіду миротворчих місій. Навіть країни Перської затокиЙдеться про країни, які традиційно залежать від видобутку та експорту нафти — Саудівську Аравію, Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Катар, Бахрейн, Кувейт та Ірак могли б надіслати військових, оскільки цим державам довіряють і Росія, і Україна, бо вони допомогли організувати кілька раундів обміну полоненими".
Проблеми та перестороги
Головне питання, яке постає, якщо припустити, що відправка іноземних військ все ж відбудеться, — скільки саме їх буде. Як відзначає The New York Times, кількість миротворців, яку озвучив президент Зеленський — нереальна, адже це більше, ніж, до прикладу, уся британська армія. Видання цитує неназваного високопоставленого європейського чиновника, який пояснює, що якщо говорити реалістично, Європа не могла б зараз зібрати навіть 40 тисяч військ для відправки на допомогу Києву.
Ще один важливий момент: реакція Росії. За словами старшого радника лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень Франсуа Гейсбура, будь-які миротворчі сили мають бути узгоджені між Росією та Україною (У РФ заявляють, що проти цього).
Гейсбур згадує й інший суттєвий аспект — лінія розгортання військ союзників. Оскільки поки невідомо, до чого вдасться прийти на ймовірних перемовинах, незрозуміло, по якій саме лінії розмежування гіпотетично зафіксують завершення бойових дій. Якби це сталося зараз — для Києва припинення вогню та розгортання європейських військ означало б прийняти територіальні поступки, відзначає Politico Europe.